Настав час для іншого типу НАТО — Politico

Дискусії про майбутнє НАТО загострюються на тлі політики президента США Дональда Трампа, який ставить під сумнів роль США в альянсі та змушує союзників шукати нові моделі безпеки. Таку думку висловив Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО та старший науковий співробітнико Центру Белфера при Гарвардській школі Кеннеді.

Чи можна врятувати НАТО? Це питання авторові ставлять дедалі частіше відтоді, як президент США почав регулярно знецінювати альянс, а згодом і погрожувати повним виходом із нього.

Його відповідь? Так. Але це вже не буде те саме НАТО, яке існувало протягом останніх 77 років. Щоб витримати хвилю критики з боку США, має з’явитися зовсім інший альянс — і якнайшвидше.

Деяка ворожість президента США була очікуваною. Дональд Трамп десятиліттями критикував американські безпекові союзи — ще з часів свого відомого інтерв’ю для Playboy у 1990 році, коли він закликав союзників платити США за надану безпеку. Як магнат нерухомості, він вважав, що витрати на союзників переважають вигоди, і ця позиція збереглася й під час його президентства.

У 2017 році він увійшов до Білого дому, назвавши НАТО "застарілим". Пізніше він характеризував альянс як "паперового тигра" та "марний", а нині, коли союзники по НАТО відмовляються підтримати його атаку на Іран — і деякі навіть не дозволяють американським військовим користуватися своїм повітряним простором і базами — президент зайшов ще далі у своїй критиці.

Для Трампа війна з Іраном стала тестом для НАТО — і, на його думку, альянс його провалив.

Втім, оглядачі вважають, що Трамп не зможе реалізувати цю погрозу без дозволу Конгресу. Зокрема, закон 2023 року, співавтором якого був тодішній сенатор, а нині держсекретар Марко Рубіо, забороняє президентові виходити з НАТО без підтримки двох третин Сенату або ухвалення окремого закону Конгресом — і жоден із цих варіантів наразі малоймовірний.

"Втім, конституційність цього закону викликає сумніви. Президенти вже раніше виходили з міжнародних угод — зокрема Джордж Буш-молодший у 2002 році вийшов із Договору про обмеження системи протиракетної оборони, а сам Дональд Трамп у 2019 році — з Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. І навіть якщо Конгрес подав би до суду через можливий вихід із НАТО, малоймовірно, що Верховний суд виступив би проти президента в межах його виконавчих повноважень", — додає Даалдер.

До того ж навіть без формального виходу Трамп має чимало можливостей послабити НАТО зсередини.

По-перше, його численні негативні заяви — зокрема неправдиві твердження, що союзники по НАТО ніколи не прийдуть на допомогу США, хоча всі вони зробили це після терактів 11 вересня 2001 року в США ціною значних втрат і зусиль — уже ставлять під сумнів його відданість принципу колективної оборони.

Крім того, він може наказати скоротити чисельність військ і можливості, розгорнуті в Європі, вивести американських військових зі структури командування НАТО, а також відмовитися від участі в ухваленні рішень альянсу, що фактично заблокує будь-які рішення, які потребують консенсусу.

Щодо Статті 5, яка проголошує, що збройний напад на одного союзника вважається нападом на всіх, то вона водночас передбачає, що кожна країна сама визначає, які дії вважає необхідними. Формально навіть постачання шоломів чи приладів нічного бачення може відповідати цьому визначенню.

Іншими словами, існує чимало способів підірвати НАТО — або принаймні відданість США принципу колективної оборони. Саме з такою реальністю зараз стикаються союзники Америки.

Вони намагалися пояснити Трампу, чому НАТО важливе — не лише для них, а й для самих США. Використовували різні підходи: від компліментів і збільшення оборонних витрат до регулярних дзвінків і візитів… але нічого з цього не спрацювало.

"Це означає, що союзники опинилися перед чітким вибором: по-перше, вони можуть спробувати перечекати Трампа, сподіваючись, що наступний президент відновить лідерство США та їхню відданість НАТО. Під час його першого терміну це спрацювало, але чи спрацює знову — невідомо. Щось фундаментально зламалося, і частиною цього є втрата довіри Європи до Америки", — стверджує колишній посол США в НАТО.

Другий варіант — зробити ставку на самостійність і створити справді європейську систему оборони та стримування поза межами НАТО, щоб забезпечити стратегічну незалежність від США. Але це було б марною справою: жодна наявна чи нова суто європейська структура не має необхідного оперативного, логістичного чи інституційного досвіду для організації колективної оборони.

"Залишається третій варіант — НАТО, альянс, який із 1950 року визначає систему колективної оборони Європи, але, як уже зазначалося, це має бути зовсім інше НАТО", — переконаний Даалдер.

Альянс, що формувався протягом останніх 75 років, є не просто очолюваним США, а фактично зосередженим навколо них. Військовий, розвідувальний і дипломатичний внесок Америки став тим каркасом, який утримує всю систему в робочому стані та готовності діяти.

Замінити цю американську основу буде непросто, але це не є неможливим. Європа та Канада мають сукупні ресурси, військовий досвід, виробничі потужності, технологічні можливості й дедалі сильнішу політичну волю, необхідні для того, щоб замінити США в основі союзницької системи НАТО.

Країни НАТО вже взяли зобов’язання збільшити оборонні витрати майже до рівнів Холодної війни. Вони впроваджують різні форми призову для нарощування чисельності військ і прискорюють оборонне виробництво темпами, небаченими за останні чотири десятиліття.

Хоча вони все ще відстають від США в інноваціях і технологіях, розрив поступово скорочується — зокрема завдяки спільним розробкам з українськими компаніями, які сьогодні випереджають світ у сфері оборонних інновацій і виробництва.

Вони також розпочали коопераційні ініціативи поза межами НАТО, але у взаємодоповненні з ним. Союзникам у НАТО зараз потрібен час, щоб перетворити свою рішучість і ресурси на реальні військові спроможності.

Проблема в тому, що такий час вимірюється роками — можливо п’ятьма або більше — а не місяцями. Ба більше, швидкість цієї трансформації залежатиме від рівня співпраці зі США: більше взаємодії означає швидші зміни, і навпаки.

"Утім, більш "європейське" НАТО давно назріло. Шкода, що до цього процесу підштовхнув саме перший президент США, налаштований критично до альянсу. Але зрештою і Європа, і НАТО від цього лише виграють", — підсумував Даалдер.

Нагадаємо, американський посадовець повідомив Reuters про внутрішній електронний лист Пентагону, який окреслює варіанти того, як Сполучені Штати можуть покарати союзників по НАТО, яких вони вважають такими, що не підтримали операції США у війні з Іраном. Зокрема йдеться про можливе призупинення членства Іспанії в альянсі та перегляд позиції США щодо британських претензій на Фолклендські острови.