Орбанократія і мадярократія. Знайти різницю

Принаймні такі припущення можна зробити з перших заяв, достатньо категоричних, які озвучив майбутній новий прем'єр-міністр Угорщини, який ще навіть офіційно не обійняв посаду

Безперечно, я був безмежно радий тому, що за результатами парламентських виборів в Угорщині "троянський віслюк Кремля" Віктор Орбан зазнав нищівної поразки (і сподіваюсь проведе свої наступні роки якщо не в тюрмі, то хоча б у вигнанні), проте це не означає, що у мене немає застережень до лідера партії "Тиса" Петера Мадяра, перемогу якого я сприймаю зі стриманим оптимізмом.

І звичайно визначальним фактором для мене є зміна ставлення Угорщини до України та зміна підходів у двосторонніх українсько-угорських відносинах. Наразі тут не так багато приводів для оптимізму. На відміну від виправданого очікування кардинальної зміни внутрішньополітичного процесу в Угорщині (зміна політичного режиму та перезапуск політичної системи), залишаються обґрунтовані побоювання, що в угорській зовнішній політиці зміни можуть бути не такі очевидні, радше стилістичні, ніж ідеологічні. Дуже не хочеться, щоб на зміну орбанізації українсько-угорських відносин знову повернулась їхня мадяризація.

Петер Мадяр ще навіть не встиг обійняти пост прем'єр-міністра Угорщини, як уже встиг зробити кілька заяв, адресованих Україні, які відрізняються від аналогічних заяв Орбана лише тональністю. 

При цьому його перелік вимог практично збігається з вимогами Орбана, який той озвучував Києву останні кілька років у вигляді ультиматумів. Тут і вимога відновити роботу нафтопроводу "Дружба" (який відновлено на прохання ЄС як крок на зустріч Будапешту, хоча, переконаний, — Київ мав погодитись на це лише з умовою на короткий період, необхідний для диверсифікації Угорщиною ринку енергоносіїв), і вимоги зі збільшення прав для угорської меншини в Україні для розблокування шляху України до Європейського Союзу, які буквально дослівно збігаються з тими, які озвучував його попередник. 

Читайте також: Закарпаття: Частка осіб, які визначили угорську як рідну мову, всього 0,3 відсотка

Натомість я не почув від нього жодного слова про готовність переглянути недружні підходи та правила українсько-угорських відносин, які домінували останні 16 років, гучних слів про зміну зовнішньої політики Угорщини у відносинах із сусідами (перш за все, з тими, у яких є українські громади — Україна, Словаччина, Румунія, Сербія). Не помітно особливого бажання зустрітись з Президентом України чи тим більше приїхати у Київ, а натомість пролунала дивна пропозиція Володимиру Зеленському приїхати на зустріч в українське Берегове, так наче майбутній Мадяр не розуміє концепції суверенітету або просто для нього він розмитий у випадку українсько-угорського державного кордону.

Якщо послухати Віктора Орбана та його посіпак орбаністів і тепер Петера Мадяра, то складається враження, що в Україні відбувається якась мадярофобія та дика дискримінація угорської меншини, обмеження прав та свобод мадяронів, що потребує негайного виправлення. Це, звичайно, не так. Щобільше, угорська меншина має більше прав та можливостей, ніж інші національні меншини в Україні чи українська меншина в Угорщині. 

Те, чого вимагає Будапешт від Києва — це, по суті, замінити українську мову та закони на угорські, що створить де-факто автономний правовий статус для 10 громад  у Берегівському та Ужгородському районах Закарпатської області. 

Жодних порушень, обмежень чи тим більше утисків угорської меншини в Україні немає і ніколи не було (наприклад, на відміну від української меншини у складі Угорського королівства), а тому якщо хтось хоче жити за угорськими законами — він має переїхати жити в Угорщину.

Це ілюзія та маніпуляція, яку формує Будапешт, щоб втручатись у внутрішньополітичні справи України та використовувати угорську меншини як важіль тиску на Київ. І виглядає на те, що Мадяр дотримується більш-менш тих самих поглядів у політиці підтримці угорських громад за кордоном, що й Орбан. А це наштовхує на думку, що проблема не в Орбані чи в Мадярі, а в угорському менталітеті та фантомних болях багатовікового імперського та колоніального досвіду угорського великодержавства. Травма Тріанону.

Якщо Петер Мадяр не змінить підходу та не перегляне вимоги до України, то у майбутніх українсько-угорських відносинах не варто чекати особливих змін. Можливо, вони будуть менш скандальними та менш емоційно зарядженими, проте у них буде мало простору для пошуку порозуміння та компромісу. 

Якщо Мадяр планує провадити давню угорську політику мадяризації у відносинах з Україною, просто з новим обличчям молодого ліберала-реформатора, як це на початку своєї кар'єри робив Віктор Орбан, тоді немає підстав розраховувати на кардинальну зміну, а тим більше на потепління двосторонніх відносин. Щоб не вийшло так, що на зміну орбанократії прийде мадярократія з новим менш токсичним обличчям.

Джерело

Про автора. Тарас Радь, координатор спостереження за виборами Громадянської мережі ОПОРА

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.