FT: Переозброєння Німеччини викликає роздратування в союзників

Нещодавно Німеччина представила комплексну концепцію військової оборони країни, яка включає масштабне переозброєння. Очікується, що Берлін візьме на себе провідну роль у захисті континенту на фоні нових загроз та послаблення партнерства із США. У Європі це сприймають, здебільшого, як  необхідне, нагальне і давно назріле рішення, але плани Німеччини викликають занепокоєння у деяких партнерів, як от Франція та Польща. Причина не так у поверненні німецької військової потужності, як у практичних наслідках для оборонної промисловості континенту, пише The Financial Times.

«Швидке зростання витрат Німеччини ризикує закріпити ключові рішення щодо закупівель на десятиліття, потенційно подовжуючи залежність від американських систем, таких як винищувачі та засоби протиповітряної оборони, одночасно стимулюючи німецьку промисловість, не гарантуючи сусідам країни частку вигоди», - зазначає видання.

Очікується, що до кінця десятиліття Німеччина перевищить ціль НАТО щодо військових витрат у розмірі 3,5% ВВП, а щорічний бюджет сягне майже 190 млрд євро.

Розбіжності з Парижем у питаннях оборони можуть ускладнити франко-німецькі відносини, які тривалий час будувалися на взаємній співпраці в самому серці ЄС. Мало хто з тих, хто зараз перебуває при владі у Франції, вірить, що Німеччина може знову становити військову загрозу. Але з огляду на стрімкі зміни геополітичного ландшафту Париж тисне на Берлін, щоб той обмежив свої амбіції рамками європейського простору.

«Очікується, що Німеччина візьме на себе лідерство в НАТО, водночас запевняючи партнерів по ЄС, що все це не поставить під сумнів процес європейської інтеграції, який ґрунтувався на обіцянці, що жодна країна не буде домінувати», — зазначає аналітик Німецької ради з міжнародних відносин у Парижі Джейкоб Росс.

Саме НАТО також сприймається цими двома країнами по-різному. Німеччині Конституцією заборонено відправляти збройні місії за кордон без схвалення парламенту та міжнародного мандата — від НАТО, ЄС або ООН — і вона розміщує на своїй території американську ядерну зброю.

Натомість Франція має складніші відносини з альянсом, часто розгортає свої війська в односторонньому порядку та пишається своєю незалежною ядерною силою de frappe.

У Польщі, яка століттями боялася як Німеччини, так і Росії, політики висловлювали більш гучні застереження. Колишній прем’єр-міністр від правої партії «Право і справедливість» Матеуш Моравецький у своєму есе минулого літа розмірковував, чи може Німеччина, «яка більше не обмежена пацифістськими принципами», «повернутися до тісної співпраці з колоніальною, імперською Росією».

Міністр закордонних справ Радослав Сікорський минулого року заявив у польському парламенті: «Доки Німеччина є членом ЄС і НАТО, я більше боюся німецької неприхильності до озброєння, ніж німецької армії».

У Парижі занепокоєння також викликає промислова міць Німеччини та її залежність від США та неєвропейських постачальників. Французькі чиновники та експерти з питань оборони попереджають, що Берлін дотримується національного підходу до відновлення свого оборонного сектору, одночасно розміщуючи великі замовлення на американські системи, попри обіцянки надавати перевагу європейським закупівлям та «стратегічній автономії».

Фахівець із франко-німецьких відносин Поль Моріс у свою чергу каже, що недовіра є взаємною і призводить до промислової конкуренції: «У Німеччині завжди існує скептицизм щодо закликів Франції до європейського суверенітету, оскільки це сприймається як спроба Франції просто просувати свою промисловість».

Французькі урядовці не вважають, що країна втратить статус провідної військової держави Європи, оскільки вона володіє ядерною зброєю та має місце в Раді Безпеки ООН. Однак Моріс стверджує, що «надходження таких значних коштів змінить обличчя європейської оборонної промисловості, збільшивши масштаби та сферу впливу німецьких компаній».

Багато хто в Берліні припускає, що застереження Франції випливають із побоювання втратити статус країни як сили безпеки континенту та її оборонно-промислового центру.

У берлінських колах, що займаються питаннями безпеки, не бракує критики на адресу оборонної політики власного уряду. Багато хто згоден, що Німеччина повинна зменшити військову залежність від Вашингтона щодо таких ключових систем, як літаки F-35 та системи протиповітряної оборони Patriot. Але недовіра до Франції не зникає.

«Як країна, що витрачає найбільше коштів, Німеччина несе відповідальність за те, щоб витрачати гроші в європейському дусі, але це не обов’язково означає, що ці гроші мають йти на купівлю французького обладнання», - зазначив колишній радник ексміністерки оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер Ніко Ланге.

Проте урядовці вказують на рішучу підтримку з боку країн Балтії та Північної Європи щодо оборонних ініціатив Німеччини. Литва, наприклад, прийняла на своїй території німецьку бригаду для зміцнення східного флангу НАТО проти Росії.

Чиновники також наголошують на прагненні Мерца до тісної співпраці з Парижем у сфері оборони. Минулого місяця канцлер та президент Франції Еммануель Макрон домовилися розглянути можливість тіснішої співпраці, покликаної продемонструвати супротивникам, що ядерний захист Франції може поширюватися й на Німеччину.

Згідно з цими пропозиціями, Берлін міг би брати участь у спільних навчаннях та розгортати свої звичайні збройні сили для виконання місій з підтримки ядерних об’єктів Франції.

Щодо перспективи уряду в разі перемоги партії «Альтернатива для Німеччини», деякі аналітики зазначають, що більш нагальний виклик з боку крайніх правих є у Франції, де націоналістична, євроскептична партія «Національне об’єднання» лідирує в опитуваннях напередодні президентських виборів 2027 року.

Ще одне питання, яке ставлять у Франції, — наскільки Німеччина насправді буде військово спроможною та готовою. Існує глибоко вкорінене переконання, що Берліну бракує стратегічних знань та готовності розгортати свої збройні сили, про що свідчить відсутність зобов’язань щодо відправлення військ на підтримку України після припинення вогню, на відміну від самої Франції та Великої Британії.

Ланге каже, що Парижу слід більше турбуватися про німецьку інерцію, ніж про німецьке домінування.

«Усі в системі раптом стали великими завдяки грошам, але схильність полягає в тому, щоб нічого не змінювати. Структури, люди та військова бюрократія залишаються тими самими — чому ж очікувати, що це дасть інші результати?», - заявив він.

Видання зазначає, що  Берлін дійсно надає пріоритет існуючим системам: за даними Кільського інституту, понад 80 відсотків майбутніх витрат на оборону призначено для існуючих можливостей.

Частка запланованих витрат на нові оборонні технології не перевищить 5% від загальних інвестицій, а частка досліджень і розробок залишиться на тому ж рівні. Тому справжня суперечка між Берліном і Парижем може стосуватися фінансування.

Німецькі чиновники кажуть, що Париж використовує побоювання щодо німецького домінування, щоб змусити Берлін підтримати спільне запозичення на рівні ЄС для оборони. Цю ідею відстоює Макрон, але проти неї виступає Мерц, який побоюється негативної реакції з боку своєї Християнсько-демократичної партії.

ЄС запропонував фонд «Безпекові заходи для Європи» на суму 150 млрд євро, який надає дешеві позики для інвестицій в оборону. Париж наполягає на розширенні підходу в таких сферах, як супутники, розвідка та засоби глибокого удару, які становлять основу сучасної війни.

Німецькі чиновники та високопоставлені депутати ХДС відкидають цю ідею, аргументуючи це тим, що плани Мерца щодо витрат вже практично вичерпали його політичний капітал у партії, яка не схильна до боргів.

Спільне запозичення ЄС було б найшвидшим способом привести AfD до влади в країні, яка не сприймає борги, зазначає один з урядових інсайдерів.

Однак деякі представники німецького істеблішменту категорично не погоджуються з цим.

«Німеччина має усвідомити, що вона не може самотужки підвищити військовий потенціал Європи», — заявив професор міжнародної політики в Мюнхенському університеті Бундесверу Карло Масала, додаючи, що «навіть ХДС має докласти додаткових зусиль» щодо спільних запозичень.