Нацбанк: Чому облікову ставку залишили на рівні 15% до 2027 року?

На початку року Україна зіткнулася з посиленим тиском на гривню, спричиненим наслідками зимових обстрілів енергетичної інфраструктури та загостренням ситуації на Близькому Сході. Ці події призвели до зростання імпорту енергоресурсів і погіршення курсових очікувань, що створило виклик для фінансової стабільності.

На тлі цих викликів Національний банк України продовжував активно діяти на валютному ринку, використовуючи режим керованої гнучкості курсу для згладжування різких коливань. Додатковою стабілізуючою мірою стало призупинення зниження ставок у березні, що підтримало інтерес до гривневих фінансових інструментів.

Після тривалого періоду зниження, інфляція з червня 2025 року до січня 2026 року стабільно сповільнювалася, але надалі почала зростати. У березні цей показник пришвидшився до 7,9% у річному вимірі, а базова інфляція досягла 7,1%, перевищивши попередні прогнози НБУ. За оцінками регулятора, у квітні ця тенденція до зростання збереглася, зумовлена складною ситуацією в енергетиці, подорожчанням пального та ефектами послаблення курсу гривні, а також стрімким зростанням зарплат.

Саме це загострення цінового тиску та необхідність збереження привабливості гривневих інструментів, стійкості валютного ринку та контрольованості інфляційних очікувань змусили Правління НБУ ухвалити рішення про збереження облікової ставки незмінною. За словами голови Національного банку Андрія Пишного, який виголосив заяву під час свого брифінгу, це допоможе повернути інфляцію до цілі у 5% на горизонті політики.

За оцінками НБУ, у I кварталі зростання реального ВВП сповільнилося до 0,2% у річному вимірі, що зумовлено наслідками російських атак на енергетичну інфраструктуру та об'єкти логістики, а також стриманою бюджетною політикою через затримки зовнішньої допомоги. Враховуючи ці фактори, НБУ погіршив прогноз зростання ВВП у 2026 році до 1,3%. Однак у 2027–2028 роках очікується пришвидшення зростання до 2,8–3,7% завдяки споживчому попиту, інвестиціям та відновленню енергосистеми.

НБУ заявляє, що облікова ставка залишатиметься на рівні 15% щонайменше до ІІ кварталу 2027 року. Однак, якщо інфляційні ризики посиляться, регулятор готовий додатково підвищити ставку. Повний макропрогноз буде оприлюднено 7 травня 2026 року, а деталі дискусії членів монетарного комітету – 11 травня.

Облікова ставка є основним інструментом монетарної політики, що визначає відсоток, під який НБУ надає кредити комерційним банкам. Це прямо впливає на відсоткові ставки за кредитами та депозитами для населення та бізнесу. Її збільшення традиційно використовується для стримування цін, а зниження – для стимулювання економічної активності через активніше кредитування.

Рішення щодо облікової ставки та інших монетарних інструментів правління НБУ ухвалює вісім разів на рік. Ці рішення ґрунтуються на оновленому макроекономічному прогнозі та оцінці поточних ризиків. За словами директора департаменту фінансових ринків та інвестиційної діяльності «Глобус Банку» Тараса Лєсового, збереження високих ставок заохочує громадян вкладати кошти у гривневі інструменти, знижуючи активність на готівковому ринку та запобігаючи надмірному попиту на іноземну валюту.

«Належний рівень монетарних умов сприятиме поверненню інфляції на траєкторію стійкого сповільнення до цілі 5% на горизонті політики. У разі посилення ризиків для цінової динаміки НБУ буде готовий застосувати додаткові заходи зі стримування інфляційного тиску», — зазначила пресслужба НБУ

«Інфляція повернеться на траєкторію стійкого зниження у 2027 році. Цьому сприятимуть вичерпання ефектів високих цін на пальне, зниження зовнішнього цінового тиску, поступове нарощування врожаїв, а також поліпшення ситуації в енергетиці», — додається у Більше оперативних новин у Telegram Апострофа.

Попри складнощі, прогноз НБУ передбачає повернення інфляції до цілі у 5% до 2028 року та пришвидшення зростання реального ВВП у наступні роки, що дає надію на стабілізацію та розвиток економіки на тлі тривалого відновлення після воєнних викликів. Це рішення підкреслює гнучкість і готовність регулятора адаптуватися до мінливих економічних умов, захищаючи фінансову стабільність країни.