«Не даємо померти Сіверськодонецьку в українському медіапросторі»

«Детектор медіа» регулярно розповідає про медіа й організації, які працюють для захоплених Росією територій. Ми вже писали про редакцію мовлення на деокуповані та тимчасово окуповані території «Українського радіо», медіа «Східний варіант», ГО DII-Ukraine, луганський «Трибун», херсонський «Кавун.city». На черзі — історія про сіверськодонецьке медіа SD.ua.

Результати останніх моніторингів контенту від Інституту масової інформації показують, що в українських медіа скорочуються обсяги відомостей про події на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). За повідомленням ІМІ, у 2025 році кількість такої інформації складала загалом в українських новинах близько 3,25%, а вже у січні 2025-го цей показник упав приблизно до 1%.

Чому так відбувається? Як зараз удається виданням, котрі раніше працювали на захоплених Росією територіях, тримати зв’язок зі своєю аудиторією? Про це «Детектор медіа» поговорив із головною редакторкою локального медіа SD.ua Яною Чумаченко.

Андрій Нідченко, засновник порталу SD.ua, бізнесмен, нині служить у ЗСУ

SD.ua позиціює себе як «регіональне медіа, для якого Луганщина й Сіверськодонецьк — не просто тема, а дім, втрачений фізично, але збережений у пам’яті й роботі». Історія цього ресурсу почалась у 1998 році, коли бізнесмен Андрій Нідченко створив інформаційний портал «Сєвєродонецьк онлайн», який у грудні 2024 року змінив назву на теперішню.

Цей портал набув популярності не лише у Сіверськодонецьку, а й загалом на Донеччині, оскільки акумулював багато корисної для тамтешніх жителів інформації — від прогнозу погоди та відео з камер спостереження до каталогу локальних підприємств і бізнесів. У червні 2022 році завдяки фінансовій підтримці й менторству Media Development Foundation «Сіверськодонецьк онлайн» змінив формат, також оновився склад редакції, яку відтоді очолює Яна Чумаченко.

Яна — двічі була змушена переселятися: у 2014 році, коли Росія розпочала війну проти України, вона виїхала з Луганська до Сіверськодонецька, де співпрацювала з різними медіа. Однак у 2022 році, після початку повномасштабної війни, Яна мусила залишити й це місто і нині мешкає в одному з західних регіонів країни.

Яна Чумаченко, головна редакторка порталу SD.ua

У 2023 році стартувавпроєкт «Мапа якісних медіа України», який запустили «Детектор медіа» й Інститут масової інформації. Відтоді SD.ua за результатами незалежної оцінки експертів щороку зберігає свої позиції у переліку тих українських медіа, що працюють якісно та заслуговують на довіру аудиторії.

У 2025 році видання, роботу якого на той момент підтримував USAID, після припинення фінансування зіткнулося з фінансовими проблемами й мусило оптимізувати свою роботу. В редакції вирішили відмовитися від виробництва загальноукраїнських новин і відео, скоротили SMM-напрям і тимчасово відступили від стратегії розвитку, зосередившись на збереженні якості контенту та висвітленні провідних тем (антикорупційна тематика, інтерв’ю з містянами, аналітика, історія краю).

Разом із цим у SD.ua почали створення спільноти видання, і станом на кінець квітня вона налічує кілька десятків осіб, які регулярно донатять на підтримку медіа. Крім цього, Андрій Нідченко запропонував ідею запустити новий каталог релокованих бізнесів під назвою «Незламні». А наприкінці 2025-го SD.ua увійшло до переліку 20 прифронтових медіа, які стали учасниками програми FAIR Media Ukraine, що передбачає інституційну підтримку для посилення роботи редакцій. Також у найближчих планах редакції — відновити створення відео для свого ютуб-каналу.

Команда SD.ua під час Donbas Media Forum-2023

«Я бачила, як умирав на інформаційній мапі України спочатку Крим, потім — Донецьк, Луганськ. Питання про те, чому в українських новинах так мало повідомлень про те, що відбувається зараз на ТОТ, для мене болюче», — каже Яна. За її словами, Сіверськодонецьк поступово зникав з інформаційного простору. Росіяни окупували місто наприкінці червня 2022-го, однак ще протягом року редакція могла більш-менш регулярно отримувати інформацію про те, що відбувається у місті, від наших військових і волонтерів, а також від місцевих жителів. Люди, які виїжджали з окупованого Сіверськодонецька, опинившись на підконтрольній Україні території, ділилися з редакцією новинами й фотографіями про становище в місті.

Цю публікацію Яна Чумаченко написала на основі інформації, яку отримала від жительки Сіверськодонецька, яка після окупації міста росіянами змогла з’їздити додому та повернутися на підконтрольну Україні територію

«Після 2022-го, як окупували місто, в Сіверськодонецьк стало нереально подзвонити, на відміну від Луганська. У місті зник зв’язок, окупанти його глушили, потім там було все перебито. Тільки от, напевно, з 2025 року десь у Сіверськодонецьку почав місцями пробиватися інтернет, десь з’явилися якісь точки, куди людина може прийти і подзвонити. Просто так, із власної квартири люди, які залишаються у місті, подзвонити не можуть. Відповідно, це значно ускладнює для нас можливість верифікувати інформацію звідти», — розповідає Яна.

У роботі з інформацією від людей «звідти», редакція SD.ua дбає про правила безпеки, щоб жодним чином не підставити свої джерела. Якщо виникають хоч найменші сумніви, що оприлюднення таких повідомлень може нашкодити людині, медіа не публікуватиме це. Так само у виданні відмовляться від публікації новини, яку вони не змогли верифікувати. Яна пригадує випадок, коли з’явилась інформація про загибель одного відомого сепаратиста у ДТП.

«Я просиділа добу, щоб знайти хоч якусь інфу, яка би підтверджувала цей факт. Бачила, як про це вже повідомили чимало українських видань, але сама не поспішала. І в результаті ми так і не написали про це, бо не знайшли жодних підтверджень», — каже Яна.

Головна редакторка констатує: тематика ТОТ, проблеми українців, які залишаються у своїх містах, окупованих росіянами, складнощі переселенців — ця інформація все менше цікавить українську аудиторію через утому від війни. Та й переселенці з часом не так активно, як раніше, цікавляться новинами зі своїх рідних міст, тому що занурені у життя своїх нових громад. Тим не менше саме вони — це переважна частина аудиторії, на яку продовжує працювати SD.ua. Контенту для сіверськодонеччан в окупації або тих, хто переїхав до Росії, менше, тому що все менше можливостей дізнаватися новини з окупованого міста, пояснює Яна.

«Переважно ми працюємо з тими, хто виїхав, тому більше висвітлюємо проблеми переселенців, розповідаємо про містян, які виїхали, про їхні успішні кейси. З окупованих територій ми можемо давати іноді оцінку ситуації, яка там є, спираючись на ту інформацію, що нам скидають у телеграм або інші наші соцмережі. Жодної регулярності в цьому немає, буває, що місяцями ніхто нам нічого не скидає», — розповіла Яна.

Одна з тем, про яку SD.ua продовжує писати, — гуманітарна ситуація в окупованому місті, зокрема доступ людей до медичних послуг. За словами головної редакторки видання, у Сіверськодонецьку майже немає лікарів, через відсутність стабільного зв’язку неможливо викликати швидку, отримати елементарну допомогу, через що люди помирають.

«І це непоодинокі випадки. Люди не отримують те, що вони мають отримувати за всіма міжнародними конвенціями. Про це важливо говорити вголос, бо це ще один злочин, за який росіяни мають понести відповідальність», — вважає Яна.

У ексклюзивному матеріалі Яни Чумаченко для SD.ua зібрана по крихтах інформація, що насправді відбувається з медичним обслуговуванням людей в окупованому Сіверськодонецьку

Також у фокусі уваги редакції — шкільна освіта в окупованому місті та пропагандистський тиск росіян на українських дітей. Так, на початку цього року на SD.ua вийшла публікація Яни, в якій вона розповідає про запровадження на захопленій росіянами території Луганщини системи оцінювання поведінки школярів, яка з 1 вересня 2026-го повинна стати обов’язковою для всіх класів.

«Ідеться не про формальні позначки на кшталт “задовільно” чи “незадовільно”, які й раніше іноді з’являлися у щоденниках багатьох поколінь і не мали жодних наслідків. Нова система передбачає реальну оцінку, сформовану за низкою критеріїв — зокрема, пропусками “розмов про важливе” й інших пропагандистських заходів, а також змістом особистих сторінок дітей у соціальних мережах.

Незадовільний бал може стати підставою для недопуску дитини до державних іспитів, а “задовільний” чи просто низький — негативно вплинути на рейтинг абітурієнта під час вступу. Ці підходи окупанти планують застосовувати й до дітей з інвалідністю», — йдеться у публікації.

На думку Яни, варто робити ще більше матеріалів про воєнні злочини росіян на окупованих українських територіях, щоб про це знали не лише в Україні, але й у світі.

Щоб працювати з темами ТОТ, потрібні не стільки специфічні навички, пояснює Яна, а насамперед внутрішнє ставлення журналіста до цієї тематики. «Цим треба трошки жити», — говорить співрозмовниця.

Ось один із численних прикладів інформатаки на редакцію SD.ua з боку російських пропагандистів. Детальніше про ці атаки читайте впублікації медіаекспертки Лізи Кузьменко для «Детектора медіа»

«Не всім може подобатися щоденно моніторити телеграм-канали окупантів, військових і блогерів, занурюватися у деталі того життя, яке вони там влаштували. Навіть на свою адресу я від колег часом чую здивування: мовляв, як моя психіка це витримує. Я сприймаю російські ресурси як джерело інформації — і не більше. Для того, щоб по крихтах зібрати відомості, потрібно все це моніторити, дивитися коментарі, співставляти. Цим треба трошки жити, і в цьому, мені здається, й полягає специфіка нашої роботи. Журналістам слід мати цю емпатію до людей, що залишаються в біді під російською окупацією. Ця емпатія потрібна не лише аудиторії, вона потрібна й самому журналісту, щоб він глибше розумів, для кого він працює та заради чого, навіть якщо його матеріал не набере багато-багато переглядів», — каже Яна.

Головна редакторка видання дещо скептично налаштована щодо подальшої роботи медіа з висвітлення життя на ТОТ: «Тут якась техніка не врятує. Я думаю, що це, в принципі, зараз неможливо, бо територія Луганщини фактично окупована та майже повністю без зв’язку», — пояснює вона.

Команда SD.ua під час Donbas Media Forum 2023

Раз на рік SD.ua проводить опитування своїх читачів, щоб почути їхні думки про роботу видання і про те, на чому команді проєкту варто було би зосередитися детальніше. За словами головної редакторки, результати цих опитувань — найкраще підтвердження того, що аудиторія SD.ua — це справді спільнота.

«Ми отримуємо не лише схвальні відгуки щодо нашої роботи, але й критику. Однак ми вдячні за неї також, вдячні за те, що наші читачі небайдужі. Ми цінуємо нашу спільноту, цінуємо кожну копійчину, яку учасники спільноти донатять на нашу підтримку. Плануємо продовжувати розвиток цієї спільноти. Нам поки не вдалося запустити якийсь мерч, але, думаю, що ми будемо рухатися в цьому напрямку теж.

Насправді ми пишаємося, що своєю роботою не даємо померти Сіверськодонецьку в українському медіапросторі. SD.ua залишається такою своєрідною енциклопедією міста, де люди можуть знайти не лише новини, а й багато цікавої інформації про історію краю — і це, до речі, один із найбільш затребуваних розділів на нашому сайті. А ще ми зберігаємо на нашому ресурсі багато фотографій. Багато хто залишив свій дім, не встигнувши вивезти свої фото. Для таких людей наша фотогалерея також є цінною», — каже Яна.

Фото з особистих архівів Яни Чумаченко та журналістів SD.ua

Цей проєкт відбувається за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.