Корейський пояс Європи

Примітка редакції. Цікаві часи настали. Європа, попри економічні проблеми, різко знайшла гроші на те, чим не цікавилася у більш ситі часи. Що відбувається?

Повертаюся до вас із невеликим спостереженням. Днями стало відомо, що південнокорейська компанія Hanwha Aerospace оголосила про створення дочірньої структури в Німеччині.

Називатиметься вона Hanwha Defence Deutschland. Головний офіс у Берліні, все як у поважних людей. Мета, як пояснюють самі корейці, полягає у розширенні продажів озброєнь і військової техніки європейським країнам.

Жарти жартами, а Берлін поступово стає центральним європейським хабом для просування артилерії, боєприпасів, засобів протиповітряної оборони та високоточної зброї великої дальності. Комусь було смішно від планів Мерца і Пісторіуса щодо найсильнішої армії континенту? Ось практичні кроки.

Найближчими місяцями компанія планує суттєві фінансові вливання в персонал та інфраструктуру. Вона вже веде переговори з кількома федеральними землями щодо будівництва додаткових виробничих потужностей. Судячи з усього, корейці готові до більш щільної промислової кооперації з місцевими гравцями оборонного ринку.

І, що важливо, тепер до цього готові не лише корейці. Нарешті реагують і потенційні покупці.

Варто нагадати, що в лютому цього року Hanwha вже почала будівництво свого заводу в Румунії. Там вироблятимуть самохідні артилерійські установки K9 Thunder. До того були домовленості про схожий завод у Польщі. Тепер і Німеччина підтягнулася.

Здавалося б, черговий корпоративний прес-реліз. Але є нюанс. Румунія, Польща, тепер Німеччина. Таке враження, що корейська компанія поступово будує пояс своєї клієнтури з півдня на північ континенту.

І головне — умови, в яких це відбувається.

За більш ситих часів подібне нікого не зацікавило. Коли в Європи вистачало грошей на все, що тільки заманеться, вона теоретично могла би будувати оборонну промисловість хоч на Місяці. І це виглядало б як органічний розвиток ринку. Але натомість вона не будувала це навіть у себе.

Коли вистачало газу і нафти, оборонні зусилля Європи чомусь не наростали. Навпаки, вони скорочувалися й «оптимізувалися». Відсоток ВВП на оборону був предметом нескінченних переговорів у межах НАТО. Американці нагадували союзникам про їхні зобов'язання. Союзники удавали, що дуже намагаються.

Зате зараз бойові дії в Україні не вщухають. Росія відмовила Німеччині у транзиті казахської нафти. Тяжкі часи. Але раптом і гроші знайшлися, і політична воля матеріалізувалася з якогось невідомого раніше джерела.

Це, безумовно, добре. Я би дуже тішився таким новинам роки три тому. І радію, що вони настають хоча б зараз. Тільки от паралельно з радістю з'являється й інша думка, менш зручна і більш незручна.

Що ж сталося в Європі? Влада по країнах там особливо не змінювалася. Поразка Орбана в Угорщині на долю континенту жодного впливу не має. І все ж таки держави Європи почали знаходити ресурси й політичну волю на речі вельми дорогі — на те, що раніше не мали жодного бажання бачити в порядку денному.

Це потребує пояснення, бо без пояснення залишається відчуття, що ми чогось не бачимо.

Hanwha не будуватиме завод там, де ринок не обіцяє хоча б якогось прибутку. Бізнесу потрібно не просто сяк-так відбити витрати на будівництво і розгортання виробничої лінії, а й обов'язково вийти у плюс. І все це рахується ще до того, як завод почнуть будувати (або проектувати).

Компанія з ринковою логікою і відповідальністю перед акціонерами не займається благодійністю у промислових масштабах. Якщо вона інвестує в Румунію, Польщу й Німеччину — отже, є підстави вважати, що ці ринки будуть платоспроможними.

І не треба розповідати мені, що Європа раптово ожила в очікуванні американського замовлення для заводів на своїй території. Штати мають власне партнерство з Hanwha Aerospace, і там усе непогано влаштовано. Але за Європу замість самої Європи Вашингтон платити не збирається. Трамп, власне, постійно всім своїм виглядом це демонструє.

Та все одно педалі закрутились. Щось відбувається.

У решті моментів континент ніби й календар не чіпав. Його політична галузь, яку не хочеться поважати, далі говорить про мир і діалог. Його військові так само зрідка перехоплюють російські літаки — ось нещодавно поляки піднімали авіацію, бо дві російські «сушки» літали не там, де можна. Все як завжди, крім оборонки.

А ось вона раптом почала міцніти. Що ж змінилося? І головне — що ми могли пропустити, якщо не публічно, то за кадром?

Бо якщо зміна відбулася — а вона, судячи з усього, відбулася, — то мусить бути момент, у якому ця зміна була прийнята як рішення. І мені дуже цікаво, що ж ми пропустили, поки були зайняті своєю війною.