Каллас: розмови Трампа з Путіним залишають "багато питань без відповідей"

На зустрічі міністрів закордонних справ країн Північної Європи та Балтії (NB8) в Естонії Кая Каллас висловила своє занепокоєння щодо телефонної розмови Дональда Трампа та Володимира Путіна. Вона зазначила, що мирні переговори щодо України, здається, «затягуються», і їй незрозуміло, чи був досягнутий якийсь значний прогрес під час цих дискусій. Це зачепило як політичну, так і суспільну сферу, яка уважно стежить за розвитком подій.

«Коли ми бачимо ці дзвінки між президентом Трампом і президентом Путіним, завжди залишається багато питань без відповіді», — зазначила Каллас, підкреслюючи повторюваний характер цієї невизначеності. Вона наголосила на парадоксальності переговорів, зважаючи на те, що «Росія відкрито вихваляє героїчну боротьбу Ірану проти Америки», що викликає додаткові питання щодо справжніх мотивів та цілей цих обговорень.

ЄС, за словами Каллас, очікував би більшого тиску на Росію. Однак під час цієї розмови, як було зазначено, «ми цього не побачили». Ця відсутність чітких сигналів тиску викликала розчарування серед європейських лідерів, які сподівалися на більш рішучу позицію з боку американського керівництва.

На думку Каллас, у переговорному процесі навколо України «нічого не відбувається», що лише посилює відчуття застою. Раніше вона зазначала, що до початку змістовних переговорів з Москвою, ЄС має чітко визначити «які вимоги ми маємо до Росії після закінчення цієї війни». Це підкреслює глибоке розчарування поточним станом діалогу.

Інші джерела, зокрема експерти ISW, вважають, що Володимир Путін використав свою розмову з президентом Трампом 29 квітня для того, щоб підтвердити відсутність наміру відмовлятися від початкових військових цілей в Україні, а також представити перемогу РФ як щось неминуче. Цей погляд свідчить про те, що інтерпретації результатів розмови різняться, проте відчуття відсутності значного прогресу залишається незмінним.

Українська сторона також реагує на цю розмову. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що доручив українським представникам зв’язатися з командою президента США Дональда Трампа для з’ясування деталей пропозиції РФ щодо короткострокового припинення вогню. Це підкреслює прагнення України отримати ясність щодо будь-яких потенційних ініціатив, які можуть вплинути на ситуацію.

Телефонна розмова Дональда Трампа та Володимира Путіна, що відбулася 29 квітня і тривала понад 1,5 години, стала черговим епізодом у серії подібних контактів, які регулярно викликають бурхливі дискусії. За словами прессекретаря російського диктатора Дмітрія Пєскова, Путін під час розмови повідомив Трампу про готовність оголосити перемир'я на період святкування закінчення Другої світової війни, і американський лідер цю ініціативу підтримав. Водночас Пєсков зазначив, що конкретних рішень щодо термінів припинення вогню, яке Росія планує оголосити як тимчасове перемир’я на 9 травня, наразі немає, а деталі можуть оприлюднити пізніше.

Реакція ЄС на цю розмову, зокрема коментарі Каї Каллас, є відображенням загальних побоювань щодо можливих наслідків таких прямих контактів для європейської безпеки та солідарності у підтримці України. Відсутність прогресу в мирних переговорах та питання щодо посилення тиску на Росію залишаються на порядку денному. Зокрема, видання The Guardian, а також «Суспільне» висвітлювали ці занепокоєння, вказуючи на складність та багатогранність ситуації.

«Коли ми бачимо ці дзвінки між президентом Трампом і президентом Путіним, завжди залишається багато питань без відповіді», – зазначила Кая Каллас.

«Переговори щодо України зайшли в глухий кут», – заявила Каллас, підкреслюючи відсутність будь-якого реального прогресу.

Діалог між світовими лідерами, особливо під час кризових періодів, є критично важливим, але його ефективність напряму залежить від прозорості та чіткості намірів. Ситуація після розмови Трампа та Путіна слугує яскравим нагадуванням про те, що без конкретних результатів та скоординованих дій, мирні ініціативи можуть лише посилити невизначеність, замість того, щоб сприяти стабільності та деескалації напруженості.