Ослаблення позицій Росії відкриває можливості для України на Близькому Сході — FT

Через два місяці після початку війни з Іраном Росія отримала відчутні вигоди. Вона заробила додаткові мільярди на нафтових доходах, посилила удари балістичними ракетами по Україні, яка відчуває нестачу засобів ППО, і з задоволенням спостерігає, як операція "Епічна лють" перетворюється на власну "спеціальну військову операцію" США, що пішла не за планом.

Водночас війна мала й небажаний побічний ефект для російського лідера Владіміра Путіна: вона привернула увагу Близького Сходу до України. Країни Перської затоки, які виявилися недостатньо підготовленими до атак іранських дронів і ракет, звернулися по допомогу до України.

Хоча така співпраця навряд чи означає повний розворот цих держав від Москви, це стало черговим ударом для Росії, яка останніми роками втрачає вплив у регіоні, зазначає Ганна Нотте, експертка Центру досліджень у галузі нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна.

Коли Іран наприкінці лютого завдав ударів у відповідь на атаку США та Ізраїлю, президент України Володимир Зеленський швидко скористався здобутим Україною досвідом у протидії російським дронам. Він відправив дрони-перехоплювачі для захисту американських баз у Йорданії та розпочав переговори з Катаром, Саудівською Аравією і ОАЕ, пропонуючи українські технології безпілотників в обмін на дипломатичну підтримку й енергетичні угоди.

У межах цієї співпраці Україна пообіцяла навчання, оновлення програмного забезпечення та створення спільних виробничих ліній, закладаючи основу для довгострокових оборонних партнерств.

"США та Іран, можливо, увійшли у крихкий стан між війною і миром, однак країни Перської затоки змушені враховувати, що іранський режим, якщо він збережеться, збереже здатність масово виробляти дрони для ударів по їхній території. Тому вони також зацікавлені у довгостроковій співпраці з Україною, яка пропонує гнучкі та масштабовані рішення у сфері безпеки", — вважає експертка.

Водночас країни Перської затоки змушені балансувати між перспективною співпрацею з Україною та уважним наглядом Кремля. Вони зберігають тісні економічні зв’язки з Росією, зокрема в межах OPEC+, а також взаємодіють із нею в Раді безпеки ООН.

На початку квітня Москва навіть заблокувала підтриману країнами Затоки резолюцію щодо відкриття Ормузької протоки, що пояснює, чому ці держави уникають відкритої критики Кремля, попри дані про допомогу Росії Ірану.

Ослаблений, але загартований війною Іран може ще більше зблизитися з Росією, намагаючись відновити свій військовий потенціал. Щоб стримувати таку співпрацю, країни Затоки прагнуть зберігати діалог із Москвою — зокрема, Саудівська Аравія у 2024 році переконувала Росію не постачати ракети хуситам. Цей ризик посилення російсько-іранських зв’язків усвідомлює й Ізраїль, який утримується від публічної критики Москви, натомість демонструючи свою позицію через стримані, але показові дії.

Попри обережність, країни Перської затоки навряд чи відмовляться від поглиблення співпраці з Україною. Публічно Росія насміхається або ігнорує активну воєнну дипломатію Зеленського, однак у Кремлі навряд чи задоволені зростаючим інтересом Близького Сходу до України, що збігається з ослабленням позицій Москви в регіоні.

"Зосередивши ресурси на війні проти України, Росія наприкінці 2024 року фактично залишила свого давнього союзника — режим Башара Асада у Сирії. Після втечі Асада до Москви напередодні падіння Дамаска Кремль також спостерігав за ударами США та Ізраїлю по Ірану, а згодом намагався налагодити відносини з новою владою Сирії — втім, це вдалося зробити і Україні", — додає Нотте.

На тлі нинішньої війни Кремль намагався виступити посередником, але його роль затьмарив Пакистан. Загалом сьогодні Росія має значно слабші позиції на Близькому Сході порівняно з піком свого впливу десятирічної давнини: регіональні держави намагаються не провокувати Москву, але й Кремль змушений зважати на їхні інтереси.

Тим часом Україна розраховує отримати вигоду від активності далеко за межами регіону — Зеленський, використовуючи імпульс від візитів до країн Затоки, домовився про оборонно-промислову співпрацю з державами Європи та Південного Кавказу.

Таким чином Україна забезпечує, щоб дедалі більше країн мали матеріальну зацікавленість у її виживанні та розвитку. Це прагматична стратегія для держави, яка веде виснажливу війну без чітких перспектив швидкого завершення.

"Хоча війна США та Ізраїлю проти Ірану дала Росії короткострокові вигоди, саме Україна може отримати більші стратегічні переваги в довгостроковій перспективі", — підсумувала Нотте.

Нагадаємо, у WSJ писали, що Україна прагне переконати країни Перської затоки, що у них є спільний ворог.Зеленський зміцнює оборонні та дипломатичні зв’язки України з країнами Перської затоки.