Астронавтка Крістіна Кох показала, як заново вчилася ходити після польоту до Місяця

Чому людина втрачає здатність ходити навіть після короткого перебування в космосі?

Тривале перебування в умовах мікрогравітації завдає серйозної шкоди людському організму, провокуючи низку фізіологічних змін. Дослідники зазначають, що під час перебування у космосі астронавти стикаються з прискореною втратою щільності кісткової тканини, проблемами з хребтом та специфічним набряком зорового нерва, що призводить до погіршення зору. Наукові спостереження також вказують на потенційні зміни в структурі ДНК, характер яких ми ще до кінця не розуміємо. Проте одним із найбільш помітних наслідків після приземлення є повна дезорієнтація вестибулярного апарату, пише 24 Канал.

Астронавтка NASA Крістіна Кох, яка нещодавно завершила подорож навколо Місяця у складі екіпажу місії Artemis 2, на власному прикладі продемонструвала складність адаптації до земного тяжіння. На відео, опублікованому приблизно через тиждень після завершення місії та успішного приводнення у Тихому океані, видно, як вона намагається зробити звичайні кроки з заплющеними очима.

Кох помітно хитається і ледь утримує рівновагу, намагаючись ставити одну ногу попереду іншої. За її словами, звичні розваги, такі як серфінг, "доведеться відкласти" на певний час, поки організм не відновиться повністю.

Причина такої хиткої ходи криється в тому, що мозок перестає покладатися на вестибулярну систему внутрішнього вуха, яка в земних умовах відповідає за визначення напрямків "верх" і "низ". У стані мікрогравітації органи чуття, що еволюціонували для аналізу рухів тіла в умовах земної гравітації, перестають функціонувати належним чином. Мозок адаптується до нових умов, просто ігноруючи ці сигнали.

Тому після повернення на Землю космонавти стають надзвичайно залежними від візуальних орієнтирів, щоб просто розуміти положення свого тіла в просторі. Крістіна Кох зазначила, що виконання так званої тандемної ходи з заплющеними очима стає справжнім викликом для координації.

Чому цей приклад важливий для науки?

Цей досвід має велике значення не лише для майбутніх космічних місій, а й для медицини на Землі. Вивчення процесів реабілітації астронавтів допомагає розробляти нові методи лікування запаморочень, струсів мозку та інших неврологічних станів, пов'язаних із порушенням роботи вестибулярного апарату.

Варто зауважити, що для Кох це не перша тривала подорож: хоча місія Artemis 2 тривала лише десять днів, раніше вона провела майже один рік на борту Міжнародної космічної станції.

Попри те, що астронавти присвячують багато часу фізичним вправам у космосі для підтримки здоров'я, ефективного способу миттєвого відновлення рівноваги на Землі поки не існує – для цього потрібен лише час.

Досвід колег Крістіни підтверджує ці труднощі:

• Наприклад, Андреас Могенсен з Європейського космічного агентства розповідав, що після повернення з МКС минулого року йому було майже неможливо йти прямо з заплющеними очима.
• Інша учасниця польотів, Жасмін Могбелі, згадувала про сильне відчуття хиткості, яке тривало протягом перших двох днів, та скаржилася на втому м'язів шиї, якій було важко знову утримувати голову під дією земної сили тяжіння.

Втім, такі тимчасові незручності вважаються невеликою ціною за можливість здійснити історичну подорож навколо Місяця та побачити захопливі космічні краєвиди.

Хто така Крістіна Кох?

47-річна Крістіна Кох – одна з чотирьох людей, хто зійшов на борт капсули "Оріон", яка полетіла до Місяця й назад. Вона виконувала роль спеціалістки під час місії "Артеміда-2". Її участь у цій експедиції мала як символічне так і практичне значення, адже вона стала першою жінкою, котра вийшла за межі низької навколоземної орбіти.

Шлях Крістіни Кох до зірок розпочався у Гранд-Рапідс, штат Мічиган, хоча виросла вона в Північній Кароліні. Ще в дитячі роки поїздка з родиною до Космічного центру імені Кеннеді надихнула її пов'язати життя з космосом. Свою мрію вона почала втілювати через науку, здобувши ступені бакалавра та магістра з електротехніки та фізики в Університеті штату Північна Кароліна.

Крістіна Кох / Фото NASA

До того як у 2013 році приєднатися до загону астронавтів NASA, Кох встигла попрацювати інженеркою у Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса. Там вона брала безпосередню участь у створенні приладів для таких важливих місій, як Juno та зонди Ван Аллена. Окрім інженерної справи, вона здобула унікальний досвід наукової роботи в екстремальних умовах Антарктики та Арктики.

Професійне портфоліо Крістіни Кох вже містить вражаючі рекорди:

• Під час роботи на Міжнародній космічній станції вона встановила рекорд найтривалішого безперервного перебування в космосі серед жінок, провівши поза Землею 328 днів.
• Також вона стала учасницею знакового моменту в історії космонавтики – першого суто жіночого виходу у відкритий космос, який вона здійснила разом із колегою Джессікою Меїр.
• Загалом за свою кар'єру Кох виходила у відкритий простір 6 разів.

Як пройшла місія Artemis 2?

Місія Artemis 2 успішно завершилася 11 квітня 2026 року, ставши першим пілотованим польотом до Місяця за останні 54 роки. Космічний корабель Orion із чотирма астронавтами на борту здійснив десятиденну подорож, облетівши зворотний бік супутника Землі та безпечно повернувшись додому.

Екіпаж рухався за петлеподібною траєкторією вільного повернення. Під час польоту було встановлено новий рекорд відстані від Землі для пілотованих апаратів. Капсула приводнилася в Тихому океані поблизу узбережжя Каліфорнії.

До складу історичної місії увійшли:

• Рід Вайзмен.
• Віктор Гловер.
• Джеремі Гансен.
• Крістіна Кох.

Успіх Artemis 2 підтвердив надійність систем життєзабезпечення корабля Orion та відкрив шлях до наступного етапу – місії Artemis 3, яка перевірить стикування кораблів на орбіті. У рамках Artemis 4 людство планує знову висадитись на Місяць. Крістіну Кох знову розглядають як імовірну кандидатуру на цей політ.