Як читати медіа без пейволу

"13 способів безкоштовно читати статті на платних сайтах" – це перший матеріал, який видав мені Google на мій запит "Як читати медіа без пейволу". Ця стаття опублікована у великому і доволі авторитетному суспільно-політичному інформаційному виданні України.

Наступний результат – це поради від ШІ: дуже професійно і детально описано саму систему роботи та різновиди "платної стіни", а також найдієвіші методи її обійти – від режиму інкогніто і VPN до JavaScript і порад конкретних ресурсів, які, вочевидь, не були розроблені саме для цього, але, як і будь-які товари подвійного призначення, знайшли застосування і тут.

І трохи нижче – практичне відео на YouTube від українського блогера, який показує на прикладах Forbes, Financial Times та інших видань, – як зламати цю шкідливу систему. Вікно-бар’єр із пропозицією зареєструватися та заплатити автор називає "надокучливою вспливашкою", а в описі каналу йдеться про "етичний хакінг у навчальних цілях".

Для мене, як головної редакторки, яка бачить і планує бюджети, вираховує собівартість продуктів (відео, статті), шукає гроші на підтримку незалежної журналістики, цей "етичний хакінг надокучливішої вспливашки" має просту назву – крадіжка. Адже за кожною статтею стоять реальні гроші: зарплати журналіста, редактора, коректора, розробника сайту, SMM-спеціаліста, дизайнера, аналітика, який потім прорахує ефективність, бухгалтера, HR-спеціаліста, інвестиції в техніку, у програмне забезпечення, оренда офісу і ще багато супутніх витрат.

Не забуваймо також, що професійний журналіст – це людина публічна (на відміну від анонімних ТГ-каналів), тож за свою діяльність часто піддається цькуванням, кібербулінгу, фізичним погрозам і переслідуванням. В усіх рейтингах небезпечних професій, які я знайшла, журналіст входить у двадцятку. І журналісти LIGA.net – не виключення. Тож додайте до всіх витрат ще гроші на юристів і заходи з безпеки.

За даними Reuters Digital News Report, рівень підписок у 20 країнах за останні 10 років подвоївся, але зараз досяг плато приблизно на рівні 17%. Дослідження американських університетів Georgia Tech і Notre Dame показало: 57% користувачів у США просто залишають сайт, натрапивши на платну "стіну" (paywall), 12% намагаються її "промацати", а 11% активно обходять.

Процес впровадження платного доступу для нашого медіа виявився складним не лише тому, що це дорого (розробка, аналітика, маркетинг), а й тому, що люди не звикли платити, а журналісти боялися, що їхні матеріали ніхто не прочитає. Сьогодні я можу сказати: усе найскладніше у нас позаду – журналістам не соромно скидати своїм спікерам посилання на закритий матеріал, кількість підписників нашого сайту зростає і серед них дедалі більше лідерів суспільної думки, бізнесів, дипломатичних установ. І це додає нам упевненості.

Але найважче мені прийняти те, що навіть герої наших матеріалів (а в ділового медіа, зауважу, це переважно люди, які знають, що таке бізнес і як складно вийти бодай на покриття собівартості) часто просять відкрити матеріал для вільного доступу. Або просто копіюють наші тексти й повністю публікують на власних ресурсах.

А втім, мені ніколи не бракує аргументів. Я не втомлююсь пояснювати: так робити не можна, стаття на нашому сайті – це інтелектуальна власність, продукт, за який треба платити.

На початку цього року ми переглянули редакційну стратегію і вирішили зосередитися навколо однієї ідеї – читач платить за персональну користь. Відтак і підхід до написання матеріалів має бути ретельнішим, і на першому місці тут завжди буде користь, контекст і розуміння сценаріїв розвитку подій.

Ми пишемо не просто тому, що це цікаво або весело (для розваг у вас, сподіваюся, є передплата стрімінгові сервіси). Ми виконуємо конкретну роботу для нашої аудиторії. І, на відміну від борців із "надокучливими вспливашками", в основі нашої користі стоїть правило – не нашкодь іншим.

Іноді, щоб розібратися у проблемі, журналісту потрібно поговорити з десятками людей, перечитати стоси документів і досліджень, закопатися у реєстри та поїхати у відрядження. А поняття "фіксований робочий день" взагалі не існує, бо інформаційні приводи не підлаштуєш під жоден графік.

Професію журналіста сьогодні знецінити легше, ніж лікаря, вчителя чи військово, адже результат, на перший погляд, може здатися неочевидним. Але коли наслідком послідовного висвітлення проблем стають звільнення, розслідування правоохоронців, зміна правил або законів, коли люди особисто пишуть і дякують, бо в їхньому житті щось реально змінилося – це і є той неочевидний і не завжди миттєвий результат.

Нещодавно я прочитала статтю чеського студента, який досліджує проблему прекаризації у Європі. Його висновок приблизно такий: в журналістику сьогодні йдуть лише ті, хто може собі це дозволити, тобто люди, які не очікують утримувати сім’ю на доходи від журналістики, мають власне житло і просто мають час і натхнення працювати в інтересах суспільства без зайвих очікувань і вигоди. Фриланс стає дедалі частішою формою співпраці для медіа. А це, з мого власного досвіду, дуже нестабільні трудові відносини, в яких ніхто нікому нічого не винен.

Професія журналіста не повинна знецінюватись – вона складна і престижна. Коли ви платите за доступ до тексту, ви купуєте не чиюсь писанину. Ви платите за перевірені факти, аналіз даних, цінність, якої не дасть ШІ чи Google, і контекст, сформульований після розмов із живими людьми.

Ми, українці, пишаємося власною незламністю і здатністю підтримувати один одного. Скільки закликів ми робили на підтримку українського бізнесу. Більшість інформаційних медіа – це теж бізнес, як і будь-який інший. І він має бути окупним.

Уже колишній СЕО Financial Times Джон Ріддінг, чиє видання запустило пейвол ще у 2007 році, коли це вважалося божевіллям, згодом сказав: "Ми вірили, що якщо це якісна журналістика, люди за неї платитимуть. Це підтвердилося". Але він також додав, що справа не була в пейволі, справа завжди була в клієнтові. Сьогодні видання повинні розуміти своїх читачів і вибудовувати з ними відносини – не лише з редакційного і технологічного погляду, а і як бізнес. І сприймати платний доступ не як перешкоду, а як інвестицію у майбутнє якісної журналістики, яка працює для вас.