Дурні та стратегія

Примітка редакції. До речі, а чому журналісти стали такі обізнані у стратегіях тих чи інших держав? Вони ж точно обізнані, так?

Коли я вперше почув масове скиглення на тему «в них немає стратегії», був трохи здивований. Але уваги не звернув. Зараз цей вірус тупості перекидається на людей, які раніше здавалися адекватними.

Тому ось вам невеликий лонгрід. Громадяни у своїй наївності думають, що вони мають право знати стратегічний задум. І я їхньої впевненості не розумію. От уявимо собі: є певний політик чи генерал, який довгі роки йшов до влади і на цьому шляху з'їв купу лайна. Для чого йому все це?

Для того щоб розповідати свої задуми якомусь Васяну з пивком перед телевізором? Ви реально думаєте, що хоч у когось можуть бути такі амбіції? Є різні політики. Є ті, хто йдуть за гроші. Є ті, хто хочуть будувати суспільство так, як вони вважають за потрібне. А є ті, хто йдуть за славою і тріумфальною аркою. І ті, хто йдуть за усім разом.

Але точно ніхто не йде в політику для того, щоб тупоголовим Васянам з WSJ чи NYT казати правду-матку про свій стратегічний задум, цим самим ризикуючи його завалити.

Тепер трохи за саму стратегію.

Стратегія — це не математика у вакуумі. Це гра проти інших противників. У полі дві волі. Якщо ваша стратегія викрита, вашому противнику легше буде з вами боротися. Якщо вашу справжню стратегію опублікував WSJ — першу частину своєї війни ви вже програли.

Стратегію шукають усі розвідки. Це те, що вираховується за різними побічними ознаками. Це задум на вищому рівні. Він не завжди приємний, не завжди чесний, не завжди законний, і навіть не завжди записаний на папері.

Зараз усі думають, що напад 24.02.2022 було так легко передбачити. Ніфіга подібного. Росія провокувала нас тоді вже багато місяців і схиляла до передчасних дій. Їй не дуже вдалося. Вона хотіла зробити, як США в Ірані. Але в неї не вийшло.

Для прикриття реального стратегічного плану використовується купа різних технологій. Це й перекидання військ під виглядом навчання, і купа різної дезінформації, і психологічні ігри на рівні дипломатів. Ви начебто знаєте план ворога. Але не впевнені, чи передчасна дія вас не згубить? Наприклад, у випадку України передчасна передислокація ЗРК й авіації могли б призвести до нашої поразки.

З чого стратегія складається? Це точно не документ із написом «СТРАТЕГІЯ». Це, в першу чергу, комплекс уявлень вищого керівництва про те, як досягти тієї чи іншої цілі послідовними кроками. Як правило, такі уявлення завжди є, особливо у випадку активних дій.

Тут можна виділити важливість ретельного планування першочергових кроків, а також ескізні варіанти наступних дій залежно від початкових результатів.

Якщо зараз різні генерали планують, хто якою бригадою увірветься на Червону площу чи оточить Тегеран — вони дарма отримали свої зірки. Якщо ми для порівняння візьмемо план «Барбаросса», то для групи армій Центр він звучав приблизно так: завдати найбільш потужного удару через Білорусь; оточити війська в районі Мінська і Смоленська, відкривши прямий шлях на Москву.

Бачите? Не «взяти Москву», не «виграти війну», а «відкрити шлях». Виконай цю задачу, далі подивимося.

Так само мав би звучати і стратегічний план на Іранську війну. Відкрити небо для вільних дій авіації, продемонструвати перевагу там і там. Далі подивимося, що застосувати. Деякі інструменти перекинуті заздалегідь. Деякі, якщо треба буде, підійдуть трохи пізніше.

І я не можу не звернути уваги на «обідки» союзників США по НАТО. Мовляв, їх «не попередили». Давайте порівняємо. Командир дивізії рейхсверу отримав детальний план дій за пару тижнів, а інформацію про час наступу — лише за три чи чотири години. І це офіцер, який вводить у бій біля двадцяти тисяч людей.

Хто такі порівняно з ним, наприклад, канцлер Мерц чи прем'єр Стармер? Це люди, в яких немає ані солдат, ані кораблів. Отже, можуть і почекати.

Загальні висновки такі.

По-перше, якщо хтось вам каже, що він точно знає про існування стратегії (або її відсутність), чи він точно знає, у чому вона полягає — це або інфоциган, або наївна довірлива людина.

По-друге, стратегія — наука не точна, і стратегічний план може мінятися залежно від успіхів і невдач попередніх кроків.

По-третє, часто стратегія полягає в тому, щоб у найбільш сприятливий момент просто мати ресурси на реалізацію свого плану. Наприклад, коли аятола виповзає з нірки на нараду — мати два авіаносці в радіусі досяжності. А на підвісах літаків там уже встановили важкі бомби.

«Как говорил гроссмейстер Тартаковер —уж лучше план плохой, чем никакого».

Примітка редакції. Сподобався текст? Просимо підписатись на сторінку автора у Facebook.