Не радянське свято: як СРСР перетворив 1 травня на елемент пропаганди

Крім того, його відзначали та відзначають активно у світі. Чому ж у нас 1 травня асоціюється саме з СРСР і як радянська влада переінакшила цей день – розповість 24 Канал.

Чому обрали саме дату 1 травня?

Історично у багатьох країнах сучасної Європи 1 травня відзначали свято весни – так звані маївки. У кожного народу були свої звичаї, однак вони мали багато спільного. Найчастіше цього дня збирали польові квіти та плели вінки, обирали та коронували травневого короля та королеву (найкрасивіших чи найвправніших молодих людей), танцювали навколо прикрашеного дерева. Вважали, що це принесе добрий урожай і здоров'я тваринам і людям. А вже у сучасніші дні люди цього дня почали збиратися на пікніки.

Навіть сьогодні деякі європейські країни досі 1 травня святкують прихід весни. До прикладу, у Нідерландах цими днями проходить Фестиваль тюльпанів. Центральним днем святкувань є Цибулинна неділя. У голландських селах 1 травня хлопців і дівчат парами записують у спеціальний список, який вивішують на видному місці.

Вигравайте набори соусів, сумки, сашети та інші подарунки на 24 Каналі. Долучитися до розіграшу дуже просто: у рубриці Смачно 24 знайдіть 5 клікабельних баночок соусу. Система надішле автоматичне сповіщення, і ви – у грі. Розіграші відбуваються щобудня, а фінальний приз – мультипіч Tefal – можна виграти 6 травня.

А у скандинавських країнах у ніч проти 1 травня відзначають Вальпургієву ніч, під час якої палять багаття, водять хороводи, грають на музичних інструментах і стріляють. Данці та шведи вірять, що цієї ночі збираються відьми та демони, а вогонь від багать, стрілянина й галас від пісень і танців відлякують їх і заважають шкодити людям.

В Угорщині, Словаччині, Чехії та Швейцарії хлопці 1 травня садять травневі дерева під вікнами своїх коханих. Швейцарські хлопці садять під вікнами коханої дівчини молоду сосну.

Без демонстрацій: як 1 травня відзначають у світі – дивіться відео

Коли 1 травня перетворилося на свято солідарності трудівників і боротьби за їхні права?

1 травня як Свято праці бере свій початок зі США. У 1886 році близько 40 тисяч робітників вийшли страйкувати на площу Геймаркет у Чикаго. Тоді в американських працівників був 16-годинний робочий день, і люди вийшли на протести, щоб домогтися його скорочення до 8 годин. Згодом того ж дня до протестів чиказьких робітників приєдналися робітники Нью-Йорка, Балтімора, Вашингтона, Мілуокі, Цинциннаті, Піттсбурга, Детройта та інших міст. Однак роботодавці та представники влади розігнали мітингувальників, пише НВ.

Через кілька днів після розгону почалися нові протести, а разом із ними й зіткнення з поліцією. Усе це тривало кілька днів. Апогей настав 4 травня. Того дня у Чикаго невідомий кинув бомбу у ряди поліцейських. У результаті загинули 7 і постраждали ще 50 правоохоронці. У відповідь поліція відкрила вогонь по протестувальниках. Загинули 4 людини, також були заарештовані анархісти, які очолювали робітничий рух Чикаго. Вісьмох із них засудили до повішення, але трьом замінили цей вирок на 15 років каторги.

Масові протести та заворушення в Чикаго у травні 18:66 року / Chicago History Museum, USA / Bridgeman Images

У 1888 році з'їзд Американської федерації праці оголосив 1 травня Днем загальнонаціональної боротьби за права робітників. А ще через рік у Парижі на конгресі II Інтернаціоналу у пам'ять про події у Чикаго щороку 1 травня проводити інтернаціональну демонстрацію робітників з вимогою скорочення робочого дня до восьми годин.

У 1890 році Міжнародний день трудівників уперше відзначили масовими мітингами, демонстраціями та страйками у багатьох містах світу. Того ж року травневі демонстрації дісталися Львова. Біля міської ратуші на площі Ринок зібралося близько 4 тисяч людей. Організаторами стали польські, єврейські та українські активісти робітничих спільнот Львова: слюсарі, столярі, бляхарі, друкарі, щіткарі, кравці, шевці та інші люди фізичної праці. Серед присутніх був Іван Франко, розповідає політичний експерт Юрій Чевордов.

Сьогодні Міжнародний день праці офіційно відзначають приблизно у 150 країнах. Це державне свято у таких країнах, як Індія, Південна Африка, Китай, Німеччина, Франція, Іспанія, Португалія та Греція. Формат святкування різниться: від мирних маршів профспілок і політичних мітингів лівих сил до сімейних пікніків і барбекю, повідомляє енциклопедія Britannica.

У Сполучених Штатах та Канаді є аналогічне свято, відоме як День праці, однак відзначають його у перший понеділок вересня. Влада цих країн пішла на такий крок, щоб уникнути асоціацій із соціалістичним рухом.

Як День праці з'явився у СРСР і на що зрештою перетворився?

У 1890 році у столиці Королівства Польського (на той час входило до складу Російської імперії, – 24 Канал) Варшаві у страйку взяли участь 10 тисяч робітників. Однак їх тодішня російська влада жорстоко розігнала. Так хотіли протестувальникам показати, що виходити на вулиці рівнозначно самогубству.

Аби хоч якось показати незгоду з владою, протестне населення імперії вирішує взяти на озброєння маївки – так у Росії з часів Петра I називали заміські пікніки на честь початку весни чи Великодня. За офіційною версією росіян, першу "червону маївку" (також можна зустріти варіант "робочий Великдень") організував студент-технолог Михайло Бруснєв. 1 травня 1891 року він зібрав у Петербурзі на березі річки Єкатерингофки, у районі Путилівського заводу, близько 200 робітників. Під час заходу обговорили необхідність об'єднатись у боротьбі за свої права.

Невдовзі такі маївки пройшли у Казані, Нижньому Новгороді та зрештою у Москві. 30 квітня 1895 року у столиці Російської імперії зібралося 300 робітників, які представляли 35 заводів і фабрик. Критерієм вибору місця для маївки була наявність парку або гаю, де можна сховатися, та залізниці, якою можна туди дістатися.

У 1896 році за 1 травня взявся Ленін – він підготував прокламацію "Робоче свято 1 травня". Вона розійшлася 40 заводами, і цим посилила протестні настрої. Так маївки переформатувалися на організовані акції.

З 1909 року влада намагалася протиставити маївкам імперські ювілеї, але, як запевняють російські історики, результату це не давало. Піку рух досяг 1 травня 1914 року, коли по всій Росії на вулиці вийшли сотні тисяч протестувальників. До робітників приєдналися солдати та матроси. Перша світова поставила процес на паузу, але різко загострила кризу, що призвела до Лютневої революції.

Після повалення Російської імперії, більшовики, які прийшли до влади, закріпили у календарі 1 травня як "День Інтернаціоналу". Першотравень 1918 року відзначали з розмахом, насамперед він став демонстрацією новоствореної Червоної армії. На Ходинському полі у Москві, де раніше збиралися маївки, пройшов військовий парад.

Військовий парад 1 травня 1918 року у Москві: дивіться відео

До 1923 року свято набуло особливого розмаху. Колони підприємств везли вулицями макети своєї продукції, робітники розігрували сатиричні сценки. Дослідник Ірина Рахманова зазначає, що учасники першотравневих демонстрацій несли карикатурних ляльок політичних ворогів.

Влада намагалася робити все, "щоб радянській людині на вулиці було цікавіше, ніж у храмі". І першотравень поступово перетворився на так зване "народне свято".

Найяскравіше 1 травня відзначали у 1920-х роках. Тоді влада довірила оформлення дійства радикальним художникам. А участь у маршах, які перетворилися на карнавал, брали люди у спецодягу. І все це органічно перепліталося з пропагандою.

До кінця 1920-х років концепція побудови соціалізму у СРСР поставила хрест ідеї світової революції. Міжнародний карнавал поступився місцем демонстрації національної могутності.

Розв'язка настала навесні 1930 року. Тоді у своєму кабінеті застрелився головний "ідеолог революції та конструктор її естетики" Володимир Маяковський. Його смерть символічно обірвала епоху авангардних експериментів.

На зміну прийшли форми, що відсилають до імперських тріумфів. Першотравень кристалізувався у постановку, що "СРСР немов фортеця під облогою, яка готова дати відсіч". У підсумку Першотравень стає демонстрацією військової техніки та міці. Зокрема, у парадах 1930-х років почала брати участь військова техніка – від винищувачів до танків. Приблизно тоді ж до програми увійшла повітряна хореографія: пілоти формували у небі слово "Ленін" або гігантську п'ятикутну зірку. А слідом за військовими колонами рухалися величезні автоплатформи з макетами нових заводів, автомобілів і радянських тракторів.

Парад 1 травня 1935 року у Москві: дивіться відео

Крім того, візуальним символом 1930-х став культ здорового тіла. Після машин і платформ на площу виходили колони фізкультурників. Атлети несли на плечах величезні білі вазони, схожі на античні урни. У ті роки до Москви звозили найвищих і найсильніших юнаків, найкрасивіших і найстрункіших дівчат. Апогеєм таких заходів стали ідеальні колони людей у білому одязі та багатоярусні акробатичні піраміди, що виростали прямо на ходу. У шоу запровадили масову хореографію: тисячі спортсменів у майках різних кольорів по команді вишиковувалися, формуючи слова, які було видно з Мавзолею – "СРСР", "Сталін", "Партія". Також тоді у Москві фасади монументальних будівель почали прикрашати величезними портретами Сталіна.

Зауважимо, що в епоху форсованої індустріалізації реальне життя радянської людини було суворим, бідним і голодним, однак першотравнева вітрина сяяла. Так комуністична влада всіма силами намагалася показати, як "жити стало краще та веселіше".

Під час Другої світової війни у СРСР значення 1 травня дещо змінилося. На початку, 1941 році, гаслом став заклик Сталіна "Все доля фронту, все для перемоги". Тож, колони демонстрантів змінилися безперебійними змінами біля конвеєрів. Змінилася і сама ідеологія свята. Оскільки СРСР об'єднався із союзниками в антигітлерівську коаліцію, риторика з класової перетворилася на патріотичну та антифашистську.

Це було суто ідеологічне свято, бо щоразу радянська влада виголошувала актуальні для поточної ситуації головні гасла на цьому святі. Вони залежали від політичної ситуації у країні та світі. До традиційних "боротьби за владу рад" чи "боротьби з буржуазією" додавались ще "за колективізацію" чи "проти німецького фашизму" та таке інше. Тобто постійно це було ідеологізоване свято, так би мовити про "боротьбу із зовнішніми та внутрішніми ворогами",
– зауважив співробітник інституту історії України НАН Геннадій Єфіменко у коментарі "Вільному радіо".

Кульмінацією стало 1 травня 1945 року – тоді у СРСР передчували, що невдовзі буде перемога над нацизмом. І у Москві знову провели масштабний військовий парад на Червоній площі – на бруківку вийшли танки, артилерія та інша військова техніка. А увечері того ж дня небо над столицями республік і містами-героями СРСР прогримів салют з 20 артилерійських залпів.

Зверніть увагу! Сьогодні багато хто вважає, що військову міць СРСР демонстрував 9 травня, а потім цю традицію перейняла Росія. Однак у Радянському Союзі парад у День Перемоги був рідкістю: за всю післявоєнну історію танки виїжджали на бруківку цього дня лише чотири рази – у 1945, 1965, 1985 та 1990 роках. Решту часу, аж до кінця 1960-х, саме 1 Травня залишалося головним днем ​​демонстрації військової могутності країни.

Значні зміни відбулися під час першотравневих демонстрацій у 1950 – 1960-х роках. Військова тематика поступово зникала з площ і вулиць – востаннє техніка на 1 Травня проїхала у 1968 році. А у 1972-му історичний День Інтернаціоналу офіційно перейменували на День міжнародної солідарності трудівників. Тепер у колонах йшли винятково робітники, студенти та фізкультурники.

У 1986 році трагедія на Чорнобильській АЕС отруїла радянський першотравень у всіх сенсах. Адже радянське керівництво, попри високий рівень радіації, не скасувало святкові заходи. Це рішення стало фатальним і остаточно підірвало довіру громадян до влади.

До кінця 1980-х дух комуністичного Першотравня вивітрився без залишку. Історична розв'язка настала на заході перебудови. 1 травня 1990 року відбулася остання демонстрація, що пройшла за колишнім радянським сценарієм. Вона закінчилася скандалом: за шеренгами офіційних профспілок на Червону площу прорвалися колони неформальних об'єднань з антикомуністичними транспарантами. Вперше за багато десятиліть перед трибунами Мавзолею кричали "Геть монополію КПРС!" і "У відставку!".

Так і закінчилася епоха радянського 1 травня. У 1990-ті роки проблема хліба та праці постає перед людьми з новою, дуже жорстокою гостротою.

Травневі свята: розвінчування міфів – дивіться відео 24 Каналу

Чому в Україні 1 травня – більше не вихідний?

В Україні зараз діє воєнний стан. А згідно із Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", усі державні свята стають звичайними робочими днями. Це стосується і 1 травня, тому додаткового відпочинку цього дня не буде.

За мирних умов українці мали б тривалі вихідні, оскільки цього року 1 травня випало на п'ятницю.

Оплата праці у ці дні також здійснюватиметься як за звичайну роботу, без святкових нарахувань. Однак важливо пам'ятати, що приватний бізнес може встановлювати власні правила.

Докладніше особливості роботи українці на травневі свята– у матеріалі 24 Каналу.