Нетаньягу обирає Путіна: що насправді стоїть за новим скандалом між Україною та Ізраїлем

Між Україною та Ізраїлем розгортається новий дипломатичний конфлікт — цього разу через зерно з окупованих територій. Київ звинувачує ізраїльські порти у прийомі викраденої Росією української пшениці та ячменю, а президент Володимир Зеленський вже анонсував підготовку санкційного пакета. У відповідь в Ізраїлі заговорили про "невдячність" України, нагадавши про допомогу на початку повномасштабної війни.

Зерновий скандал з Ізраїлем: що відомо

До порту Хайфи прибуло судно Panormitis із понад 6 тисячами тонн пшениці та понад 19 тисячами тонн ячменю, які, за даними української сторони, були незаконно вивезені з тимчасово окупованих територій України. У Києві наголошують: походження вантажу встановлене, а схема перевантаження "борт-борт" у Чорному морі добре відома. Саме через це МЗС України викликало посла Ізраїлю та вручило йому ноту протесту, заявивши, що ігнорування запитів про затримання таких суден фактично сприяє легалізації викраденого зерна.

Президент Володимир Зеленський заявив, що йдеться не просто про торгівлю, а про порушення міжнародного права та фактичне фінансування російської агресії. За його словами, Україна вже готує санкційний пакет проти осіб і компаній, причетних до цих схем. У Києві також наголошують, що придбання краденого в усіх цивілізованих країнах тягне юридичну відповідальність, а влада Ізраїлю не могла не знати, який саме вантаж прибуває до її портів.

У відповідь міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар заявив, що Єрусалим відкидає "твіттер-дипломатію" та очікує від України офіційних доказів через дипломатичні канали. Він наголосив, що без належно оформлених доказів звинувачення не можуть стати підставою для дій. Проте українська сторона оприлюднила хронологію звернень, наполягаючи, що офіційні попередження надсилалися неодноразово.

Додаткового резонансу скандалу надала заява голови комітету Кнесету з праці та соціального забезпечення Ізраїлю, яка звинуватила Київ у "невдячності". Вона нагадала про допомогу Ізраїлю Україні на початку повномасштабного вторгнення — польові госпіталі, каски, системи раннього попередження та іншу підтримку — і заявила, що погрози санкціями у відповідь виглядають як зрада партнерських відносин.

Паралельно ситуацією зацікавився і Європейський Союз. У Брюсселі вже заявили, що розглядають можливість санкцій проти ізраїльських фізичних та юридичних осіб, якщо буде доведено їхню причетність до прийому російських суден із викраденою українською агропродукцією. ЄС підкреслює: будь-які дії, що сприяють обходу санкцій та фінансуванню російської війни, можуть стати підставою для обмежень навіть щодо третіх країн.

Ізраїль між Росією та Україною: чому зерновий скандал не став несподіванкою

Політолог Володимир Фесенко вважає, що звинувачення України у "невдячності" з боку ізраїльських посадовців не відповідають реальній картині відносин між двома країнами. За його словами, важливо розділяти допомогу ізраїльського суспільства та позицію офіційного уряду Біньяміна Нетаньягу.

На початку повномасштабного вторгнення Україну справді активно підтримували громадяни Ізраїлю — волонтери, благодійні організації, гуманітарні ініціативи. Саме ізраїльське суспільство демонструвало солідарність з українцями. Однак офіційний Єрусалим, наголошує експерт, зайняв зовсім іншу позицію.

"Ізраїль, на відміну від більшості західних країн, не приєднався до санкцій проти Росії. Прямої військової чи фінансової допомоги Україні з боку уряду Нетаньягу фактично не було. Так, була гуманітарна підтримка, але говорити після цього про "невдячність" України — некоректно", — каже Фокусу Фесенко.

Він нагадує, що навіть постачання снарядів чи систем Patriot не були прямою допомогою Ізраїлю, а реалізовувалися через домовленості зі США. Крім того, прем'єр Ізраїлю багато років підтримує особисті контакти з Путіним.

"Їхні особисті стосунки тривають вже близько чверті століття. І якщо ізраїльське суспільство співчуває Україні, то ізраїльський уряд ставиться до нас значно прохолодніше. Для нинішньої влади Ізраїлю відносини з Росією часто важливіші, ніж з Україною", — зазначає політолог.

Саме це, на його думку, і пояснює ситуацію із закупівлею українського зерна, вивезеного з окупованих територій. Причина проста — бізнес і відсутність санкцій.

"Для частини бізнесу головне — прибуток. Якщо можна купити дешевше зерно, то питання моралі для них часто відходить на другий план. Ізраїль не підтримує санкції проти Росії, тому для багатьох там це не виглядає як проблема", — говорить експерт.

Однак, за його словами, значно серйозніше питання — чому на це не реагує ізраїльська влада. Україна неодноразово передавала відповідну інформацію дипломатичними каналами, однак офіційної реакції не було. Саме тому тема вийшла у публічну площину.

Фесенко називає заяву ізраїльського міністра про "твіттер-дипломатію" маніпулятивною.

"Це неправда, що все обмежилось лише публічними заявами. Українське МЗС і посольство неодноразово зверталися до Ізраїлю раніше. Просто там не реагували. А коли історія стала публічною, це викликало роздратування", — каже він.

Політолог переконаний: ізраїльську сторону більше обурив не сам факт претензій, а саме широкий міжнародний розголос. Особливо на тлі війни з Іраном, коли Ізраїль став значно жорсткіше демонструвати силу — не лише військово, а й дипломатично.

При цьому він не очікує масштабної дипломатичної кризи між Києвом та Єрусалимом. Йдеться радше про локальний конфлікт навколо конкретної ситуації, а не про системне руйнування відносин.

"Не варто чекати чогось катастрофічного. Це ситуативна проблема, а не повноцінна криза двосторонніх відносин. Зараз це не вигідно ні Україні, ні Ізраїлю", — пояснює Фесенко.

Водночас він підтримує жорстку реакцію Києва, зокрема виклик посла Ізраїлю та заяву президента Володимира Зеленського про можливі санкції. Проте реальний вплив, на його думку, матимуть не українські санкції, а потенційна реакція Європейського Союзу.

"Українські санкції для Ізраїлю не є критичними. А от якщо подібні обмеження підтримають у Європі — це вже зовсім інша історія. Там торгівля, там репутація, там реальні ризики", — наголошує експерт.

Ще один шлях тиску — юридичний. Якщо Ізраїль вимагає доказів, Україна може переводити справу у правову площину: ініціювати судові процеси та офіційні розслідування щодо конкретних компаній і суден.

Але найсильнішим важелем Фесенко називає саме громадську думку всередині Ізраїлю.

"Якщо в самому Ізраїлі почнуть відкрито говорити, що влада фактично допомагає Росії — а Росія є союзником Ірану, — це буде значно сильніший удар, ніж будь-які санкції. Саме на цьому потрібно робити акцент", — підсумовує він.

На його думку, Україні не потрібен гучний дипломатичний конфлікт з Ізраїлем. Головне зараз — правильно обрати тактику захисту своїх інтересів: юридичний тиск, міжнародна підтримка та робота з ізраїльським суспільством. Бо головний ворог України — не Ізраїль, а Росія.

Дипломатична криза чи тінь Трампа: чому Ізраїль обирає не ту сторону

Опитані Фокусом експерти вважають, що зерновий скандал між Україною та Ізраїлем — це не окрема дипломатична криза, а радше прояв глибших проблем у двосторонніх відносинах. Політолог Петро Олещук називає цю ситуацію не самою кризою, а її симптомом.

За його словами, за великого бажання Ізраїль міг би знайти інших постачальників зерна, не пов'язаних із Росією, тим більше з огляду на те, що Москва є стратегічним партнером Ірану — головного ворога Ізраїлю.

На його думку, демонстративна закупівля зерна з окупованих територій може бути частиною ширшої політичної гри, у якій задіяні не лише Ізраїль і Росія, а й адміністрація Дональда Трампа. Йдеться про фактичне послаблення санкцій проти РФ через практичні дії.

"Я думаю, що це частина глобального плану адміністрації Трампа щодо зняття санкцій з Росії явочним порядком. Якщо всі бачать, що можна купувати підсанкційне зерно і за це нічого не буде, то сам санкційний режим починає руйнуватися", — каже Фокусу політолог.

Олещук вважає, що уряд Нетаньягу може діяти в межах неформальних домовленостей із Вашингтоном, тим більше що сам прем'єр Ізраїлю давно має прагматичні відносини з Путіним.

"Вони очевидно вважають, що відносини з Україною для них не є чимось ціннісним. Відносини зі США і з Росією для них важливіші. І заради цього вони готові знехтувати взаєминами з Києвом", — говорить політолог.

Експерт нагадує, що це не перший подібний скандал: раніше вже виникали суперечки навколо участі Ізраїлю у форматі "Рамштайн", а також обмеження на продаж Україні зброї з ізраїльськими комплектуючими.

На його думку, це послідовна політика уряду Нетаньягу, який у парі Україна—Росія часто робить ставку саме на Москву, навіть попри союз Росії з Іраном.

Ще один важливий фактор — зміна зовнішньополітичних балансів самої України. Останнім часом Київ активніше вибудовує відносини з Туреччиною, Сирією та Азербайджаном — країнами, які мають непрості відносини з Ізраїлем.

"Ми зараз спостерігаємо певну рекомбінацію світових союзів. І очевидно, що Україна навряд чи буде на одному боці з Ізраїлем та США не тому, що вона цього не хоче, а тому, що вони самі більше роблять ставку на Росію", — продовжує Олещук.

Водночас драматизувати ситуацію, на його думку, не варто. Показовим він називає випадок після атаки ХАМАС у 2023 році, коли Володимир Зеленський хотів приїхати до Ізраїлю, щоб висловити підтримку, але уряд Нетаньягу фактично відмовив йому у такому візиті.

"В Україні існує певна міфологія, що ми з Ізраїлем на одному боці, але сам Ізраїль так не вважає", — каже експерт.

Політолог Олег Постернак у цьому питанні менш категоричний щодо ролі Дональда Трампа. На його думку, говорити про прямий вплив Вашингтона на зерновий скандал не варто, адже проблема значно глибша і тягнеться ще з 2022 року.

За словами експерта, Ізраїль від самого початку повномасштабної війни не поспішав ставати на бік України так, як це робили європейські союзники. Причина — прагматичний підхід до власної безпеки та небажання серйозно псувати відносини з Росією.

Серед ключових факторів Постернак називає російську військову присутність у Сирії, велику російськомовну єврейську діаспору всередині Ізраїлю, а також тісну інтегрованість у відносини зі США.

Окремо він звертає увагу і на особистий фактор — відносини між Володимиром Зеленським та Біньяміном Нетаньягу ніколи не були особливо близькими.

"Нетаньягу і Зеленський не мали таких відносин, як, наприклад, Зеленський з Ердоганом чи прем'єркою Данії Метте Фредеріксен. Нетаньягу — прагматичний політик: там, де йому вигідно, він підтримує діалог, а там, де це ризиковано для інтересів Ізраїлю, намагається мінімізувати такі контакти", — каже Фокусу Постернак.

Водночас експерт не вважає, що нинішній скандал переросте у масштабну дипломатичну кризу. Ані Україна, ані Ізраїль не зацікавлені у серйозному розриві відносин, а ситуацію можна врегулювати через додаткові докази та дипломатичні канали.

Ще один фактор, який міг вплинути на позицію Ізраїлю, — активізація української дипломатії на Близькому Сході. Йдеться про візити Володимира Зеленського до Сирії, ОАЕ, Катару та Саудівської Аравії.

"Для Ізраїлю цей близькосхідний трек України теж не є нейтральним. Це може сприйматися як певний виклик для їхніх інтересів у регіоні", — підсумовує Постернак.

Нагадаємо, Фокус писав, що Міністерство фінансів США виключило зі санкційного списку три російські судна — Fesco Moneron, Fesco Magadan і Sv Nikolay. Останнє, за даними української розвідки, було причетне до вивезення українського зерна з окупованих територій до іноземних портів.