Експорт зброї: Якщо є попит, пропозиція виникне
Питання щодо експорту зайвого (підкреслюю) озброєння виникло, здається, наприкінці 2023 року, у 2024 воно було на порядку денному, у 2025 назріло і перезріло, у 2026 перебродило і вибухнуло
Спочатку небажання Офісу президента відкривати експорт пояснювалось тим, що "народ не зрозуміє". Потім виявилося – і зараз це стало достатньо прозоро – що проблема не в народі, який далеко не такий тупий, як його виставляють, а безпосередньо у голові голови держави.
Президент України, здається, щиро вважає, що у на дворі десь 60-ті роки минулого століття, що у нас є залізна завіса і досі не винайшли ані інтернету, ані флешки, ані капіталізму. А все це неправда. Гроші – це рідина. Влада і вплив – повітря. Не продамо дрон ми – продадуть інші. Німці, американці, та хто завгодно. У них немає війни, у них кращі наукові школи, у них розвинені інституції та інженери (поки що) не мають проблем з бронюванням і не ходять на штурми. Вони відстають від нас зараз, бо для нас технології й застосування – це питання виживання, а не бізнесу. Але вони наздоганяють.
Читайте також: Скандал з бракованими мінами: навіть росіяни не змогли б це зробити ефективніше
Врешті-решт, умовній арабській країні не потрібен найтехнологічніший дрон, який має працювати під щільним РЕБом і не менш щільною ППО. Їй потрібен дрон, який можна купити. А якщо є попит, пропозиція виникне. Це 100%. Це аксіома.
Всім, і президенту зокрема, варто визнати, що ми не так давно розпочинали з банального китайського мавіка, який за замовчуванням винайшли не ми. І так, ми пішли далеко, але не в тиші і не наодинці. Ми співпрацюємо за світом. Ми викладаємо тонни відео. Світ бачить, що ми робимо і повторює за нами. І світу більше, ніж нас. Хочемо ми цього чи ні.
Тому про**баний станом на зараз експорт і погрози президента когось там посадити за побудовані за кордоном заводи – це вже навіть не смішно. Це тупо. Ми прямо зараз провтикуємо можливість завʼязати на нас цілі регіони на роки й десятиліття. Щобільше, ми фактично відштовхуємо і виштовхуємо тих, хто рухає нашу оборонку вперед. І все це заради ілюзії, що контроль можливий.
Це неправда. Правда в тому, що ми втрачаємо історичний шанс. І ніякі погрози не допоможуть.
Про автора. Юрій Гудименко, член Громадської антикорупційної Ради при МО
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.