Сотні мільйонів без реформ: як місцева влада нарощує фінансування комунальних медіа

Реформа комунальних медіа стоїть на місці, видатки зростають, а незалежності так і не побільшало. Цьогоріч міські й облради, що є засновниками комунальних медіа, запланували наростити їхнє фінансування. Про це свідчать результати дослідження «Чесно» бюджетних витрат місцевої влади на забезпечення роботи своїх телеканалів, радіостанцій та інформагентств у 2025 році. Торік загальна сума становила понад 620 мільйонів гривень, а цьогоріч зросла ще майже на 40 мільйонів. І це — лише плани, адже протягом року видатки можуть коригувати.

Найдорожчим комунальним медіа був і залишається телеканал «Київ», робота якого торік обійшлася жителям столиці в 200 мільйонів гривень. У бюджеті-2026 передбачено лише незначне скорочення витрат — на 3 млн грн. Другу позицію займає «Дніпро TV» (75 млн грн у 2025-му та 79 млн у 2026-му), третю — вінницька «Віта» (майже 47 млн грн торік і 57 млн цьогоріч). «Віта» замкнула п’ятірку лідерів за динамікою зростання у відсотковому значенні — понад 20%. А справжній стрибок (167%, з 1,27 млн проти 3,39 млн грн) здійснив створений у 2025-му «Перший муніципальний канал» Білгород-Дністровської міської ради.

Водночас частина рад скоротила витрати на висвітлення діяльності, принаймні в комунальних медіа. Наприклад, Шосткинська міська рада — на 66%, Сокирянська — на 49%. Частина органів місцевого самоврядування або взагалі не передбачала фінансування своїх каналів («МАРТ» Миколаїв; «Новий Чернігів» Чернігів), або підприємства перебувають на стадії ліквідації (КП «Медіа-центр» Смілянської міської ради; КП «Телерадіокомпанія “Оріана”» Ізюмської районної ради).

Рух «Чесно» дослідив, наскільки ради планують збільшити цю статтю витрат у поточному році. Інформація ґрунтується на відповідях обласних, районних і міських рад (понад 120 найбільших громад країни) на наші запити. Не входять у дослідження ради на тимчасово окупованих територіях України.

Найдорожчі медіа громад

Комунальний медіаландшафт розвивається нерівномірно: одні редакції зникають через брак фінансування, інші — отримують дедалі більше бюджетних ресурсів. Водночас місцева влада подекуди не поспішає змінювати правила гри: у разі повноцінної реформи медіа отримають більшу незалежність, а отже — влада втратить прямий контроль над ними.

Лідерство за фінансуванням комунальних медіа переважно належить обласним центрам. Свої медіа мають уже згадані Миколаїв і Чернігів, а також Вінниця, Дніпро, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Хмельницький і столиця.

Беззаперечною фінансовою перевагою володіють саме столичні мовники: телеканал «Київ» і радіостанція «Голос Києва». Торік на ці два комунальні підприємства з київського бюджету спрямували 232,6 млн грн ( 200,5 млн — на канал і 32,1 млн — на радіо). На 2026-й заплановано дещо менше коштів — 224,5 млн грн загалом. Це — третина загальної суми по всій країні.

Крім Київської, лише Вінницька міська рада має два окремі комунальні медіа: КП «Інформаційно-телевізійне агентство “Віта”» та КП «Радіокомпанія “Місто над Бугом”». За рік фінансування обох зросло: телеканалу — на 22% (з 46,9 млн грн до 57,2 млн грн), а радіо — майже на 60% (з 13,6 млн до 21,7 млн). Це — одні з найвищих показників зростання. Більше — тільки в Білгород-Дністровському (Одеська область), де ТРК «Перший муніципальний канал» у 2026-му отримав майже на 168% більше грошей, порівняно з попереднім роком (1,27 млн проти 3,39 млн грн). Це комунальне неприбуткове підприємство — нове, утворене лише рік тому, ймовірно, на заміну Білгород-Дністровському міськрайонному телерадіомовленню «Новини Придністров’я», яке ліквідували наприкінці 2025-го.

Скриншот листа-відповіді Білгород-Дністровської районної ради (Одеська область)

Одразу чотири комунальні медіа Дніпропетровщини потрапили в двадцятку найдорожчих. Першість належить Дніпровській міській студії телебачення («ДніпроTV»). Оплата роботи каналу цьогоріч обійдеться містянам у майже 79 млн грн (на 3,8 млн грн більше, ніж у 2025-му). Криворізька ТРК «Рудана» не настільки дорога — майже 31 млн грн (зростання за рік — 1,4 млн). Павлоградську телерадіокомпанію в 2025-му профінансували на 12,6 млн, а на 2026-й запланували майже 16 млн. Майже на мільйон (до 10,05 млн грн) зросли видатки Кам’янської міської ради на КП ТРК «Міська інформаційна служба». До слова, міськрада конкретної суми фінансування не назвала. Згідно з відповіддю, 2025-го, діяла програма підтримки КП «Міська інформаційна служба», яка передбачала 8 млн 887 тисяч фінансування для каналу. За рік двічі вносили зміни в документ і на кінець року фінансування підвищили до 9,07 млн. Під час формування бюджету-2026 заклали вже 9 726 600 грн, але наприкінці січня сума перетнула десятимільйонну позначку.

Лише три обласні ради по країні мають комунальні медіа: Львівська, Івано-Франківська та Полтавська. Усі вони потрапили до категорії найдорожчих.

Так, найдешевше утримання редакції обходиться полтавцям. На фінансування КП «Регіональний інформаційний центр “Новини Полтавщини”» витратили 4,7 млн грн торік і на 100 тисяч більше запланували на 2026-й. Видатки на КП «Обласне телебачення “Галичина”» Івано-Франківської обласної ради — 24,4 млн грн у 2025-му й 27,2 — у 2026-му. А на вершині опинився телеканал Львівської облради «Перший західний». Торік він потрапив у п’ятірку найдорожчих комунальних каналів в Україні — 40 млн грн, а на поточний рік у планах — збільшення видатків ще на 4,6 млн.

Приблизно на 29% цьогоріч зростуть витрати Запорізької громади на телеканал «МТМ». Передбачена на 2026 рік сума у 39,2 млн грн майже на 9 мільйонів більша ніж торішню. На 23% більше надходжень отримає і Кременчуцька міська телерадіокомпанія (Полтавська область), бюджет якої збільшиться на 5,3 млн грн.

У частині громад ситуація з фінансуванням комунальних медіа залишається відносно стабільною. Наприклад в Івано-Франківську витрати на КП «Вежа» два роки поспіль перебувають на рівні 13,5 млн грн. Хмельницька міська рада додала телерадіокомпанії «Місто» 370 тисяч, Дрогобицька (Львівська область) — 78 тисяч —  на радіо «Франкова земля».

Медіа без грошей

Згідно з відповідями рад різних рівнів, яким ми надсилали запити (понад 2 сотні), майже чверть із них мають комунальні медіа (54). Частина з них (12) — без фінансування з місцевого бюджету.

Найтиповіша ця ситуація для комунальних медіа райрад, які або перебувають на стадії припинення, як телерадіокомпанія «Оріана» Ізюмської райради (Харківська область), або залишилися без фінансування з бюджету ради-засновниці, як-от у Кременецькому (Тернопільська область), Шептицькому (Львівська область), Калуському районах (Івано-Франківська область).

Скриншот листа-відповіді Самбірської районної ради (Львівська область)

Миколаївська міська рада є засновницею телерадіокомпанії «МАРТ». Проте, згідно з відповіддю, вона її не фінансує. Лише торік із бюджету громади поповнили статутний капітал комунального підприємства на два мільйони гривень. Коштів на 2026 рік не заплановано. Подібна ситуація й у Чернігові. Міська рада — засновниця КП «Телерадіоагентство “Новий Чернігів”», однак коштів на його утримання не надавала, бо фінповноваження нині належать міській військовій адміністрації. Торік МВА спрямувала понад 900 тисяч гривень на канал, а цьогоріч програму з інформаційного забезпечення населення телевізійним та інформаційним продуктом комунального підприємства не затверджували.

У частині громад значно знизилося фінансування комунальних медіа. Так, у Шостці (Сумська область) витрати з бюджету на ТРК «Акцент» впали з 1,18 млн грн у 2025 році до лише 394 тис. грн у 2026-му. У Сокирянах (Чернівецька область) видатки на місцеву ТРК скоротилися вдвічі — з 2,48 млн до 1,27 млн грн.

Часткова реформа

Комунальні медіа в Україні — явище не нове, радше спадок попередньої медійної системи. Нині від розгалуженої ще на початку 2000-х років мережі залишилася лише дрібка. Цьому сприяв Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих медіа», що набув чинності 1 січня 2016 року. Процес мав тривати три роки, втім на початку 2019-го тодішній регулятор Держкомтелерадіо повідомляв, що станом на 28 січня реформовано 507 друкованих ЗМІ та редакцій: 480 — комунальних, що складає близько 80 % від загальної кількості видань, що реально виходили, 27 — державних, що складає близько 33 % від загальної кількості видань, що реально виходили.

Комунальні телеканали й радіостанції тодішня реформа не зачепила. До них дійшли руки в 2023-му з набуттям чинності Закону «Про медіа», згідно з яким органи місцевого самоврядування протягом шести місяців мали ухвалити рішення про реорганізацію комунальних телерадіоорганізацій у місцеві публічні аудіовізуальні медіа. На практиці це означає виведення медіа з-під впливу й контролю органів місцевої влади: ради мають фінансувати редакції, але не втручатися у журналістську роботу. Гарантами залученості громади та незалежності колективів мають виступати наглядові ради, створені з депутатів, представників об’єднань і творчих спілок журналістів і громадських діячів.

Відтак публічні аудіовізуальні медіа отримали змогу стати справжнім голосом громади, а не тільки владної верхівки. Чудова ідея, чи не так? Проблема ж у тому, що ця норма потрапила до довгої шухляди «не на часі». Обов’язковість реалізації реформи відклали на пів року після завершення воєнного стану, що фактично зберегло статус-кво на невизначений термін.

Згідно з інформацією Національної асоціації медіа, 132 медіа мали здійснити реформування. Станом на 1 лютого 2026-го у Переліку суб’єктів у сфері медіа Національної ради з питань телебачення і радіомовлення таких залишилося понад 70, частина — повністю або частково реформована. Станом на дату підготовки матеріалу Національна рада ще не надала повної відповіді на наш запит, лише проміжну — про продовження термінів розгляду.

Першопроходцями реформи було кілька редакцій. Наприклад, телерадіокомпанія «Лозова» (Харківська область), яка 2024-го перетворилася з комунального підприємства на комунальне некомерційне, та творче об’єднання «Коростеньмедіа» (Житомирська область). Керівниця останнього Світлана Барановська у коментарі «Чесно» розповіла, що нині мають більшу фінансову стабільність, адже програму про підтримку медіа депутати ухвалюють раз на три роки й вона покриває більшість поточних витрат підприємства:

«Будучи комунальним підприємством, ми отримували лише фінансову підтримку на зарплати працівників. Суми не були визначені законодавчо, тож усе було на розсуд міської ради: коли міська рада могла нас підтримувати — підтримувала, якщо не було коштів — ні. Статус некомерційного прибрав обов’язкову вимогу — заробляти, а в маленькому містечку отримати кошти на рекламі дуже важко. Зараз ми, можна сказати, повністю фінансуємося з міського бюджету. І, звісно, в нас є стабільність у тому, що люди отримують зарплату, ми зможемо платити за комунальні послуги».

Програма не містить витрат на закупівлю нового обладнання — з такими запитами треба додатково звертатися до депутатів. Тиску від владної верхівки, стверджує Світлана Барановська, медіа не відчуває. Зокрема, завдяки наглядовій раді, до складу якої входять четверо депутатів і п’ятеро представників громадськості.

На відміну від Коростеня, у Південному (Одеська область) реформування відбулося не до кінця. Керівниця «Телебачення громади» Ольга Годовенко каже, що потрібно переформатувати наглядову раду, яка нині складається з трьох осіб: двох депутатів та одного представника від громадськості. Згідно з законом, членів ради має бути значно більше: по одному представнику від кожної фракції, але не більше як чотири особи, й на одного представника більше від громадянського суспільства. Депкорпус рішення про проведення конкурсу ухвалив ще на початку 2025-го, але виконавчі органи й досі не дали йому руху. Та найбільша проблема навіть не в цьому.

«Можна сказати, що після зміни статусу ситуація в цілому тільки погіршилася. Ми дійсно дуже сподівалися на новий закон “Про медіа” щодо певних фінансових гарантій, стабільності для колективів, а маємо катастрофічний брак кадрів. Підприємство не змогло отримати статус критично важливої інфраструктури через занадто низькі зарплати. Наше медіа відповідає лише двом критеріям (державне замовлення та система оповіщення), але не відповідає третьому — економічному. У нас середня зарплатня — дев’ять із половиною тисяч, а треба хоча б рівень середньої в регіоні — вдвічі вищий. У новому законі немає визначеного механізму нарахування — законодавець не прописав алгоритми щодо нарахування заробітної плати», — пояснила Руху «Чесно» директорка КНП «Телебачення громади» Ольга Годовенко.

Відтак редакції змушені користуватися застарілими галузевими нормативами, які дозволять нараховувати максимум мінімалку. Керівник має просити міську раду затвердити таку програму підтримки, яка дозволила б «витягнути» зарплату хоча б до мінімального рівня за допомогою надбавок за інтенсивність і складність, бо засновник не має документально підтвердженого обов’язку платити більшу, ринкову суму. Про яку незалежність медіа в такому випадку може йтися, якщо держава формально вимагає її, але не створює економічних умов для існування редакцій?

У підсумку, комунальні медіа залишаються у підвішеному становищі: реформа є, але її реалізація призупинена, тож фінансування зростає без зміни правил. Це означає, що замість незалежних медіа платники податків ризикують і далі утримувати інструменти комунікації місцевої влади, а не громади.

Відтермінування обов’язковості реформування дає змогу органам місцевого самоврядування вкладати бюджетні кошти у власні медіа, не змінюючи модель їхнього управління. Відтак залишати за собою прямий вплив на редакційну політику.

Водночас самі медіа опиняються у вразливому становищі. Без чітких фінансових механізмів і з низькими зарплатами вони не можуть забезпечити ані кадрову стабільність, ані реальну незалежність.