Снігові вершини Гімалаїв змінюють колір: чому це надзвичайно погана новина

Що витісняє вічну мерзлоту на схилах найвищого гірського масиву Землі?

Науковці з Університету Ексетера спільно з колегами з Непалу та Швейцарії провели масштабне дослідження, результати якого вказують на тривожні зміни в екосистемі Гімалаїв. Аналіз супутникових знімків серії Landsat за період з 1999 по 2022 рік показав, що так звана "лінія рослинності" – верхня межа безперервного рослинного покриву – невпинно піднімається вгору. Цей процес охоплює величезну територію від Ладакха в Індії на заході до Бутану на сході, пише Indian Defence Review.

Швидкість, з якою рослини колонізують нові висоти, вражає:

• За даними, які наводять учені в журналі Ecography, у деяких регіонах межа флори піднімається на 6,95 метра щороку.
• Найбільш інтенсивний рух зафіксовано в районі Мантанг у центральній частині Гімалаїв.
• Поблизу Евересту, у регіоні Кхумбу, швидкість підйому становить близько 1,42 метра на рік.

Хоча ці цифри можуть здатися незначними в масштабах планети, для тендітних високогірних екосистем це справжній стрибок, який свідчить про глибокі кліматичні зсуви.

Ці регіони зазнають масштабних змін / Фото С. Гаррісон, А. Тіварі, К. Андерсон та Р. Ленг

Проблема Гімалаїв

Експерти зазначають, що альпійська зона Гімалаїв є надзвичайно суворим середовищем, де зазвичай домінують низькорослі рослини та чагарники. Однак через підвищення температури, яке в цьому регіоні відбувається швидше за середньосвітові показники, умови стають м'якшими. Гімалаї прогріваються інтенсивніше, що призводить до зменшення товщини снігового покриву, оголення ґрунту та подовження вегетаційного періоду на висотах, які раніше були абсолютно безплідними.

Дослідники виділяють два основні тренди: "позеленіння" (збільшення щільності листяного покриву) та "покоричневіння" (втрата рослинності або перехід до дерев'янистих чагарників). Загалом у горах домінує озеленення, проте у східних зонах, зокрема в Кхумбу та Бутані, зафіксовано значні ділянки коричневіння. Це вказує на те, що трансформація відбувається нерівномірно і залежить від локальних чинників, таких як кількість опадів і вологість.

Які це матиме наслідки?

Наслідки цих змін виходять далеко за межі візуального перетворення гірських піків. Гімалаї є джерелом води для десяти найбільших річок Азії, від яких залежить життя мільйонів людей. Поширення рослинності на великих висотах може кардинально змінити гідрологічний цикл.

Рослини здатні затінювати ґрунт, затримувати сніг та впливати на те, як вода зберігається і вивільняється під час танення. Коли такі процеси відбуваються на тисячах квадратних кілометрів, це може призвести до непередбачуваних змін у постачанні питної води людям, що живуть нижче за течією.

Вид на містечко Намче Базаар, яке залежить від води, що стікає з гір / Фото Kalle Kortelainen

Крім того, рослини не просто пасивно реагують на тепло – вони активно перетворюють своє оточення. Темний рослинний покрив поглинає більше сонячної енергії порівняно зі світлим снігом, що може додатково прискорювати потепління. Кореневі системи змінюють здатність ґрунту утримувати вологу, а чагарники затримують сніг, який раніше просто здувався б вітром з голих скель.

На думку науковців, озеленення Гімалаїв є потужним сигналом того, що навіть найбільш віддалені та холодні куточки нашої планети швидко змінюються. Подальші спостереження мають дати відповідь на питання, чи зможе ґрунт та складний рельєф зупинити цей наступ, або ж ми станемо свідками повної перебудови водних ресурсів цілого континенту.

Як зміна клімату змінює глобальні водні цикли?

Зміна клімату діє як "підсилювач" глобального водного циклу, роблячи його інтенсивнішим, але менш передбачуваним. Основний механізм полягає в тому, що тепліше повітря може утримувати більше вологи (приблизно на 7% більше на кожен градус Цельсія), що докорінно змінює те, як вода переміщується планетою.

Ось ключові способи, якими кліматична криза трансформує водні цикли:

• Посилення екстремальних явищ. Це проявляється в частіших і сильніших повенях, оскільки через здатність атмосфери накопичувати більше пари, опади стають інтенсивнішими, що призводить до руйнівних паводків. Оскільки опади рідшають, земля сильніше висихає і не може швидко вбирати в себе вологу, через що вона просто "прокочується" місцемістю, змиваючи все за собою.
• Перерозподіл опадів. Регіони, що вже мають дефіцит води (наприклад, Близький Схід, Східна Африка), стають ще посушливішими. У високих широтах та деяких тропічних зонах кількість опадів навпаки зростає, часто у вигляді коротких, але надпотужних штормів.
• Танення кріосфери та рівень океану. Гірські льодовики є природними "вежами", що зберігають прісну воду. Їхнє танення спочатку спричиняє надмірні паводки, а згодом – виснаження річок, які від них залежать. Через танення полярних льодів та теплове розширення води рівень океану зростає, що призводить до затоплення прибережних територій і засолення підземних прісних вод.
• Зміна сезонності. Через теплі зими сніг тане швидше та раніше, що порушує графік весняного водопілля. Це створює проблеми для сільського господарства, яке потребує води пізніше влітку. Передбачити початок та тривалість мусонів або сезонних дощів стає дедалі важче.