Парад у Москві без техніки: час вибору Путіна

Уперше з 2007 року парад 9 травня в Москві пройде без військової техніки. Імовірно, й у решті він буде суттєво скорочений. Вкрай важливий момент - зокрема з точки зору розвитку подій на фронті.

Спробую пояснити.

1. Війна РФ проти України, попри тривалість більшу за "велику вітчизняну", все ж була радше фоновим процесом для громадян Росії. Вони її не надто відчували до 2025 року. Та й у 2025 - на початку 2026 ішлося радше про фінансове питання (% за кредитами, стиснення споживчого ринку). Тема втрат не була настільки гострою з огляду на "наймання за гроші" - для "середньостатистичного росіянина" загиблий же "сам пішов". А виплати "гробових" приходили вчасно й виводили родини на інший рівень доходів. З багатьма ненадовго, але все ж.
2. Спроби швидкого завершення, з використанням сприятливої для РФ активності Трампа та його мотивації "розвивати відносини з Москвою", поки безрезультатні. Якщо не вдасться завершити війну "американським треком", то наступні рамки створюватимуть не лише США, а й ЄС із КНР. Не факт, що вони виявляться настільки прийнятними для Росії, але участь Китаю змусить піти на домовленості. Війна в Затоці дала Кремлю додаткові 3-4 місяці: перша зустріч Трампа і Сі відбудеться у середині травня, а не 1-4 квітня, як планувалося. Та й ключове питання світового порядку денного для них сьогодні - Іран. Але до кінця осені, до візиту Сі до США, бачення того, як завершувати російсько-українську війну, може скластися. Тобто в Путіна є час, умовно, до листопада - щоб продемонструвати "успіхи".
3. Але на фронті не все так чудово для Путіна. ЗС РФ просуваються, але вкрай повільно. Це не назвеш ані переломом у війні, ані тим паче масштабним успіхом. Бачення того, як домогтися змін, крім збільшення кількості людей на фронті, немає. Але ресурс наймання зменшився. Потрібна мобілізація.
4. У 2026 році 20 вересня, у єдиний день голосування, відбудуться вибори до Держдуми, вибори 10 голів суб'єктів федерації (поки що - думаю, у травні-червні будуть нові відставки і число зросте до 14-15), включно з "головою чеченської республіки". А також вибори законодавчих зборів (парламентів) у 39 суб'єктах федерації - зокрема в Московській, Тюменській, Нижньогородській, Новгородській і Свердловській областях та у Санкт-Петербурзі. Одним словом, наймасштабніша електоральна кампанія за останні 10 років.
5. Ситуація з виборами вже ускладнюється тим, що громадяни РФ уперше з 2022 року масово відчують, що таке війна. По-перше, дрони долітають уже далеко. Це видно, це помітно, це страшно. І якщо Бєлгород можна було подати як "локальну проблему" та створити історію про "всенародну допомогу" одному регіону, то розширення географії успішних ударів уже не приховаєш. Усть-Луга видна жителям Ленінградської області, Єкатеринбург та Урал - шок для місцевих. Туапсе - більше ніж порт і НПЗ. Це курортний сезон - "моречко", якого у 2026 році не буде. На це накладаються побутові проблеми. Історія з Бонею, на мій погляд, була не проявом "гласу народу", а спробою заміряти "температуру по лікарні" навесні, щоб улітку вжити заходів. Аж ніяк цей кейс не тягне на "бунт проти Путіна". Але все це створює проблемне тло для виборів. Відсутність історії успіхів на фронті лише посилить ситуацію.
6. Повертаємося до питань мобілізації. З огляду на "рік великих виборів", проводити її влітку ризиковано. Проводити восени - можливо, безглуздо: можуть уже складатися нові контури заморозки війни з точки зору ключових геополітичних центрів. Просто не встигнеш домогтися ефекту на фронті.

І ось тут підходимо до головного. Залишити ситуацію без швидких рішень для Путіна рівнозначно створенню проблем для системи влади і себе особисто. Не критичних на цьому етапі, але вкрай болісних. З одного боку, будуть незадоволені ті, хто "війну не помічав", з іншого - праві імперці (ті самі воєнкори та їхня аудиторія), на яких Путін розраховує, але яких так і не поставили під повний контроль.

Вихід із проблеми може бути в дусі старого анекдоту: не можеш побороти проблему - очоль її. У випадку з РФ - зіграти на страху і таки перевести російсько-українську війну в категорію пропагандистського штампа "війна народна". Тобто нагнати трохи більше страху, посилити пропаганду через ЗМІ і продемонструвати готовність "жертвувати" та приносити "жертви народні заради Перемоги". Тут мобілізація, навпаки, може стати чинником, що додає балів владі: страшно, отже, ми йдемо на непопулярні заходи, щоб це швидко закінчилося.

Такий крок украй ризикований, оскільки не розв'язує проблему, а лише відкладає її, даючи посилення політичних позицій максимум на рік. Але Путіну більше й не треба - адже до кінця 2026 року може скластися консенсус глобальних гравців про те, що цю війну час заморожувати.

Тому я уважно стежитиму за ключовими тезами пропагандистів, кремлівських чиновників, та й самого Путіна у перші травневі дні. Це час ухвалення рішення. Якщо грати на страху в мобілізацію - початок процесу має бути покладено в період з 7-8 по 14-15 травня.

Якось так.