"Долітатиме до Урала": коли буде українська балістика і які об'єкти під загрозою – інтервʼю авіаексперта

Україна активно працює над розробкою власної балістики. Зараз випробування проходить ракета FP-7, яка вже літала на 100 кілометрів, а прогнозована дальність – до 150 кілометрів, що є певною заміною ATACMS. Також в розробці є FP-9 з дальністю до 850 кілометрів, проте її доведеться чекати довше.

Авіаційний експерт Валерій Романенко в інтерв'ю 24 Каналу розповів більше про українські дрони та балістику – коли вона буде і які цілі в Росії під загрозою. Деталі – читайте далі у матеріалі.

Які НПЗ в Росії вже атакувала Україна?

Наскільки важливі удари по російських НПЗ і чи стають вони системними?

Якщо говорити про важливість ударів по НПЗ, то в росіян є десять найпотужніших нафтопереробних заводів, і по семи з них ми вже завдаємо ударів. Причому ці удари відбуваються системно, час від часу.

Якщо взяти, наприклад, Рязанський НПЗ, а це третій за потужністю, то по ньому було вже сім ударів, починаючи з 2024 року. Тобто принцип і тактика тут такі: вразили, зачекали, щойно знову почав працювати – новий удар. Знову запрацював – ще один удар.

Якщо говорити загалом, то один із перших, по яких ми били, був Кстовський НПЗ. По ньому було шість ударів. І статистика в цілому така, що по найбільших російських НПЗ відбувалося не менше п'яти ударів за період війни.

Першим був Туапсинський НПЗ. Він замикає цю десятку, але по ньому били вже одинадцять разів. Останній удар 28 квітня став уже одинадцятим. Це НПЗ, який працював на експорт і, крім того, на Крим. Тому, по-перше, це (удари по ньому, – 24 Канал) знижує російські можливості експорту не сирої нафти, а саме нафтопродуктів, які набагато дорожчі. А по-друге, зменшує можливості постачання російським військам на південному відрізку фронту.

Інші російські НПЗ, які ще залишилися, теж можуть опинитися під ударом?

Ні, це не так. Деякі з них перебувають поза досяжністю наших дронів, поза дальністю польоту. Наприклад, Омський НПЗ, який є найпотужнішим, – 22 мільйони тонн нафти на рік. А Туапсинський мав вийти на потужність 8 мільйонів тонн, і зараз десь 8 мільйонів тонн нафти на рік він і переробляє.

Загалом усі інші дев'ять НПЗ перебувають у проміжку між 8 і 22 мільйонами тонн нафти на рік. Це серйозні потужності. І те, що ми вибиваємо більшість із них, – дуже серйозний вплив на Росію.

Повне інтерв'ю Валерія Романенка: дивіться відео

Чому росіяни вже відкрито скаржаться на свою ППО і чи справді все стягують під Москву, очікуючи параду до 9 травня? Ми просто системно винищуємо їхні засоби ППО, і у них немає чим захищатися?

Ми не лише винищуємо засоби ППО. Ви ж знаєте, що новий міністр оборони поставив завдання мало не в півтора раза підвищити кількість знищених окупантів на лінії фронту. Тобто збільшити глибину кілзони й знищувати російських штурмовиків ще до того, як вони підійдуть до вихідних позицій для атаки.

І загалом нашу мету можна сформулювати коротко: цього року парад буде без бойової техніки, але сподіваємося, що наступного року парад буде без особового складу. Отак і працюємо.

У чому особливість української ППО?

Чи є прогрес у розвитку малої ППО і чи реально вийти на майже 100% збиття цілей, зокрема в Києві, Херсоні та Одесі?

Раніше ми збивали "Шахеди" ракетами. Зараз постачання ракет мінімізовані. Нам не вистачає навіть ракет від Німеччини, бо західні підприємства не готові до широкомасштабних бойових дій і не можуть постачати нам таку кількість зенітних ракет, як росіяни запускають засоби ураження.

Що відбувається? Ми поступово заміщуємо зенітні ракети зенітними дронами, які ще називають дронами-перехоплювачами, інтерцепторами. Усе це – зенітні дрони. І зараз основну масу "Шахедів" ми збиваємо саме зенітними дронами.

Заслуга нового міністра оборони в тому, що в нас розробляється окрема антидронова підсистема, яка входить до загальної системи протиповітряної оборони країни. Вона включає систему виявлення та оповіщення. Це не лише основні радари ППО, а й радари, які пристосовані до виявлення саме безпілотників, бо далеко не завжди радари ППО здатні побачити малошвидкісні безпілотники.

Крім того, це система моніторингу, система автоматичного цілерозподілу, система управління мобільними групами, які ефективно висуваються на маршрути польоту дронів, коли ці маршрути виявляються.

Росіяни зазвичай починають запускати кілька дронів. У них є 6 – 7 основних районів пусків. І потім вони всю ніч або пів ночі один за одним пускають дрони. Загалом вони йдуть переважно тим самим маршрутом. Якщо туди висунути мобільні групи з інтерцепторами, то значну кількість дронів все ж можна збити ще на далеких підступах до цілі – на підльоті.

Цікаво! Михайло Федоров анонсував запуск нового рівня малої ППО. Ідеться про дистанційне керування дронами й перехоплення дронів на відстані тисяч кілометрів. Тобто, пілот більше не буде прив'язаний до позиції та зможе керувати дроном із захищеного середовища в Києві, Львові або навіть із-за кордону.

Крім того, розгортається система місцевої протиповітряної оборони. Ви ж чули про приватну ППО, яка є зброєю останнього шансу вже для безпосереднього прикриття підприємств. Тобто, наша ППО модернізується, вдосконалюється, а головне – здешевлюється. Бо ми неспроможні використовувати такі гроші, які використовує Росія у війні, навіть з урахуванням допомоги союзників.

Що відомо про дрон, який розстрілює російські "Молнії"?

Чому з прифронтовими містами складніше?

Там складніша ситуація. Туди б'ють переважно не "Шахедами", бо "Шахедами" б'ють тоді, коли хочуть завдати потужного ураження. Але туди в основному летять "Молнії". Це – дешеві безпілотники.

Якщо порівнювати ціни, то зенітний дрон коштує від 1 до 3 тисяч доларів, максимум 2 – 3 тисячі. А вартість "Шахеда" – 50 і більше тисяч доларів, приблизно 50 – 70 тисяч. Тут нам вигідно працювати саме зенітними дронами. А от вартість російських "Молній", "Молнія-1", "Молнія-2" – це кілька сотень доларів. І тут ми вже фінансово програємо.

І не лише фінансово. Дешевий дрон означає, що його можна випускати у величезній кількості. Він технологічно примітивний: примітивна конструкція, примітивні технологічні процеси. Але й тут ми цікаво підходимо до рішення. Ми вже не витрачаємо дрони так, щоб один із них підлетів, догнав, уразив і обидва підірвалися.

Я з великим задоволенням побачив нову систему: підлітає дрон із гладкоствольною рушницею, фактично обрізом рушниці, і просто стріляє по цій "Молнії". Після цього дрон спокійно повертається і сідає. Там є чотири заряди. Це дрон типу "Зігзаг", який випускає один із наших виробників. Він має чотири стволи й може за один виліт збити чотири "Шахеди".

Це, по суті, вже такі НРК у небі, якими теж можна керувати? Це не той самий дрон, який показував Сергій Стерненко і на який збирали кошти?

Можливо. Я не відстежую, хто саме збирає на ті чи інші рішення. Я більше стежу за розвитком і тенденціями. І мені дуже подобається, що наші дрони, навіть дешеві зенітні, під загрозою російських дешевих дронів стають, по-перше, багаторазовими, а по-друге, отримують здатність багаторазово уражати ворожі цілі. Тобто, якщо в тебе чотириствольна стрілецька установка, ти можеш полювати щонайменше на 2 – 3 дрони. Отак і розвивається наша ППО.

Але болюче місце в нас залишається тим самим – захист прифронтових міст. По-перше, по них летить 90% цих "Молній". По-друге, їх запускають у величезних кількостях. І єдине, що ми змогли справді ефективно зробити, – це не пошкодувати ракет "Нептун" і вдарити по заводу фірми "Атлон" у Таганрозі саме ракетами.

Хоча навіть по важливих об'єктах ми часто били дронами. Але крилата ракета "Нептун" несе щонайменше 150 кілограмів вибухівки, а дрон – максимум 50 – 70 кілограмів. Тобто, вдарили так, щоб фактично знищити завод до нуля. У такий спосіб ми намагаємося зменшити ворожі нальоти на наші прифронтові міста.

Плюс там дійсно розгортаються підрозділи та мобільні групи із зенітними дронами. Нещодавно була інспекція, пан полковник Єлізаров (заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров, – 24 Канал) перевіряв ефективність зенітних дронів. Не всюди вони ще працюють ефективно і не всюди збивають. Тому зараз ітиме ще й процес підвищення ефективності мобільних груп, оснащених зенітними безпілотниками.

Коли буде українська балістика і куди дістане?

Коли реально можна чекати українську балістику і по яких цілях вона має працювати? Мабуть, Кремль, Москва нас не цікавлять, а потрібні якісь військові заводи.

Щодо нашої балістики, то поки що очільники Збройних Сил кажуть, що випробування проходить лише FP-7. Вона вже літала на 100 кілометрів. Знімалися характеристики цієї системи. І я так думаю, що до кінця літа її якраз уже можна очікувати. Це реалістичний проєкт – він уже у виробництві.

Я, можливо, не саме від цієї ракети, але вже тримав у руках сопло. Там дуже цікава технологія виробництва. Виробник якраз показував, на що вони здатні. Вони можуть виробляти на своїх потужностях охолоджувані сопла для ракети. Тобто виробництво йде.

Єдине – треба дочекатися справді великосерійного виробництва. І, на жаль, FP-7 має меншу дальність. Я казав про випробування на 100 кілометрів, а максимально там очікується 100 – 150 кілометрів. Тобто це певна заміна ATACMS і за бойовою частиною, і за дальністю.

А щодо FP-9, то це, найімовірніше, перспектива вже на наступний рік. Навряд чи фірма Firepoint зможе впоратися одразу з трьома проєктами плюс безпілотниками. Усе ж таки в компанії немає такого досвіду. Хочеться сподіватися, що їй буде якась технологічна допомога, бо це вкрай важлива штука.

Макети ракет FP-7 і FP-9 / Скриншот з відео

Якщо ми отримаємо балістику, Росія перестане так упиратися в територіальні вимоги. Ви питаєте, куди ми будемо бити, і кажете, що по Москві не треба. Дійсно, по Москві бити не треба. Але довкола Москви є потрійна зона ППО, і водночас є райони, де розташовані заводи-виробники ракет, які не входять у цю зону.

Тобто, по деяких виробниках, наприклад, у Дубні (Московська область, – 24 Канал), ми можемо вдарити такими балістичними ракетами. І це буде засіб, набагато кращий за американський Patriot, коли ми заздалегідь знищимо саму балістичну проблему або проблему крилатих ракет. Просто виб'ємо потужності виробника цих ракет.

Як, наприклад, уже завдали удару по Воткінську, де випускаються "Іскандери". Їх випускають у двох місцях – у Воткінську і в Підмосков'ї. Якщо завдати ще удару по Воткінську, то це теж матиме ефект. Там уже був удар саме по цеху, через який фактично проходять усі ракети. Йдеться про гальванопластичний цех, де формуються корпуси більшості ракет, які зараз перебувають на озброєнні російської армії.

Чи зможе наша балістика стати "гейм-ченджером" у війні? Ви казали про те, що Росія погодиться відступити від вимог щодо територій, але, наприклад, деякі військові кажуть, що коли наша балістика полетить на російські території, то росіяни можуть застосувати ядерку. Чи вірите в такий сценарій?

Не вірю, бо Росія залежна, а Китай їй забороняє це робити. Це чутки, зрозуміло, що Сі Цзіньпін мені нічого не казав, але це думка політичних експертів. Навряд чи Росія спробує застосовувати ядерну зброю, бо це червона лінія для всіх країн світу, зокрема Китаю. Це не червона лінія для Північної Кореї, але це остання країна, чию думку треба враховувати у цьому світі.

Якщо вдасться створити ракету типу FP-9, то зрозуміло, що це "гейм-ченджер". Щойно почнеться серійне виробництво, за нею піде FP-11, який вже добиватиме до Уралу.

Треба розуміти, що всі зброярські фірми не винаходять щоразу велосипед. Здебільшого вони вдосконалюють готові продукти до вищого рівня. А коли настає новий технологічний етап, тоді розробляється новий зразок. А якщо нам вдасться довести до ладу ракету FP-9 на 850 кілометрів з бойовою частиною майже вдвічі більшою від бойової частини "Іскандера" та вдвічі більшою дальністю, то це буде реальним "гейм-ченджером".

До речі, 25 квітня українські безпілотники долетіли до Середнього Уралу, що в 1 800 кілометрах від кордону з Україною. Льотчик-інструктор Роман Світан припустив, що, імовірно, йдеться про дрон Ан-196 "Лютий". Проте він вважає, що це не весь потенціал безпілотника і він зможе долати й 2 000 кілометрів.

До того часу росіяни вже будуть виснажені ударами по НПЗ і нашими безпілотниками. Їм доведеться шукати шляхи, щоб їхнє кримінальне керівництво якось могло виправдатися і завершити бойові дії. Але, думаю, користуючись підтримкою Дональда Трампа, вони зможуть це зробити.

Тобто зараз для того, щоб мати серйозні козирі в руках, ми маємо зробити власну балістику. Чому? Проти балістики у росіян немає серйозного захисту. І тоді ми будемо в однаковій ситуації. А коли ми в однаковій ситуації з агресором – піде війна на виснаження, яку Росія просто не витримає. Адже за нами ресурс всієї Європи, по якому Росія бити не може. А з отриманням балістики ми зможемо бити по будь-яких підприємствах, електричних станціях та критичних об'єктах росіян.

Як Україні вдається табунами відправляти дрони в тил Росії?

Російські воєнкори волають про те, що наступ, який вони собі нібито планують, може бути провальним. Про це каже терорист Ігор Стрєлков. А пропагандист Олександр Сладков написав, що українці контролюють небо на багатьох напрямках, у нас більше БпЛА, а також більша дистанція польоту. Натомість у росіян великі діри у системі фронтової ППО, й українські дрони залітають у глибокий тил Росії. Як ви прокоментуєте таку заяву?

Стрєлков взагалі не має теплих почуттів ні до Путіна, ні до Герасимова. Загалом пропагандисти правильно оцінили ситуацію. У них дійсно немає потрібної щільності протиповітряної оборони на лінії бойового зіткнення. Наші дрони табунами прориваються на російську територію, а потім там розходяться.

Російським винищувачам важко працювати проти дронів, з тієї ж самої причини, з якої нашим F-16, Mirage, МіГ, Су важко працювати проти російських "Шахедів" – радар їх просто не бачить. У росіян немає засобів для об'єктової ППО, тобто не лише вздовж лінії фронту.

Ви бачите, що багато об'єктів атакують з тилу, тобто наші дрони заходять зі сходу й атакують з того місця, де немає позицій протиповітряної оборони. Там навіть важливі об'єкти прикриваються одним-двома "Панцирями", бо величезну кількість відтягнули на три лінії оборони Москви. Також відтягнули велику кількість до Криму.

Крім того, ми регулярно вибиваємо російські радари, зенітні комплекси, а темпи виробництва у них відносно невисокі. Там вкрай складні радіолокаційні станції, які є одночасно і засобом виявлення, і засобом наведення, і засобом управління ракетами та артилерією. Це досить складні високовартісні антени з активними фазованими решітками, які є новим етапом радіолокації. Відповідно, їхня вартість теж на новому етапі порівняно з тим, що було раніше.

Ситуація така, що ми здатні прориватися. Ба більше, ми дуже винахідливо використовуємо наші безпілотники. Дрони зі Starlink летять по Криму, й до останнього моменту вони керовані, тому влучають чітко в антену російського радара в Криму. А її ж потрібно замінити. Ми вивели радар з ладу – його теж потрібно міняти. А де все це взяти? З іншої ділянки.

Крім того, ми навчилися використовувати наші безекіпажні катери. Вони перетворилися не тільки на зенітні засоби, а й на авіаносці. Вони несуть певну кількість дронів і є засобом ретрансляції, тобто з них підіймаються FPV-дрони й уражають російські радари. Там невеличка бойова частина, але для антени багато не потрібно. У такий спосіб йде весь процес.

Насамперед ми знищуємо російську ППО, особливо сенсори, так звані "очі" ППО – радіолокаційні станції, бо вивести з ладу пускову установку важко, та й на зенітному комплексі один радар, а пускових може бути 3 – 4.

Тому йде такий процес: ми нищимо радари – росіяни змушені їх розосереджувати, розтягувати вздовж лінії фронту. Відповідно, падає щільність, а в ці діри, під акомпанемент антирадарних ракет, які запускаємо по робочих радарах, ми ще запускаємо табуни наших безпілотників. Тому є така кількість прильотів по російських об'єктах.

Варте уваги! У бригаді безпілотних систем "Ахіллес" показали, як вдарили по рідкісній російській РЛС "Небо-М" у Бєлгородській області, вартістю 100 мільйонів доларів. Це – багатофункціональний комплекс, що здатен виявляти аеродинамічні цілі та балістику на середніх і дальніх висотах.

Ви ж бачите, по НПЗ прилітає не один, не два, а до семи ударів. Росіяни нарахували по Туапсе до семи вибухів за один раз. Тобто 7 дронів прилетіло.

Це не рахуючи навіть збиття, про які вони кажуть. Мовляв, уламки попадали.

У них в кожній області 150 збитих, але ми запускаємо такі важкі "уламки", що вони, падаючи на російські об'єкти, інколи навіть пробивають бетонну стелю і метр ґрунту над нею.

Що відомо про нову російську ракету?

Насамкінець хочу вас запитати про нову російську крилату ракету "Ковер" яку вперше застосували наприкінці 2025 року. Яких небезпек варто очікувати від неї? Чи ж це звичайна крилата ракета?

Ми бачимо тенденцію у росіян підвішувати під винищувач Су-57 ракету на внутрішній підвісці. Тобто так, щоб радар до останнього моменту не міг побачити цей "стелс-літак" (бойові літальні апарати, які розроблені за технологією зниження помітності для радарів та інших систем виявлення, – 24 Канал).

Власне, ракета несе бойову частину від бомби ФАБ-250. І дальність тут теж невелика. У росіян зараз одна тенденція – здешевити засоби ураження. У цій концепції вони створили БпЛА "Бандероль" і цю ракету. Тобто, росіяни вже фінансово не витримують війну. Вони активно шукають засоби здешевлення, а ми, навпаки, шукаємо засоби ураження, які б завдавали якнайбільше шкоди найважливішим російським підприємствам.

Йде зустрічний процес, і колись він має перетнутися, коли ми максимізуємо наші можливості, бо зараз на нас працює вся Європа. У нас безліч спільних підприємств, не лише з Польщею, Чехією та іншими країнами-сусідами, але й з Великою Британією. Наприклад, там готують запасний варіант – балістичну ракету Nightfall, яка має бути доповненням до наших балістичних засобів.

У Данії з нашою участю будують завод твердопаливних двигунів. Німеччина у великій кількості постачає нам безпілотники. Велика Британія постачає їх тисячами. Розгортається спільне виробництво зенітних дронів Octopus. Німеччина надає нам ударні дрони, велику кількість розвідувальних. Також надходять дрони з Польщі. Тобто, наші можливості наростають, а росіяни в такому темпі вже не здатні відповідати.

Інколи у них є ривки. Наприклад, в лютому був ривок, коли вони запустили до 120 балістичних ракет. Зараз це набагато скромніше. У квітні 2026, якщо не помиляюся, вони запустили 42 ракети. Тобто, процес йде, і, найімовірніше, влітку ми вже побачимо основні тенденції.

Прогноз на літо-2026

Якщо вдається уражати російські військові підприємства та НПЗ, то десь до кінця літа Росія має видихнутися. Ба більше, наступ, про який вони багато говорили, теж видихнеться до цього часу. Військові очільники кажуть, що Росія справді веде активні операції по всій лінії фронту: інколи просто розвідувальні, щоб знайти слабкі місця, інколи вибирає 2 – 3 райони, де веде більш активний наступ. Але поки що серйозних результатів цього наступу нема й не очікується.

Загалом, наші військові очільники, наскільки я знаю, досить низько оцінюють російські можливості активних наступальних дій. Ви самі казали, що навіть росіяни зізнаються, що їм важко наступати, коли до вихідної лінії для атаки приходить лише незначна частина сил, які призначені для штурму.

Чому так відбувається? У нас є кілзона. Вона збільшилася на глибину до 50 кілометрів. Для того щоб дійти на штурм росіяни мають подолати ці 50 кілометрів і ще й на собі принести запас їжі, боєприпасів, радіотехнічні системи, запас дронів. Навіть якщо говорити про стандартну кілзону у 15 кілометрів, то все одно можемо уявити, яким буде російський штурмовик після такого маршу. Ще й з огляду на те, з яким великим примусом його загнали на лінію фронту.