Подвійна бюрократія чи промисловий безвіз

Євроінтеграція України — це не лише гучні заяви та політичні обіцянки. Насправді це складний процес, у центрі якого — гармонізація законодавства, тобто погодження наших законів із правилами Європейського Союзу. Саме цей шлях здатний відчинити двері повноцінному членству України в ЄС, і на сьогодні він не має альтернатив.

На перший погляд, усе виглядає досить оптимістично: чиновники звітують про значний прогрес, європейські партнери час до часу його підтверджують. Та якщо придивитись уважніше, картина вже не така безхмарна. Часто зміни до законодавства виглядають радше формальністю для галочки, ніж продуманою реформою. Про наслідки думають згодом. А часом і взагалі не думають.

Однак річ у тім, що гармонізація — це не сліпе копіювання європейських директив. Це їхня розумна адаптація до українських реалій. Насправді ж євроінтеграційні закони нерідко ухвалюють поспіхом: головне — якнайшвидше відзвітувати. Водночас майже не аналізують, як саме нові правила вплинуть на економіку, правову систему чи український бізнес.

Особливо гостро ці недоліки відчуваються у сфері технічного регулювання. Тут потрібні глибокі системні зміни, а не просто переклад документів із європейських мов українською. Інакше замість розвитку отримаємо нові труднощі. Яскравим прикладом є історія з упровадженням Технічного регламенту на косметичну продукцію. Вона чітко демонструє: без якісної адаптації навіть правильні ідеї можуть перерости в проблеми.

На ринку залишаться не всі

Вищезгаданий с, який набрав чинності в Україні 3 серпня 2024 року (з дворічним перехідним періодом), було затверджено постановою КМУ №65 іще від 20 січня 2021 року. В серпні 2026-го перехідний період завершується, й Технічний регламент уже остаточно мають почати використовувати всі гравці ринку — від виробників до дистриб’юторів. Тобто вже із серпня цього року на ринку косметики України залишаться тільки ті, хто встигне виконати всі нові вимоги.

Новий український регламент гармонізований із Регламентом ЄС №1223/2009, скасовує санітарно-епідеміологічну експертизу та вводить поняття «відповідальної особи», яка, за задумом чиновників, має гарантувати безпечність продукції, створити та зберігати у себе файл із усією інформацією про кожен косметичний продукт (Product Information File, PIF), а також здійснювати нотифікацію (реєстрацію) продукції в електронній системі українського уряду (на порталі Міністерства охорони здоров’я).

Та загалом позитивний процес гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС укотре стикається з недолугістю його втілення з боку вітчизняних чиновників. Цього разу постраждалою стороною можуть стати українські імпортери косметики. Імпортери косметики згодні, що чинні регуляторні норми в косметичній галузі застаріли, і їх необхідно змінити, щоб підвищити якість і безпечність косметичної продукції. Згодні вони і з тим, що ухвалення нового Технічного регламенту дасть змогу зробити косметичну продукцію безпечнішою, а також упорядкувати обов’язки й відповідальність усіх учасників ринку.

Однак імпортери стверджують, що виконати вимоги нового регламенту було б технічно можливо в мирний час, а в умовах повномасштабної війни встановлені для них жорсткі вимоги можуть значно знизити надходження іноземної косметики до нашої країни або навіть повністю зупинити її імпорт. Водночас багато імпортерів, які працюють у білу, будуть змушені піти з ринку, а бюджет України внаслідок цього недоотримає надходження.

Впровадження Технічного регламенту на косметичну продукцію — це не просто оновлення правил, а фактична зміна моделі доступу імпортної косметики на український ринок. Головна зміна — скасування санітарно-епідеміологічної експертизи та перехід до європейського підходу відповідальності. Для українських імпортерів косметики із серпня 2026 року мають змінитись обов’язки, документація та контроль над продукцією. Але частина положень нового регламенту виявилися критичними для імпортерів, а частину в нинішніх умовах триваючої повномасштабної війни з агресором виконати просто неможливо.

Відповідальна особа

Зокрема тепер для кожного продукту в Україні має бути визначено відповідальну особу — фізичну особу, яка нестиме повну відповідальність за безпечність і відповідність товару регламенту. Для імпортної косметики відповідальною особою за замовчуванням є імпортер, а точніше, його керівник.

Особливо вражає коло обов’язків, покладених на відповідальну особу новим Технічним регламентом. Відповідальна особа зобов’язана створити файл інформації про кожен продукт. Зазвичай це дуже розлоге досьє, що місить інформацію про повний склад, методи виробництва та звіт про безпечність косметичного засобу. Отримати таку детальну технічну інформацію від іноземних брендів (особливо неєвропейських, наприклад, із Кореї чи США) буває дуже складно та дорого, а іноді й принципово неможливо, адже косметичні компанії ретельно охороняють секрети свого виробництва.

Відповідальна особа зобов’язана здійснити нотифікацію імпорту через державний портал МОЗ. Замість старого паперового висновку санепідемстанції кожен артикул імпортної продукції тепер потрібно буде реєструвати в електронній системі, тобто вручну вводити необхідну інформацію до бази даних на порталі міністерства. Іноді це сотні полів інформації, яку попередньо потрібно «кваліфіковано перекласти» з іноземної мови виробника українською. Особливо болісно це буде для компаній із широким асортиментом товарів.

А ще відповідальна особа має скласти «Звіт про безпечність косметичного продукту» (Cosmetic Product Safety Report, CPSR). Цей документ може підготувати лише кваліфікований експерт з оцінки безпечності з відповідною освітою. Пошук таких спеціалістів в Україні або ж оплата послуг закордонних лабораторій іще підвищить вартість виходу товару на ринок.

Відповідальна особа також має виконати суворі вимоги щодо маркування. Інформація має відповідати вимогам українського законодавства та водночас — європейським правилам. Тим часом традиційне наклеювання української етикетки поверх іноземного тексту категорично відкидається. Це потребуватиме від імпортерів або перепакування товару, або замовлення спеціальних партій у виробника, що також дуже дорого й не завжди можливо.

Ймовірна альтернатива

Гармонізація законодавства через впровадження Технічного регламенту, що копіює Регламент ЄС 1223/2009, — безальтернативна умова євроінтеграції України. Однак є механізми, що могли б пом’якшити перехід на новий регламент для імпортерів.

Наприклад, альтернативою нинішнім підходам вітчизняних чиновників до впровадження нового Технічного регламенту на косметичну продукцію могло б стати взаємне визнання результатів оцінки відповідності косметичних продуктів із закордонними партнерами. Щонайменше для європейської продукції доцільнішою була б не подвійна бюрократія, а чіткий механізм взаємного визнання реєстрації між європейським порталом CPNP (Cosmetic Products Notification Portal) та українською електронною системою нотифікації (порталом МОЗ). Умовно це можна було б назвати промисловим безвізом.

В ідеалі, якщо товар уже пройшов перевірку та нотифікацію в ЄС, Україні логічніше було б автоматично визнавати дані без повторного створення файлу інформації про кожен продукт нашими імпортерами та звіту про безпечність — українськими експертами. Замість повної процедури з нуля можна було б запровадити механізм, коли для косметичних товарів, які вже легально продаються в Євросоюзі, була б потрібна лише мінімальна нотифікація (без підготовки локального звіту про безпечність), оскільки вони вже відповідають ідентичному регламенту.

Також доцільно було б дозволити частину інформації під час маркування товару (наприклад, повний склад і дані про відповідальну особу) подавати на упаковці через QR-коди. Це зняло б проблему переклеювання етикеток і розширення площі упаковки для перекладу. Пом’якшити перехід на новий Технічний регламент (в умовах війни) для імпортерів могло б створення національного реєстру експертів і лабораторій, а також державна підтримка в підготовці кадрів, здатних професійно готувати звіти про безпечність, що дало б змогу уникнути високої оплати послуг іноземних лабораторій.

***

На жаль, наші чиновники не звикли дослухатися до проблем підприємців. Звідси й проблеми, що виникають вряди-годи під час спроб адаптувати європейське та вітчизняне законодавство. Зараз Україна знов обрала шлях прямого копіювання іноземного законодавства, без урахування технічних і фінансових можливостей українських імпортерів. Це, ймовірно, є швидшим шляхом для вступу до ЄС, але найважчим для вітчизняного бізнесу. І вже геть незрозуміло, чому не змінився чиновницький підхід до вирішення питань під час війни.