/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2Fa62159365fdded34a382411309ce6368.jpg)
Приховані герої: як мужність змінила долі після ядерної катастрофи та війни
26 квітня 1986 року світ огорнула тінь Чорнобильської трагедії. Серед людей, які миттєво відреагували на катастрофу, був електрослюсар Василь Сидоренко. Того фатального дня він долучився до стабілізації 4-го енергоблока, розробляючи схеми живлення для насосів, а також ремонтуючи й обслуговуючи котли та газотурбінні установки після вимушеної зупинки. Інший герой, Михайло Алєксєєнко, полковник внутрішньої служби у відставці, ліквідовував пожежу в кабельних тунелях, що загрожувала поширенням на третій енергоблок. У перші два тижні після вибуху Анатолій Чумак, директор Інституту клінічної радіології, очолював медичну службу в 30-кілометровій зоні, беручи участь в евакуації та лікуванні постраждалих.
Через 36 років, у 2022 році, Чорнобильська АЕС знову опинилася в центрі уваги, але вже через російську окупацію. У цей складний період багато працівників станції демонстрували неймовірну відданість справі. Наталія Дячук, співробітниця їдальні, була однією з тих, хто забезпечував харчуванням український персонал, який перебував у заручниках російських окупантів у березні-квітні 2022 року. Завдяки її зусиллям, понад 200 працівників продовжували роботу в Зоні відчуження. Сергій Гончаров, начальник зміни цеху поводження з радіоактивними відходами, організовував безпечну роботу систем водоочищення та сховищ, налагоджуючи безперебійний процес поводження з радіоактивними відходами.
Олександр Бєлобров, інженер цеху ЧАЕС, очолював ремонтну бригаду, ліквідовуючи несправності обладнання та перевіряючи об'єкт "Укриття" над 4-м енергоблоком. Ці люди, ризикуючи власним життям, забезпечували стабільну роботу станції в умовах окупації, виконуючи свою роботу під тиском загарбників.
У лютому 2025 року станція зіткнулася з новим викликом – ударом російського дрона по конфайнменту. Руслан Гнатчук, заступник начальника цеху, брав участь у ліквідації наслідків цього удару, організовуючи підведення води для рятувальників та роботу систем водовідведення за важких погодних умов. Особливо складні завдання виконували рятувальники, серед яких Олександр Колеснік, начальник відділення ДСНС, що працював на зовнішній обшивці арки конфайнменту в умовах підвищеного радіаційного фону. Олександр Комаренко, командир відділення ДСНС, на висоті 80 метрів ліквідовував наслідки удару, запобігши поширенню вогню на кабельні шахти та усуваючи тління у важкодоступних місцях.
Внесок у боротьбу з радіаційною безпекою зробив і Олександр Новіков, керівник проєктів інженерного центру ЧАЕС. Він брав участь у стабілізації конструкцій об'єкта "Укриття" для зменшення викиду радіоактивних матеріалів, виконуючи роботу в особливо важких умовах.
Сьогодні, 26 квітня 2026 року, у 40-ві роковини аварії на ЧАЕС, Україна вшановує пам'ять жертв та висловлює подяку тим, хто щодня захищає світ від нових ядерних загроз. Завдяки мужності та самовідданості цих простих людей, наслідки техногенних катастроф і військових атак було мінімізовано, а світ продовжує боротися за безпечне майбутнє.
Президент України Володимир Зеленський відзначив державними нагородами ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, а також працівників станції, які забезпечували її функціонування під час окупації 2022 року. Цією відзнакою було нагороджено тих, хто усував наслідки минулорічного удару російського дрона по конфайнменту.
Нагадаємо, що 26 квітня, крім нагородження ліквідаторів, ушанували пам’ять жертв аварії на Чорнобильській АЕС. Володимир Зеленський та президентка Молдови Мая Санду також вшанували пам’ять ліквідаторів, встановивши лампадки до пам'ятника Героям Чорнобиля, що розташований поблизу енергоблока. Президент зазначив, що через 40 років після вибуху четвертого реактора світ знову опинився на межі техногенної катастрофи через дії РФ.
«Дякую за вашу мужність…» – йдеться у повідомленні pic.twitter.com/8IIDZfiIXW від ГЛАВКОМ_UA 26 квітня April 26, 2026.
Історії цих героїв нагадують нам, що навіть у найтемніші часи людський дух та прагнення до самопожертви можуть стати справжньою опорою. Їхня відданість справі не тільки врятувала життя, а й дала надію на те, що світ зможе запобігти подібним катастрофам у майбутньому.