Як військовому оформити заповіт без нотаріуса: правила та вимоги

В умовах воєнного стану українське законодавство забезпечує захисникам можливість врегулювати правові питання навіть у зоні бойових дій або під час лікування. Механізм прирівнювання підпису командира чи лікаря до підпису нотаріуса дозволяє військовослужбовцям оперативно оформлювати заповіти та довіреності, забезпечуючи правову стабільність для себе та своїх родин.

Про це повідомили у Міністерстві юстиції України.

Заповіт та довіреність військовослужбовця можуть бути посвідчені командиром підрозділу або начальником військово-лікувального закладу. Окрім самих бійців, у пунктах дислокації військових частин, де немає доступу до цивільних нотаріусів, таку ж можливість мають працівники цих установ та члени їхніх сімей.

Заповіт обов'язково складається у двох примірниках. Один видається військовому на руки, другий іде на реєстрацію.

Особливу увагу приділено ситуаціям, коли боєць перебуває на реабілітації.

"Заповіт військовослужбовця, який перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем", - зазначили у Мін'юсті.

Процедура оформлення вимагає суворого дотримання форми. Заповіт складається письмово із зазначенням місця, часу його складення, а також дати та місця народження заповідача. Важливо, що подання документів, які підтверджують право на майно, на етапі складання заповіту не вимагається.

У Мін'юсті роз'яснюють особливості підписання документів у медичних закладах:

"Довіреність військовослужбовця, який перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем".

Якщо боєць через поранення або хворобу не може підписати документ власноруч, це може зробити інша особа за його дорученням. У такому разі присутність посадової особи та свідків є обов’язковою, а причини такого підписання фіксуються у посвідчувальному написі.

При цьому підписувати документ замість військового заборонено особам, на користь яких заповідається майно, або представникам за довіреністю. Наголошено, що командири та лікарі не мають права посвідчувати заповіти та довіреності не лише на своє ім'я, а й на ім'я своїх близьких родичів (чоловіка/дружини, батьків, дітей, онуків, рідних братів та сестер).

Присутність не менш як двох свідків є критичною умовою для заповітів. Свідки зачитують документ вголос і ставлять свої підписи, а відомості про них обов'язково вносяться до тексту. Свідками не можуть бути спадкоємці, члени їхніх сімей або сама посадова особа, яка засвідчує акт.

Довіреність, на відміну від заповіту, оформлюється в одному примірнику та вручається довірителю (або надсилається представнику за його рахунок). У тексті мають бути чітко визначені юридичні дії, на які уповноважена особа. Варто пам’ятати: довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є нікчемною.

Після завершення процедури всі документи надсилаються через Генеральний штаб ЗСУ або Міністерство оборони до територіальних органів Міністерства юстиції. Це фінальний етап, який забезпечує реєстрацію документів у Спадковому реєстрі або Єдиному реєстрі довіреностей.

У Мін'юсті наголосили, що посадові особи та свідки несуть сувору відповідальність за порушення нотаріальної таємниці та не мають права розголошувати зміст волевиявлення захисника.