Сполучений бізнес Америки. Як корисливість змішується з дипломатією

В адміністрації президента США Дональда Трампа відкрито використовують публічну владу в особистих інтересах: безпрецедентне збагачення президента та його родини не є таємницею.

Візьмімо, наприклад, зятя президента Джареда Кушнера. Він є офіційним представником США й одним із основних учасників міжнародних переговорів. Та це не завадило йому, наприклад, під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі займатися власним бізнесом. Як пише The New York Times, Кушнер на приватних зустрічах із міжнародними бізнес-лідерами займався залученням мільярдів доларів інвестицій для своєї компанії Affinity.

Значна частина виборців і Конгресу залишають такі «деталі» поза увагою. Але днями для Кушнера пролунав неприємний сигнал. Демократи з юридичного комітету Палати представників розпочали розслідування, пов’язане з його роллю переговірника щодо припинення війни з Іраном. Причина розслідування — «кричущий і непереборний конфлікт інтересів».

У листі, зверненому до Кушнера, член Палати представників Джеймі Раскін (демократ від Мериленду) заявляє, що подвійна роль Кушнера — як посланця адміністрації Трампа з мирного врегулювання і як керівника приватної інвестиційної компанії — «переслідує американську зовнішню політику відтоді, як президент Трамп повернувся до Вашингтона 2025 року».

«Повідомляють, що нині ви берете участь у переговорах як «спеціальний посланець із питань миру», представляючи уряд США для врегулювання бурхливих конфліктів на Близькому Сході. Водночас ви залучаєте мільярди доларів від монархій Перської затоки для своїх приватних бізнес-проєктів і управляєте мільярдами доларів їхніх коштів у своїй міжнародній інвестиційній компанії A Fin Management LLC (Affinity)», — написав Раскін у листі, якого надіслав Кушнеру, його компанії та Держдепу США.

Війна США з Іраном посилила підозри конгресмена Раскіна, що фінансова діяльність Кушнера може значно впливати на його політичні рішення та дії. Ця ситуація стосується питань життя і смерті американців, наголошує конгресмен. «Ваш клієнт — Саудівська Аравія, — пише Раскін, — зацікавлений у продовженні й ескалації війни президента Трампа з Іраном, однак американський народ зацікавлений у мінімізації втрат американських життів і коштів у цьому конфлікті».

Підозри Раскіна небезпідставні. Згідно з розслідуваннями The New York Times і демократів у Конгресі, інвестиційна фірма Кушнера Affinity Partners одержала мільярди доларів від фондів арабських країн — здебільшого Саудівської Аравії, ОАЕ й Катару. Так, наприклад, Суверенний фонд Саудівської Аравії (PIF) виплачує Кушнеру 1,25% від інвестицій, або 25 млн дол. щорічно. За оцінкою фінансового комітету Сенату, до серпня 2026 року Кушнер одержить 137 млн дол. у вигляді управлінських комісій від PIF. Крім того, у вересні 2025 року PIF і Affinity Partners спільно придбали Electronic Arts — видавця популярних відеоігор — за 55 млрд дол. Ця угода також принесе Кушнеру чималий прибуток.

На додачу PIF профінансував угоду на 10 млрд дол. і з Trump Organization. За інформацією Reuters, Dar Global — забудовник із тісними зв’язками з урядом Саудівської Аравії — побудує «готель і гольф-клуб під брендом Trump», а також 500 особняків вартістю від 7 до 24 млн дол. Усупереч традиційним правилам, Трамп і далі володіє Trump Organization і одержуватиме прибуток від угоди.

Підозри щодо конфлікту інтересів не нові. Ще в першу президентську каденцію Трампа родина Кушнера налагодила ділові зв’язки з принцом-наступником Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом, або як його ще називають, МБС. (Принц, до речі, — особистість не світла: 2018 року, за даними ЦРУ, він замовив убивство журналіста Джамаля Хашоггі.) 2018 року, після того як родина Кушнера не одержала фінансування від Катару, адміністрація Трампа підтримала Саудівську Аравію в конфлікті з цією державою. Це спонукало сенаторів Демпартії запідозрити, що зовнішня політика країни могла бути пов’язана з фінансовими інтересами родини президента. Тоді ж The Intercept повідомило, що МБС нібито хвалився перед кількома людьми, що зять президента Трампа «у нього в кишені».

А кишеня — територія не нейтральна. Згідно з розслідуванням The Washington Post і The New York Times, на яке посилається Раскін, саме МБС у приватних розмовах закликав американський уряд розпочати, а згодом і продовжити війну з Іраном. Іран — головний регіональний суперник Саудівської Аравії, й МБС стурбований зростанням військової потуги Ірану та його проксі.

Довести, що була «послуга за послугу», дуже складно. Наразі можна лише припускати, що лобіювання МБС, який «підмазував» Трампа та його родичів мільярдами, було успішним. Трамп розпочав війну всупереч висновкам американської розвідки й Пентагона, які стверджували, що Іран не становить безпосередньої загрози для США, і всупереч власній заяві від 2025 року про те, що минулі удари США «повністю знищили ядерний потенціал Ірану».

Кушнер, до речі, мав також зв’язки з РФ і, можливо, стосунок до відмивання російських коштів. Особливо підозріло виглядала угода 2015 року з продажу частини великого будинку за участю партнера Prevezon Holdings Льва Лєвієва, який проходив у справі про виведення грошей із російського казначейства. (Це шахрайство розкрив Сєрґєй Магнітскій — бухгалтер, замордований 2009 року в московській в’язниці. Його іменем було названо санкції проти РФ, які в червні 2016 року обговорювали на сумнозвісній зустрічі в Trump Tower Кушнер, Дональд Трамп-молодший, керівник передвиборчої кампанії Трампа Пол Манафорт і російська юристка з кремлівськими зв’язками.)

Але справа проти Prevezon закінчилася нічим. Трамп звільнив федерального прокурора Пріта Бхарару, який вів справу, й несподівано за кілька днів до суду справу про конфіскацію активів і відмивання грошей залагодили за незначну для Prevezon суму в 6 млн дол.

На сьогодні призначення Кушнера головним переговірником із урегулювання міжнародних конфліктів послало американцям сигнал: корупція еліт — це норма. Виправдовує корупцію й сам Кушнер. У інтерв’ю програмі «60 хвилин» зять президента Трампа, відповідаючи на запитання про те, як він і Стів Віткофф уникають конфлікту інтересів, заявив, що сама ця ідея застаріла: «Те, що люди називають конфліктами інтересів, ми зі Стівом називаємо досвідом і довірчими відносинами, які маємо в усьому світі…». «Ми маємо довірчі відносини в арабському світі й навіть в Ізраїлі, де обоє в минулому вели бізнес, і це означає, що нам довіряють. Ми розуміємо їхні культури, розуміємо, як вони працюють, і можемо використовувати ці знання й навички, щоб намагатися робити те, що сприяє розвитку світу».

Кушнеру 45 років. На його обличчі без жодної зморшки читається незворушність, не затьмарена ні часом, ні сумнівами, ні страхом, що його впіймають на гарячому. В цьому ж інтерв’ю він упевнено заявляє, що працює на благо Америки: мовляв, він веде переговори на Близькому Сході безплатно, як волонтер, і «добровільно витрачає свій час». Мільйони, які він одержує, залишаються тим часом за дужками...

Безтурботність Кушнера можна пояснити не лише заступництвом президента, а й тим, як виборці сприймають корупцію. Навіть дані про фантастичне збільшення достатку родини Трампа для багатьох американців не мають значення. Хоча більшість із них, згідно з опитуваннями, і вважає корупцію серед політиків і лідерів серйозною проблемою. Та це лише в теорії. Попри широко відомі факти, лише 12% республіканських виборців припускають, що Трамп і його родина можуть незаконно використовувати свою владу.

Чому, на думку політологів, може зрости терпимість до корупції? Передусім тому, що у США змінився політичний клімат: для багатьох виборців президент став засобом у їхній запеклій боротьбі за ідеологічний вплив. Одні голосували за Трампа як за союзника у боротьбі з мігрантами; інші — сподіваючись, що за його каденції заборонять аборти по всій країні. Звинувачення в корупції такі виборці можуть сприймати як несуттєву плату за вплив, і їм зручніше відкидати очевидні факти як «недостовірні».

 Крім того, згідно з політологічними дослідженнями, терпимість до корупції посилюється, якщо люди вважають нерівність природною. А команда Трампа саме просуває ідею ієрархії. Уся внутрішня політика президента і його адміністрації націлена на побудову ієрархічного суспільства: внизу цієї піраміди — безправні мігранти, а на вершині —  богоподібний президент, іще більш непогрішний, аніж Папа Римський. Такий образ влади виключає сумніви в її діях і робить корупцію закономірною винагородою лідера. Прийняття або відкидання цього образа пояснює, чому ті самі дані про корупцію обурюють демократів і залишають байдужими більшість республіканців.

Щодо Кушнера, то доля його багато в чому залежить від того, хто візьме гору в Конгресі після проміжних виборів 2026 року: якщо переможуть ставленики Трампа, Кушнер і його родина зможуть і далі багатіти, а корупція обіцяє стати нормою, що підточує моральні й демократичні підвалини країни. Це, своєю чергою, позначиться й на решті світу.