Чи забиратимуть несправні авто, як у Європі: Олена Воронкова - про обовʼязковий техогляд

Директиви ЄС мають жорсткіші вимоги як щодо технічного стану автомобілів, років випуску авто, а також періодичності проходження огляду, уточнює експерт.

В Україні активно обговорюють повернення обовʼязкового технічного огляду для легкових автомобілів в рамках гармонізації законодавства з нормами Європейського Союзу. Називаються різні дати поновлення техогляду – спочатку процес планували перезапуск з 2027 року, але тепер стало відомо, що техогляд повернуть після завершення воєнного стану.

В інтервʼю Главреду адвокат Адвокатського бюро Івана Хомича Олена Воронкова пояснила, що саме може змінитися, як працюватиме нова система і чи готова Україна до жорсткіших правил.

Повернення обовʼязкового технічного огляду для усіх автомобілів подається як вимога Євросоюзу. Які наслідки це матиме для пересічного водія?

Необхідність належного технічного стану транспортного засобу є об’єктивною та обґрунтованою. Це розуміє кожен, хто живе в Україні та користується транспортом — як водій, так і пішохід. Інше питання — як саме це врегульовано. Зокрема, правила дорожнього руху забороняють експлуатацію транспортних засобів, які не пройшли техогляд.

Крім того, існує постанова Кабінету Міністрів №137 від 2012 року, яка визначає порядок проходження технічного огляду, його періодичність, а також передбачає фото- та відеофіксацію для уникнення корупційних ризиків. Адже, на жаль, тривалий час техогляд в Україні був формальною процедурою, і не всі автомобілі, які за документами вважалися справними, насправді відповідали цим вимогам.

Що стосується директив ЄС, то вони мають жорсткіші вимоги як щодо технічного стану автомобілів, років випуску авто, а також періодичності проходження огляду. Згідно з ними, перевірки проводяться частіше та залежать від категорії транспортного засобу. Відповідно, вони не просто, як у нас, "подивилися", а там реально проводять перевірку: чи автомобіль гальмує, чи він загалом придатний до експлуатації тощо.

Чи варто нам дотримуватися таких вимог? На мою думку, варто. По-перше, ЄС більше орієнтований на екологічність, а як не крути, ми всі живемо на одній планеті Земля. По-друге, там менше дорожньо-транспортних пригод, пов’язаних із технічними несправностями. Відповідно, у цьому є сенс.

Щодо того, чи готові ми до цього, тут уже окреме питання, тому що це створює більше навантаження на самого водія та на органи, які займаються контролем, якщо йдеться про автопарки тощо. Але, знову ж таки, якщо ми говоримо про безпеку тих, хто перебуває в транспорті, тих, хто поза ним, а також про навколишнє середовище, то так — є сенс підтримувати більш високі стандарти вимог до транспортних засобів.

А що саме мається на увазі? Наприклад, якщо у людини є якась несправність, і вона про неї знає, але перед технічним оглядом з різних причин не встигла її виправити. Або, наприклад, якщо машина старенька і вже не підпадає під норми Євро-5. Що тоді чекає на водіїв?

У нас такі авто не знімають з доріг. Якщо є якась технічна несправність, яка унеможливлює використання автомобіля, вам просто не видадуть протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Авто спочатку відправлять на ремонт, а потім – на повторний техогляд.

Але Європі дійсно бувають такі ситуації. Наприклад, мої знайомі заїжджали на автомобілі до Швейцарії. Машина була старенька, і їм прямо сказали, що користуватися нею не можна. Дозволили лише доїхати до стоянки, оскільки вони були фактично транзитом (як переселенці), але далі експлуатація авто була заборонена. Водночас під час виїзду з країни вони без проблем перетнули кордон.

Тобто в Європі ці правила більш формалізовані: якщо сказано "не можна", це автоматично потрібно виконувати. Інакше можуть бути серйозні наслідки — штрафи або навіть вилучення транспортного засобу (залежно від країни та порушення). В Україні наразі немає вимоги знімати з експлуатації автомобілі, якщо вони технічно справні, але старі.

У ЄС є свої стандарти щодо екологічності автомобілів, зокрема викидів CO₂ тощо. І їх знімають з експлуатації не через вік, а через те, що моделі, випущені, умовно, у 2000 році, не відповідають сучасним екологічним нормам. Тобто справа не в тому, що авто старе, а в тому, що воно створене за зовсім іншими технічними стандартами. У нас такого немає. Якщо автомобіль технічно справний, проходить техогляд — будь ласка, можна користуватися, незалежно від його віку.

Якщо не видають цей протокол, які можливі дії водія? Наприклад, якщо запроваджують техогляд за європейськими стандартами для всіх автомобілів (адже наразі він обов’язковий лише для автобусів і вантажного транспорту).

У такому разі, у тому форматі, як це працює зараз, водій може:

Водночас за судовою практикою складно знайти випадки, коли саме оскаржували протоколи про недопуск або непроходження технічного огляду. Зазвичай більше справ стосується ситуацій, коли поліцейські не побачили, що техогляд пройдений, або зупинили водія, і вже виникає спір щодо штрафу за відсутність підтвердження проходження техогляду.

Якщо я правильно вас зрозуміла, то в разі запровадження таких правил людина у першу чергу може отримати штраф за непройдений техогляд або за керування несправним автомобілем?

Так, але щодо несправностей: довести їх на місці буває складно. Я маю на увазі, що поліцейський може виявити лише очевидні порушення — наприклад, відсутність габаритних вогнів, несправні фари, відсутність дзеркал чи інші речі, які прямо впливають на безпеку руху.

А от більш складні технічні несправності автомобіля на місці визначити неможливо. У такому випадку поліцейський може лише зафіксувати відсутність проходження техогляду, скласти протокол і накласти штраф.

Наприклад, автомобіль їде в потоці, і видно, що він димить чорним димом. У нас таке доволі часто трапляється, особливо в заторах. Відповідно, це свідчить про певну несправність. У такому випадку, якщо поліцейський зупиняє такий автомобіль, чи може він одразу виписати штраф і відпустити водія?

Ні, не може, оскільки немає належного підтвердження порушення. Якщо поліцейський зупиняє такий автомобіль і бачить, що техогляд пройдений, то просто виписати штраф він не може, адже на місці неможливо точно встановити, що саме з автомобілем не так.

Суть у тому, що на момент проходження техогляду, коли автомобіль виїжджає на дорогу, він має бути технічно справним. Якщо ж автомобіль зламався вже в дорозі — таке теж трапляється — то безпосередньої вини водія в цьому немає. Відповідальність може настати, якщо водій знає про поломку, але продовжує рухатися на несправному автомобілі на значну відстань, а не прямує, наприклад, до гаража чи сервісу.

Стосовно перевірок під час техоглядів — як це може відбуватися? Це можуть бути окремі СТО? Яка в нас ситуація з інфраструктурою для таких перевірок, чи вистачить її? Чи не з’явиться тут корупційна складова?

За бажання корупція може виникнути будь-де — навіть у магазині, де є знижки: можна домовитися з касиром, щоб він відклав товар, який уже списують, і потім забрати його дешевше. Тому однозначно сказати, буде корупція чи ні, на жаль, неможливо. Водночас, щоб суб’єкт господарювання міг проводити техогляд, він має пройти акредитацію та бути внесеним до реєстру МВС. Яким чином це буде відбуватися? Питання суб'єктивне. Якщо це буде під контролем наших партнерів, то процес відбору буде більш прискіпливим.

Загалом у нас вже є станції для техогляду. Якщо вони перепрофілюються та стануть більш спеціалізованими з відповідними документами, то це, ймовірно, коштуватиме трохи дорожче — адже потрібна акредитація, умовно як ліцензія в барі чи в магазині. Так, це може вплинути на вартість, але водночас дасть більшу впевненість у безпеці та організації дорожнього руху.

До речі, як на вашу думку, варто було б вирішити питання акредитації таких станцій технічного огляду?

Перш за все, потрібно, щоб станції вже певний час працювали на ринку й були готові це робити. Адже не може бути так, що хтось сьогодні відкрився — і одразу почав проводити огляди. Тому що умовні "фірми-одноденки" у всіх сферах не дуже викликають довіру. А от якщо компанії пройдуть акредитацію, будуть внесені до відповідного реєстру — цього, на мою думку, достатньо.

Чесно кажучи, я не бачу сенсу встановлювати якісь додаткові вимоги до таких суб’єктів. Це стандартна процедура, і ми в принципі знаємо, як це працює. Просто раніше це не було запроваджено і не було відповідних вимог, а тепер вони з’являться. Багато чого у нас раніше не було.

Якщо говорити загалом про перевірки, то раніше однією з причин скасування техогляду було те, що його могли фактично не проводити, але "папірець" все одно видавали. Чи можна буде цьому протидіяти?

Зараз, відповідно до постанови КМУ №137, передбачено фото- та відеофіксацію, про що попереджається власник транспортного засобу. Тобто за потреби можна перевірити, чи дійсно техогляд автомобіля проводився.

Наприклад, у випадку ДТП: у водія можуть бути документи про те, що авто пройшло техогляд і все було справно. Але після аварії експерти проводять перевірку транспортного засобу і можуть встановити, що він апріорі не міг бути справним і не мав допускатися до експлуатації. У такому разі є сенс підняти матеріали фото- та відеофіксації техогляду і перевірити, чи все було проведено належним чином. Також це може вплинути на визначення вини — зокрема, чи не виїхав водій на дорогу на технічно несправному автомобілі.

Крім того, для осіб, які здійснюють техогляд, передбачена відповідальність. Це, зокрема, стаття 127-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення — видача документа про технічну справність транспортного засобу з порушенням порядку проведення перевірки.

Але я не можу сказати, що штрафи надто великі:

Також штраф у розмірі 1700 грн передбачений за порушення встановленого порядку під час оформлення документів, зокрема щодо державного знака та страхування транспортного засобу.

Тобто штрафи існують, але складно сказати, що вони достатньо стримують від зловживань. Водночас законодавець ці ризики врахував. І якщо система реально запрацює, логічно було б очікувати й підвищення відповідальності в майбутньому.

Тобто тоді можуть переглянути і штрафи також?

Так, і періодично, за необхідності. Наприклад, як у нас зі статтею 130 — керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Спочатку, станом на 2014 рік, штраф був близько 3400 грн або позбавлення прав. Потім було поєднання штрафу і позбавлення. Зараз це, відповідно, 17 000 грн штрафу і обов’язкове позбавлення права керування.

Також змінився строк притягнення до адміністративної відповідальності: якщо раніше це було три місяці, то тепер — рік. Тобто уникнути відповідальності шляхом затягування, наприклад через лікарняні чи інші підстави, вже значно складніше. Тобто законодавець, можливо, не так швидко, як хотілося б, але реагує на зміни і намагається поступово приводить законодавство у відповідність до реальної практики.

Якщо говорити про захист водія, то чи існують наразі механізми протидії неправомірним діям з боку станцій техогляду або контролюючих органів?

Можна звернутися до керівництва органу, де проводився техогляд. Наскільки це ефективно — сказати складно, я, чесно кажучи, не мала такої практики. Також є судовий механізм захисту. Але, повторюсь, судової практики саме щодо оскарження результатів техогляду майже немає.

Зазвичай суперечки виникають уже на етапі взаємодії з поліцейськими або коли оскаржуються штрафи щодо контролюючих дій. А от випадків, коли людина не пройшла техогляд і оскаржувала це в суді, фактично немає — принаймні з 2014 року я таких не бачила.

Можливо, це пов’язано з тим, що поки немає обов’язковості, люди не бачать сенсу витрачати на це час. Тому поки штрафи не стали суттєвими і система не надто формалізована, масової судової практики, ймовірно, не буде. Але якщо система буде більш жорсткою — з вищими штрафами та чіткими правилами — тоді, очевидно, з’явиться і більше судових спорів, і більше практики як щодо тих, хто перевіряє, так і щодо тих, хто проходить перевірку.

Скільки, на вашу думку, потрібно часу, щоб урегулювати законодавство, підготувати станції та інфраструктуру?

Як показує практика, коли законодавцям потрібно, вони можуть ухвалювати постанови за тиждень-два. Тобто з точки зору нормативного врегулювання я не думаю, що це потребуватиме багато часу — ми вже частково в цьому процесі, залишиться лише уточнити деталі: на кого поширюються вимоги, які будуть порушення і яка відповідальність за них.

Багато що залежить від того, наскільки жорсткими будуть ці вимоги і наскільки прискіпливо наші партнери контролюватимуть їх виконання.

А от щодо інфраструктури — тут питання складніше. Йдеться про самі станції, їхню кількість, оснащення, впровадження фото- та відеофіксації, проходження акредитації. Усе це потребує часу. Якщо система запрацює одразу і масово, тобто всі одночасно підуть проходити техогляд, це може створити навантаження і затягнути процес.

Як показує практика в інших сферах, наприклад, під час запровадження іспитів на знання української мови, перші один-два місяці був найбільший наплив людей — і ті, хто звернувся одразу, швидко вирішили свої питання. Далі процес поступово стабілізувався. Тому тут багато залежить від того, наскільки суворим буде контроль і як швидко станції техогляду зможуть адаптуватися, питання залишається відкритим.