Криза самооновлення: Хомяк та Романенко про відмову США від імперської ролі

Трансформація Сполучених Штатів та їхня поступова відмова від ролі глобального лідера актуалізує глибоку невідповідність між державними стратегіями та особистими стилями політичних фігур. Емоційна та хаотична поведінка лідера часто сприймається прихильниками як хитромудрий план, проте насправді вона може бути лише проявом неконтрольованої психіки, що руйнує інтереси держави.

Про це говорили політичний психолог Олег Хомяк та політолог Юрій Романенко.

Аналізуючи стан сучасної Америки, Юрій Романенко вказує на відсутність внутрішніх механізмів для якісної зміни політичного курсу.

"Наявна очевидна криза США як імперії. Це імперія, яка поки що не пропонує жодного рішення для власного самообновлення. Можливо, момент для цього ще не настав, а можливо, вже остаточно зруйновані ті інститути, які колись були здатні на подібну трансформацію", - зазначає політолог.

Політичний психолог Олег Хомяк погоджується з цією тезою, додаючи, що США свідомо змінюють свій глобальний вектор на користь ізоляціонізму.

"Вони обрали стратегію згортання імперського впливу на весь світ, своєрідне "окуклювання". Це, по суті, вже є відкритою відмовою від тієї великої імперської ролі, яку Америка відігравала протягом десятиліть", - констатує Хомяк.

Водночас експерт наголошує на небезпеці змішування раціонального планування держави з особистими якостями її очільника. На думку психолога, стиль лідера може стати головною перешкодою для реалізації навіть найбільш вивіреної стратегії.

"З будь-яким політиком варто розрізняти два аспекти. Перший - це стратегія, яка зазвичай є раціональною та озвученою. А другий - це стиль політика, його особиста психологія та психіка. Завжди є велика спокуса вважати, що лідер поводиться саме так, бо це найкращий спосіб реалізації плану. Не факт. Своїми діями та стилем він може як сприяти стратегії, так і створювати для неї непереборні проблеми", - пояснює Олег Хомяк.

Як приклад такої деструктивної поведінки психолог наводить політику Вашингтона на Близькому Сході, де логіка подій повністю ігнорується заради миттєвих ефектів.

"Якщо ви збираєтеся спровокувати в Ірані якесь народне повстання, то як воно може піднятися, якщо ви кілька місяців тому допустили, щоб усіх цих протестувальників просто перестріляли? Де тут взагалі логіка? Це ж відбувалося на ваших очах. У чому сенс такого припущення тепер? Це абсолютно нерозумне очікування, адже після того, як людей жорстко "проутюжили", навряд чи хтось буде знову включатися в боротьбу", - підкреслює Хомяк.

Окрему увагу психолог приділяє феномену хаотичності Дональда Трампа, яку часто помилково вважають інструментом контрольованого розхитування системи.

"Можна припускати, що Трамп із його хаотичністю максимально підходить для того, щоб легше все розхитати. Але якщо це справжня хаотичність, то він розхитує абсолютно все без розбору. Він постійно говорить про козирі, а поводиться як якийсь джокер. Він робить речі, які руйнують світопорядок, і причому це б'є по ньому ж самому, бо свій власний фактор хаосу він просто не контролює", - наголошує Олег Хомяк.

Юрій Романенко додає, що така ситуація свідчить про глибоку ерозію державних засад. "Криза виражається в тому, що державні механізми більше не збалансовують лідера. Якщо інститути не здатні пропонувати реальний шлях розвитку, вся система починає працювати в режимі хаотичного реагування на внутрішні імпульси ключових гравців", - зазначає політолог.

Олег Хомяк підсумовує, що стиль поведінки, відірваний від стратегічних цілей, стає пасткою для будь-якого політика.

"Стиль не обов'язково пов'язаний зі стратегією. Помилка полягає в тому, щоб шукати раціональне зерно там, де є лише неконтрольоване вираження акцентуацій характеру. Трамп - яскравий приклад того, як особистий типаж починає домінувати над державним інтересом, перетворюючи політику на непередбачуваний хаос", - резюмував психолог.