Це новий Кальчополі? Розповідаємо про скандал, який сколихнув італійський футбол

Ім’я Джанлуки Роккі давно вписане в історію італійського футболу. Недарма його включили до Зали слави. У Федерації футболу Італії його називають одним із найпомітніших арбітрів останніх років — і це не просто формальність.

52-річний флорентієць працював четвертим арбітром у фіналі Ліги чемпіонів 2013 року, судив Суперкубок Європи-2017, а згодом отримав призначення на фінал Ліги Європи-2019. Коли у 2020-му він завершив кар’єру, за кількістю матчів у Серії А його випереджав лише легендарний Кончетто Ло Белло — постать, яку часто називають попередником епохи П’єрлуїджі Колліни.

Прощання з футболом на "Альянц Стедіум" стало для Роккі несподівано емоційним. "Я вдячний Ювентусу та Ромі за цей неймовірний і незабутній момент — особливо в день, який мав бути для мене сумним", — говорив він тоді в ефірі Sky Italia. Гравці аплодували йому стоячи, і це мало особливу вагу: зрештою, саме футболісти — найперші й найважливіші судді роботи арбітра.

Але тепер Роккі опинився по інший бік оцінювання. У четвер він має з’явитися на допит до прокуратури Мілана. Його підозрюють у спортивному шахрайстві — в межах роботи на посаді відповідального за призначення арбітрів у CAN, органі, що керує суддівством у Серії А та Серії B. Новина, яку першою оприлюднила агенція Agenzia Italia, миттєво сколихнула весь італійський футбол.

"Це новий Кальчополі?" — винесла на першу шпальту Tuttosport. Це питання зараз звучить усюди. Двадцять років тому Кальчополі перевернув Серію А з ніг на голову. Тоді йшлося про систему впливу й кулуарних домовленостей — зокрема й щодо призначення арбітрів у вищому дивізіоні.

"Я впевнений, що вийду з цієї ситуації без втрат і навіть сильнішим", — заявив Роккі, пояснюючи своє "болісне й непросте" рішення тимчасово відсторонитися від обов’язків. Його приклад наслідував і Андреа Джервасоні — керівник VAR-напряму в CAN, який також фігурує у розслідуванні. "Ми навіть не розуміємо, в чому саме його звинувачують", — зазначив адвокат Джервасоні.

Ця історія значно глибша, ніж може здатися на перший погляд. Вона — про накопичене роздратування рівнем суддівства та роботою VAR в Італії. Про систему, яка виглядає розколотою зсередини. І водночас — про майбутнє. На кону не лише репутація італійського футболу, яка й без того постраждала від попередніх скандалів. Йдеться про напрям, у якому рухатиметься весь кальчо.

Як усе зайшло так далеко?

Чому міланська прокуратура взялася розслідувати внутрішні процеси органу? Усе почалося з, здавалося б, дрібниці — стуку у вікно.

У березні минулого року Удінезе приймав Парму. Події на полі уважно відстежували і за його межами — у студії VAR в Міжнародному трансляційному центрі в Ліссоне, неподалік Мілана.

Саме там арбітр VAR Даніеле Патерна разом зі своїм асистентом Сімоне Соццою звернули увагу на потенційний епізод із грою рукою в штрафному майданчику Парми. У центрі уваги опинився тодішній центральний захисник команди Ботонд Балог.

Як це і передбачено протоколом, вони перевірили, чи правильно відреагував головний арбітр матчу Фабіо Мареска, який дозволив продовжити гру. На думку Патерни, рука Балога була притиснута до корпусу. Повтори з іншого ракурсу лише зміцнили це переконання — підстав для пенальті немає.

І саме в цей момент усе змінилося. У вікно VAR-кімнати хтось постукав. Патерна обернувся — ніби намагаючись зрозуміти, хто привертає його увагу — і, судячи з відео, запитав: "Це пенальті?" Після цього Маресці передали вказівку зупинити гру і підійти до монітора для перегляду епізоду. Рішення змінилося: пенальті.

Флоріан Товен реалізував удар, і Удінезе переміг 1:0 — у матчі проти Парми, яка тоді відчайдушно боролася за виживання. Ключова річ у цій історії — автономність. За протоколом VAR, рішення має ухвалюватися незалежно, без будь-якого стороннього впливу. Стук у вікно і подальша зміна позиції фактично зруйнували цей принцип. І, за наявними підозрами, тим, хто постукав, був саме Роккі.

Наприкінці сезону цей епізод уже викликав хвилю обговорень. Аудіозапис переговорів разом із характерним звуком стуку опинився в розпорядженні римського видання Il Fatto Quotidiano. Сам Патерна публічно ситуацію так і не прокоментував. Приблизно в той самий період федеральний прокурор FIGC Джузеппе Кіне отримав офіційну скаргу. Її подав 42-річний арбітр Доменіко Рокка, який був відверто розчарований тим, як функціонує CAN.

Його обурювало, що деякі колеги отримують призначення на важливі матчі навіть після невдалих виступів. Він вимагав пояснень і щодо власних оцінок: за якими критеріями взагалі оцінюють арбітрів? У своїй заяві Рокка детально виклав претензії — серед іншого згадав і події в Ліссоне під час матчу Удінезе — Парма. За його версією, саме тоді Роккі перейшов межу, втрутившись у процес і постукавши у вікно VAR-кімнати.

FIGC відреагувала швидко — відкрила справу, опитала всіх причетних і зробила власні висновки.
"Жодних дій, які б тягнули за собою спортивні дисциплінарні санкції щодо членів Асоціації італійських арбітрів, не виявлено", — заявив Кіне в коментарі для Gazzetta.

Кіне рідко виступає публічно, але цього разу вирішив пояснити позицію. Після того як прокуратура Мілана відкрила власне розслідування щодо Роккі, під сумнів поставили і якість перевірки з боку FIGC.

За словами Кіне, внутрішнє розслідування федерації було значно вужчим за масштабом — воно стосувалося виключно епізоду в Ліссоне під час матчу Удінезе — Парма. Натомість справа, яку веде прокуратура Мілана, охоплює значно ширший контекст.

Паралелі з Кальчополі виникають не випадково. Роккі підозрюють у тому, що 2 квітня 2025 року на "Сан-Сіро" він нібито вступив у змову з кількома особами, щоб вплинути на призначення арбітрів — у спосіб, вигідний для Інтера. Йдеться про вечір першого півфіналу Кубка Італії проти Мілана.

За версією прокуратури, тоді було досягнуто домовленості: Даніеле Довері — арбітр, якого в Інтері начебто не надто схвалювали — отримає призначення на матч-відповідь. Логіка полягала в тому, що таким чином його не доведеться залучати до фіналу чи інших ігор Інтера до кінця сезону. Щоправда, до фіналу сам Інтер у підсумку так і не дійшов.

Того ж вечора, як стверджується, вирішили і ще одне питання: Андреа Коломбо, арбітр, якого в клубі нібито оцінювали позитивно, мав судити найближчий матч Інтера в чемпіонаті проти Болоньї. Ту гру Інтер програв 0:1, і вже після фінального свистка багато хто звертав увагу: переможний гол Ріккардо Орсоліні, можливо, не мав бути зарахований через підозру на неправильне введення м’яча з-за бокової.

Втім, результат у цій історії — не головне. У справах про спортивне шахрайство навіть сама спроба вплинути на призначення арбітра, якщо її доведуть, уже вважається порушенням. При цьому важливий нюанс: сам Інтер не перебуває під слідством, як і жодна особа, пов’язана з клубом. Більше того, досі не зрозуміло, з ким саме Роккі нібито вступав у змову.

"Ці звинувачення складно зрозуміти", — зазначив його адвокат Антоніо Д’Авірро. "Йдеться про участь кількох осіб, але жодну з них не названо. Я ніколи не бачив справи про спортивне шахрайство, де інша сторона ймовірної домовленості залишалася б без імені".

Президент Інтера Беппе Маротта в той момент розраховував на святкування чергового чемпіонства вже в неділю. Але ці плани зруйнувалися ще до виходу на поле: Наполі відкрив тур переконливою перемогою 4:0 над Кремонезе, і математично закрив питання титулу.

Якщо боротьбу за Скудетто можна було відкласти на тиждень, то запитання щодо згадки Інтера в розслідуванні прокуратури Мілана — ні.

"Ми дізналися про це з преси", — сказав Маротта в ефірі DAZN. "Для нас це стало несподіванкою. У нас немає списку “зручних” чи “незручних” арбітрів. Абсолютно".

Він також нагадав про рішення, які грали проти Інтера в минулому сезоні. Зокрема — не призначений пенальті у матчі проти Роми (0:1) у квітні. Якби той удар було призначено і реалізовано, саме він міг би стати вирішальним у боротьбі за титул, який у підсумку дістався Наполі в останньому турі.

Пізніше сам Роккі публічно визнав ту помилку — в ефірі програми Open VAR на DAZN, де розбирають окремі суддівські рішення туру.

"Ми знаємо, що діяли максимально чесно — і це найважливіше. Це має заспокоїти всіх", — додав Маротта вже в коментарі для Sky Italia. "Я не хвилююся. Ми не маємо до цього жодного стосунку — і не матимемо в майбутньому".

То що далі?

Асоціація італійських арбітрів (AIA) — структура, якій підпорядковується CAN — перебуває в стані хронічної турбулентності вже не перший рік. І нинішній скандал лише оголив старі тріщини.

У 2022 році її президент Альфредо Тренталанже подав у відставку після гучної справи: федерального прокурора AIA Россаріо Д’Онофріо заарештували й засудили до п’яти років і восьми місяців у рамках розслідування масштабної міжнародної наркоторгівлі.

Його наступник Антоніо Дзаппі також опинився в центрі скандалу. Йому заборонили обіймати посади на 13 місяців через підозри в тиску на відповідальних за призначення арбітрів у Серії C та Серії D — Мауріціо Чампі й Алессандро Піцці. За версією слідства, він намагався змусити їх піти у відставку, щоб звільнити місце для Даніеле Орсато та Стефано Браскі.

У вівторок Спортивний апеляційний суд має остаточно вирішити, чи залишиться це покарання в силі.

"Ах, ці збіги…" — іронічно написав редактор Corriere dello Sport Іван Дзаццароні, натякаючи на внутрішні конфлікти, які роз’їдають суддівську систему зсередини. За його словами, Роккі давно не входив до кола довіри Дзаппі та його оточення.

На практиці це означає майже параліч системи: AIA фактично залишилася без президента, а Серія А і Серія B — без людини, яка відповідає за призначення арбітрів.

Міністр спорту та молоді Італії Андреа Абоді прямо вказав на ще одну проблему: "Найсерйозніше питання — це те, як сама скарга була оброблена всередині футбольної системи".

Це прозорий натяк на невдоволення тим, як FIGC розглянула звернення Рокки. Кіне пояснив причини закриття справи щодо "стуку у вікно", але далеко не всі погодилися з таким рішенням.

"Якщо спортивна юстиція заплющує очі, значить, система втратила імунітет і вже не здатна сама себе вилікувати", — жорстко висловився редактор Tuttosport Гвідо Ваччаго. "Можливо, залучення комісара — не ідеальний варіант, але якщо всі обставини підтвердяться, дії FIGC виглядають недостатніми".

Йдеться про можливе втручання Італійського олімпійського комітету (CONI) — найвищого органу в спортивній ієрархії країни. У такому разі до системи можуть призначити зовнішнього керівника, який тимчасово перебере контроль.

Ідея радикальна, але вона вже звучить дедалі частіше — особливо після недавньої поразки збірної Італії у серії пенальті від Боснії і Герцеговини.

Подібний сценарій уже мав місце у 2018 році. Тоді, після першого з трьох поспіль провалів відбору на чемпіонат світу, FIGC зайшла в глухий кут і не змогла обрати нового президента.

Схоже, італійський футбол знову опинився на роздоріжжі — і цього разу питання не лише в результатах на полі.

Поріг для втручання CONI насправді дуже високий. Регламент передбачає такий крок лише у виняткових випадках: серйозні управлінські провали, порушення спортивних норм, недієздатність керівних органів або зрив національних змагань.

Остаточне рішення — втручатися чи ні — залежить від президента CONI Лучано Буонфільйо. Поки що він не поспішає з висновками, навіть попри те, що Андреа Абоді, за даними ЗМІ, схиляється до більш рішучих дій. Але чи зміниться його позиція тепер — відкрите питання.

Усе це має значення не лише в контексті самого розслідування, а й у ширшій боротьбі за вплив на майбутнє італійського футболу.

22 червня заплановані вибори нового президента FIGC.

Серед потенційних кандидатів — Массімо Малаго, який стояв за організацією зимової Олімпіади Мілан–Кортіна, та Джанкарло Абете, нинішній очільник аматорського футболу в Італії. Обидва вже почали обережно промацувати ґрунт, спілкуючись із ключовими гравцями ринку, перш ніж остаточно вирішити, чи висуватимуть свої кандидатури.

Вони також намагалися заручитися підтримкою Абоді — і, схоже, це його зачепило.

"Мене це не роздратувало. Але з боку виглядало б доречно проявити більше поваги", — зазначив міністр у коментарі для ANSA.

Якщо ж CONI все-таки знайде підстави для втручання, ці вибори можуть просто втратити сенс — а зусилля потенційних кандидатів виявляться марними.

Поки ж у Серії А намагаються знизити градус напруги. Президент ліги Еціо Марія Сімонеллі закликав не поспішати з висновками: "Будь-які поспішні судження зараз недоречні. Потрібно дочекатися результатів розслідування і встановлення істини".

68-річний функціонер переконаний, що ця справа не повинна ставити під сумнів чесність усієї системи.
"Якщо з’ясується, що хтось діяв неправильно — він має понести відповідальність. Але за жодних обставин не можна підривати довіру до всього чемпіонату і його репутації".

Розслідування триває.

The Athletic