Борчиня з Бахмута Марія Єфремова: Я повинна знищувати «нейтральних» на килимі

Для 19-річної Марії Єфремової з Бахмута завойоване «золото» чемпіонату Європи стало не просто успішним дорослим дебютом, а особистою перемогою над усіма життєвими труднощами, з якими довелося зіткнутися за останні роки. У ваговій категорії до 53 кілограмів українській спортсменці не було рівних. А особливого смаку її перемозі додав той факт, що на шляху до фіналу вона здолала одразу двох «нейтральних» опоненток - із Білорусі та Росії. Після впевнених перемог над  Ванесою Каладзінською  та Наталією Малишевою Марія у фіналі здолала титуловану грецьку борчиню Марію Преволаракі з рахунком 2:1.

Про ціну цього «золота», сльози радості та силу характеру дівчини з Бахмута, яка змусила Європу аплодувати Україні, Марія Єфремова розповіла Коротко про.

Я повинна знищувати «нейтральних» на килимі

- Маріє, на шляху до фіналу ви здолали суперниць із Росії та Білорусі - Наталію Малишеву та Ванесу Каладзінську. Ці перемоги для вас особливо приємні?

- Звісно, бо через таких, як вони, я залишилася без дому.

- Ви родом із Бахмута - міста, якого через варварство ворога вже немає. Коли доводиться боротися з росіянками, потрібен вам додатковий настрій?

- У мене особливі емоції, бо, як я вже сказала раніше, через них залишилася без дому, змушена була переїхати до іншого міста та почати нове життя з нуля. Коли я налаштовуюся на бій, я кажу собі, що зараз повинна знищити їх на килимі - за те, що вони зробили з моєю домівкою. І такі змагання з «нейтральними» спортсменами я присвячую Донеччині та Бахмуту.

- У фіналі вам протистояла грецька борчиня Марія Преволаракі. Що можете сказати про неї? Чи була вона найскладнішою суперницею на цих змаганнях для вас?

- Вона була сильною та досвідченішою, але сказати, що найскладнішою - ні.

- Складно було налаштуватися на фінал, з емоційно-психологічної точки зору?

- Ні, не складно. Я просто знала, що це місце моє і я повинна виграти - заради себе, сім’ї та країни.

- Це «золото» чемпіонату Європи для вас є дебютною нагородою на дорослому рівні. Це додає йому особливого значення та цінності?

 - Мені лише 19 років, ніхто в цій ваговій категорії з України не брав «золото» дуже довгий час, тому для мене ця золота медаль має велике значення.

- Цей ЧЄ видався для України дуже успішним. Маємо багато медалей та лідерство у загальному заліку. Завдяки чому у такі важкі часи українська боротьба не просто виживає, а є найсильнішою в Європі?

- Ми незламні, працюємо в складних умовах, підтримуємо та допомагаємо одне одному. Завдяки ЗСУ ми маємо змогу тренуватися та готуватися до змагань.

Тато - перший тренер

- З чого для вас свого часу почалася боротьба? Можете пригадати, як прийшли до неї?

- З того, що мій батько - мій тренер. Після дитсадка ми з мамою йшли до батька на тренування, я бачила, як займаються діти, як тренує мій батько. І з дитинства у мене з’явилася любов до боротьби.

- Чим цей вид спорту вас зачепив?

- Тим, що тут виховується характер.

- А далеко вам було їздити чи ходити на тренування, коли ви були дитиною?

- Ходила я пішки, хвилин 15–20. Ми жили майже в центрі, де й знаходився зал.

- В який момент ви зрозуміли, що боротьба для вас - це справа вашого життя?

 - Після перших моїх виграних змагань.

- Що для вас перемога - це про медаль чи про відчуття?

- Це про те, що я недарма поклала все своє життя на те, щоб дійти до своєї мети.

- Про що ви думаєте за хвилину до виходу на килим?

- Повний спокій у голові, жодного шуму, тільки я, килим і суперник.

- Що вплинуло на вас як спортсменку найбільше: перемоги чи поразки?

- Поразки. Перемоги - це добре, звісно, але без поразок не буде куди рости та розвиватися.

- Ви перемагаєте своїх суперниць силою і характером чи стратегією і точністю дій?

- Характером і стратегією. Якби була без характеру, не бачила б сенсу займатися боротьбою.

Найкращий відпочинок - наодинці з чаєм та смаколиками

- У вас в інстаграмі є цікаві фотосесії в офіційно-діловому стилі. Як часто експериментуєте в одязі? І які стилі вам до вподоби?

- Я не дуже люблю експериментувати і дуже рідко можу так одягнутися, бо віддаю перевагу спортивному стилю. Так зручніше. Діловий - це скоріше пробна зміна іміджу, завжди ж хочеться випробувати щось новеньке.

- Чи є у вас улюблені бренди?

- Люблю Nike та Puma, а якщо не зі спортивного, то мені загалом все одно.

- Сподобався вам досвід фотосесії? Хотіли б ще?

- Так, звісно, бо це прикольно і несподіваний досвід для себе.

- Чи є у вас улюблена страва? І взагалі, що любите в плані їжі?

 - Я дуже люблю борщ із пампушкою та салом, це, напевно, найулюбленіша страва, яку я їла б щодня. В їжі я не вибаглива, люблю все. Їм з апетитом, скажімо так. Але потім стає дуже сумно, коли стаєш на ваги і доводиться «зганяти» вагу.

- Як ви любите проводити вільний від спорту час?

- Найкращий відпочинок - побути наодинці вдома в ліжку з чашечкою чаю та улюбленими смаколиками.

Привезу медаль сестричці, нехай вона буде щаслива

- Чи є у вас захоплення, крім спорту?

- Поїхати на риболовлю з татом, побути на природі зі своїми думками на свіжому повітрі.

- У вас не так давно народилася молодша сестричка. Як ця подія вплинула на вас? Як змінила?

- Я на неї чекала 17 років, для мене вона майже як моя рідна дитина. Вона додала мені ще більше бажання займатися боротьбою та виборювати нагороди. Я була зараз на змаганнях, і коли розмовляла за день до початку своєї боротьби з мамою та сестрою, я у неї запитала: «Сестричко, що ти хочеш, щоб я тобі привезла?». Вона мені каже: «Медальку… золоту». І в цей момент мене перемкнуло, я зрозуміла, що я - хоч і отримаю травму - але привезу їй золоту медаль, щоб вона була щаслива. А коли щаслива вона, то і я.