Володимир Фесенко: «Міндіч-гейт» перетворюють на «Міндіч-шоу»

«Плівки Міндіча», які свідчать про корупцію в оточенні президента України, починають набувати чергового розголосу. Але політологи, експерти та журналісти знають, що такий компромат часто спливає задля конкретних політтехнологічних цілей - він має конкретних замовників та адресатів. Наприклад, «плівки Мельниченка» були спрямовані проти тодішнього президента Леоніда Кучми.

Хто зараз є об’єктом удару «плівок Міндіча», чи можна їм довіряти та чи дійсно вони можуть допомогти у боротьбі з системною корупцією у владі? Ці та інші запитання журналіст Коротко про поставив політологу Володимиру Фесенку.

За «плівками Міндіча» стоїть симбіоз певних сил у країні

- То проти кого націлені ці плівки?
- Тут є декілька версій. Багато хто вважає, що ці витоки спрямовані проти влади, зокрема й проти Зеленського. Є ще така версія, що це пов'язано з тим, що Єрмак намагається повернутися, тому це спроба не допустити його реваншу. Також це може бути спробою обмежити вплив Зеленського, бо він відновив свій авторитет на початку року, і це багатьом в опозиції не подобається.
Є ще версія, яку озвучив нардеп Ярослав Железняк. Мовляв, плівки - це витоки не з боку НАБУ та САП, а з боку адвокатів фігурантів справи: Міндіча та тих, хто зараз потрапив під звинувачення у корупції. Що вони таким чином не хочуть бути «крайніми» і натякають багатьом у владі: «ми з вами ділилися, а ви нас кинули і не захищаєте». Або «допоможіть нам, або ми й надалі викидатимемо компромат на вас».

Третя версія - це політична гра керівництва антикорупційних органів (НАБУ та САП). Що вони таким чином намагаються компенсувати стагнацію розслідування справи новим «Міндіч-шоу» з плівками. Бо реальне слідство не просувається, а компенсується саме моментом шоу, суспільного спектаклю.

Бо якщо воно провалиться, то вони теж програють, і це може мати для них негативні наслідки. Заради помсти можуть потім розпочати проти керівників НАБУ та САП і політичну, і юридичну війну. Крім того, вони ж не будуть вічно на цих посадах; вони ще достатньо молоді люди і після звільнення можуть піти в політику, але для цього треба отримати політичні дивіденди від цього розслідування.

- Хто і як міг їх отримати, адже САП офіційно не підтверджувала, що опубліковані матеріали є її матеріалами?

- Бо в антикорупційних органах десь «тече». Хтось оприлюднює всі ці матеріали, які насправді є процесуальними. Це по-перше. По-друге, якщо є такі матеріали щодо корупції, то виникає питання: де конкретні підозри всім цим людям, які фігурують на плівках? На це немає відповіді, і це створює дисонанс. Тобто є великий інформаційний та політичний ажіотаж, а юридичного просування немає.

Тому зараз ми маємо справу з інформаційно-політичною бульбашкою, яка може луснути. І якщо вона лусне так, як це було вперше у листопаді минулого року, то втретє всі ці матеріали сприйматимуть із меншою довірою.

- Які сили всередині країни можуть за цим стояти?

- Всередині України є багато зацікавлених сил. Це коло антикорупціонерів - офіційних (НАБУ та САП) та у громадському секторі (Центр протидії корупції), які на цьому заробляють свій політичний капітал. І є опозиційні політики, які теж це використовують: хтось - проти Зеленського, хтось - для того, щоб себе розкрутити. Тобто це симбіоз антикорупціонерів та опозиційних політиків, які просувають цей скандал.

- Тимошенко, Порошенко?

- Ні, Юлія Володимирівна сама під ударом з боку НАБУ. І вона якраз критично ставиться до антикорупційної політики як такої. Прихильники Порошенка це можуть використовувати. Тобто загалом це табір проти Зеленського. Це підриває у частини суспільства довіру до президента, створює недовіру до влади в цілому. І, безумовно, цей табір і є бенефіціаром скандалу.

З часом резонанс скандалу буде тільки зменшуватися

- А ззовні хтось може бути зацікавлений у роздмухуванні цього скандалу? Наприклад, Європа, яка незадоволена корупцією в Україні, чи Трамп, який хоче натиснути на Зеленського, аби він був поступливішим на переговорах з Росією щодо миру?

- Я не бачу підтверджень цього. Я знаю, що коли була перша хвиля «Міндіч-гейту» в листопаді, то європейські дипломати були дуже стурбовані, тому що це підриває внутрішню стабільність в Україні. А що стосується Штатів, то коли президентом був Байден, американський Мін'юст дійсно контролював і навіть захищав НАБУ. При Трампі цього немає, йому взагалі нецікава тема корупції.

- Але Трамп через "справу Міндіча" може схиляти Зеленського бути більш поступливим...

- Коли виникла ця справа у листопаді минулого року, тоді така версія була обґрунтованою. Але потім оприлюднення мирного плану Трампа компенсувало падіння рейтингів Зеленського. Вони повернулися на рівень 60%, як це було до «Міндіч-гейту». Тому ця справа не працює на мету Трампа. Зеленський навчився з цим працювати. Ну і, зрештою, американцям зараз не до нас.

- Наскільки суттєвий вплив цих плівок на українську політику зараз?

- Думаю, він буде меншим, ніж у листопаді. Це буде як раніше з плівками Мельниченка, які дозовано оприлюднювали досить довгий час. Зараз може бути схожа історія. Що далі в часі, то цей вплив буде лише зменшуватися.

- А чому ці плівки публікують дозовано, а не викладають одразу весь масив?

- Тому що працює принцип серіальності. Якщо ви все вивалите зараз, то інтерес буде разовим, а потім усе зникне. А треба ж, щоб show must go on. Дозованість- це медійна технологія.

Справа поляризувала українське суспільство

- Наскільки можна довіряти цим плівкам і тим, хто роздмухує скандал?

- Частково їм все ж таки довірятимуть. Частина суспільства щось чула про це, але особливо не вникала. Для людей, які налаштовані проти Зеленського, це ще більше посилить недовіру до нього та влади. Ті, хто довіряють президенту, будуть скептично ставитися до цього «дослідження». Ну і значна частина людей вважає, що це політичні ігри: зараз потрібно війною займатися, а не цими розбірками.

- Як публікація плівок впливає на хід розслідування власне "справи Міндіча"?

- Оскільки до цих витоків причетні НАБУ та САП, що б вони там не заперечували, для них важливо підтримувати інтерес до себе. Але очевидно, що з самим розслідуванням є проблеми. Наприклад, питання про те, де підозри Єрмаку, чому застрягла справа Чернишова - ми вже давно нічого не чули про неї. Тобто «плівки Міндіча» - це відволікання уваги суспільства від реального розслідування та відсутності результатів.

- Так чи інакше, але публікація плівок є демонстрацією зневіри суспільства у державній системі. Тобто погано не те, що плівки є, а те, що «всі крадуть», так?

- Останні соціологічні опитування свідчать, що державним інституціям не довіряють 75% українців. У лідерах недовіри - парламент і опозиційні лідери. Їм, до речі, не довіряють більше, ніж Зеленському.

62% не довіряють антикорупційним органам. Їхня помилка в тому, що коли все обмежується медійними вибухами, а потім немає судових вироків, то це і викликає скепсис суспільства. Галасу багато, а на виході - майже пшик. Вони роблять ставку на ефектність замість ефективності. Це підриває довіру, і їм давно час над цим замислитися. Бо в цьому і є велика проблема.