Чи можуть ультраправі отримати владу в Румунії через нову політичну кризу

Румунія входить у нову небезпечну фазу політичної кризи.

23 квітня одна з коаліційних політичних сил – Соціал-демократична партія (PSD) – оголосила про вихід своїх міністрів з уряду Іліє Боложана.

Це не означає автоматичної відставки кабінету, але суттєво змінює політичну архітектуру, на якій трималася чинна влада.

На тлі значної бюджетної кризи та високих показників підтримки ультраправих ідей серед виборців – передусім партії AUR Джордже Сіміона – цей демарш може стати точкою входження Румунії у період тривалої урядової нестабільності.

Про те, навіщо партія-старожил румунської політики руйнує власний уряд та чого чекати в Румунії, читайте в статті Сергія Герасимчука та Ростислава Клімова з "Української призми" Уряд не впав, але хитається: чи призведе криза у Румунії до відставки проукраїнської влади.

Далі – стислий її виклад.

Півтора року тому, коли в Румунії з’явилася коаліція у складі Соціал-демократичної партії (PSD), Націонал-ліберальної партії (PNL), Союзу порятунку Румунії (USR) та Демократичного союзу угорців Румунії (UDMR) – це була спроба зібрати політичний центр навколо кількох ключових завдань.

Це стабілізація бюджету та збереження доступу до європейських коштів, це стримування радикалізації та створення бар’єра, щоб ультраправі не стали головним арбітром румунської політики.

Важливим елементом домовленості була ротаційна модель прем’єрства: до весни 2027 року уряд мав очолювати ліберал Іліє Боложан, а після цього – до 2029 року – представник соціал-демократів.

Саме тому вихід PSD з уряду, хоч і не руйнує уряд автоматично, але є фактичною відмовою від політичної угоди, на якій будувалася нинішня більшість.

Соціал-демократи, міністри яких пішли у відставку, виступають проти політики уряду щодо підвищення податків, скорочення державного апарату, перегляду соціальних витрат, обмеження бюджетних привілеїв, аудиту державних компаній, посилення контролю за витратами та навіть проти спроб прив’язати управління публічними ресурсами до показників ефективності.

Політична криза може заблокувати реформи, призначення, законодавчі зміни чи технічне виконання зобов’язань перед ЄС, частина коштів може бути заморожена, а в гіршому сценарії – втрачена.

Чи призведе криза до повного перезавантаження влади у Румунії.

За чинною конституційною логікою уряд Румунії може бути відправлений у відставку через вотум недовіри, підтриманий більшістю у парламенті.

Потрібний поріг – 233 голоси депутатів і сенаторів.

PSD і ультраправій AUR для успішного вотуму недовіри нинішньому уряду бракує щонайменше 13 голосів.

За цих умов малі партії розуміють власну цінність та можуть використовувати її як предмет торгу.

Це робить ситуацію нестабільною, але не обов’язково фатальною для чинного уряду.

Найнебезпечніший наслідок демаршу PSD – не негайне падіння уряду, а зміна політичної динаміки на користь ультраправих.

Найімовірніший короткостроковий сценарій – уряд Боложана продовжить працювати у форматі меншості, спираючись на ситуативні домовленості в парламенті.

Це, імовірно, дозволить зберегти доступ країни до єврофондів.

Другий сценарій – PSD разом з AUR, S.

O.S., POT та позафракційними депутатами все ж збере 233 голоси для вотуму недовіри.

Це легальний і прямий шлях до відставки уряду.

Такий варіант, беззаперечно, призведе до охолодження відносин із Брюсселем.

Ще один сценарій з важкими наслідками – дострокові парламентські вибори.

Саме він може зробити ситуацію в Румунії значно складнішою.

Докладніше – в матеріалі Сергія Герасимчука та Ростислава Клімова Уряд не впав, але хитається: чи призведе криза у Румунії до відставки проукраїнської влади.