«Просрочений наркофюрер» з чорним налом на борту: як Росія відреагувала на візит Зеленського до Азербайджану

25 квітня 2026 року Президент України Володимир Зеленський уперше з початку повномасштабного вторгнення відвідав Азербайджан: у місті Габала відбулася його сьома особиста зустріч із президентом Ільхамом Алієвим, за результатами якої підписано шість двосторонніх документів — зокрема про поглиблення оборонно-промислового співробітництва та інвестиції SOCAR в Україну.

Візит став частиною дипломатичного туру президента Близьким Сходом і Південним Кавказом: напередодні Зеленський зустрічався зі спадкоємним принцом Саудівської Аравії Мухаммадом бін Салманом. Ключовим напрямком, як повідомив Зеленський, стала безпека й оборонно-промисловий комплекс: Київ і Баку домовилися про поглиблення військово-технічного співробітництва, а українські експерти поділилися досвідом захисту повітряного простору.

Алієв сказав про «прекрасні можливості» для спільного виробництва продукції ВПК. У порядку денному також були енергетика (зокрема інвестиції азербайджанської компанії SOCAR в Україну), гуманітарна співпраця та реабілітація українських дітей в Азербайджані. Зеленський подякував Баку за 11 пакетів допомоги в енергетичній сфері та за послідовну підтримку суверенітету й територіальної цілісності України на міжнародних майданчиках.

Зеленський запропонував провести черговий раунд тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією саме в Азербайджані — за умови, якщо Москва «знайде в собі сили» обрати дипломатію. Така заява позиціює Баку як потенційний майданчик-альтернативу Стамбулу чи Женеві, де відбувалися попередні раунди переговорів між російською та українською делегаціями.

Аналітик Центру східних досліджень Войцєх Ґурецький оцінив насамперед символічне значення візиту: Київ показує політичні сигнали у регіоні, який Москва вважає зоною свого впливу, а Алієв, приймаючи українського президента в резиденції за 250 кілометрів від російського кордону, продемонстрував самостійність зовнішньополітичної лінії Баку. Поєднання підписаних домовленостей про співпрацю між Києвом та Баку та заява Зеленського про потенційний новий майданчик для переговорів визначили рамку, в якій російські державні медіа та пропагандистські телеграм-канали відреагували на цю подію.

«Детектор медіа» проаналізував, як на цю подію відреагувала російська пропаганда — у 127 дописах із телеграм-каналів, опублікованих між 25 і 27 квітня, а також у публікаціях російських державних медіа.

Для аналізу наративів пропаганди, крім перегляду публікацій у офіційних російських медіа, ми використали 127 повідомлень, опублікованих у російських і проросійських телеграм-каналах, що містили комбінацію слів «Зеленський», «Азербайджан» та «Алієв». Дані з телеграм-каналів надала компанія Lets Data, а також проаналізували публікації російських медіа.

«Прокляття Зеленського», «просрочений комедіант» та інша лайка у обговоренні інфоприводу

У пропагандистських телеграм-каналах, як правило, повідомлення про візит базувалися на факті, що Зеленський приїхав у Баку і там підписали угоди. А далі на них нашаровували інтерпретації і власне оцінне ставлення до події чи її учасників. Володимира Зеленського характеризували переважно негативними епітетами.

У телеграм-каналі «Open Ukraine| Открытая Украина», який має 180 тисяч підписників, наприклад, концентрувалися на нібито нелегітимності та «наркотичній залежності» Володимира Зеленського. За їхньою подачею, в Баку сталося таке:

«Просрочений комік Зеленський домовився з Алієвим про стратегічне партнерство. Україна та Азербайджан підписали шість угод: йдеться про посилення безпеки обох країн і збільшення товарообігу, зокрема Азербайджан готовий налагодити спільне військове виробництво. Крім того, наркоман заявив, що готовий до тристоронніх переговорів в Азербайджані. Алієв наприкінці зустрічі окремо відзначив високий рівень українсько-азербайджанських відносин і заявив, що ця співпраця має міцну політичну основу».

Майже таке саме поєднання штампів ужив російський пропагандист Юрій Котєнок, який веде телеграм-канал із 321 тис. підписників. У його подачі додалися ще звинувачення Володимира Зеленського у нацизмі:

«Просрочений наркофюрер прилетів до Баку на зустріч зі своїм другом Алієвим. Анонсовано обговорення “співпраці та питань безпеки”. До Азербайджану Зеленський вирушив після Саудівської Аравії, де він зустрічався з наслідним принцом Мухаммедом бін Салманом».

У пропагандистському телеграм-каналі з 23 тисячами підписників, націленому на жителів Херсонщини, візит Зеленського у Баку подали як «Турне “Дай деняг”», апелюючи до пропагандистського наративу про неспроможність української держави існувати без зовнішньої підтримки. А далі переказали зі ще одним штампом пропаганди інфопривід:

«Військовий диктатор Зеленський уперше прибув з офіційним візитом до Азербайджану. Зустрівся з Ільхамом Алієвим».

Про те, що «обійми Зеленського найчастіше передують звичайному жебрацтву» написали й у телеграм-каналі пропагандистского телеканалу «ЦарьградТВ».

Також пропагандисти вигадали «прокляття Зеленського». У трьох телеграм-каналах з аналізованих написали, мовляв, обстріли України стаються тоді, коли Зеленський покидає Україну. Це конспірологічне твердження, оскільки від 24 лютого 2022 року обстріли України стаються постійно, а причинно-наслідковий звʼязок тут має не президентська відсутність, а дії російських військових.

У подачі інформації про візит Володимира Зеленського до Баку російські пропагандисти повторювали штампи, якими звикли користуватися за останнє десятиліття, щоб зобразити Україну як неспроможну державу, а її лідерів — як комічних персонажів. Промовистим є постійне використання лайливих епітетів до Володимира Зеленського й уникнення таких характеристик для лідерів інших держав, із якими Зеленський зустрічався.

«Антиросійський курс» Азербайджану

Одним із наративів російської пропаганди стосовно візиту Зеленського в Азербайджан стало звинувачення Баку в «зраді». Так, в одному з телеграм-каналів, який має 80 тис. підписників написали, що «Баку остаточно став на антиросійський курс».

Візит Зеленського і підписані договори про співробітництво пропагандист назвав остаточним свідченням того, що Азербайджан насправді є противником Росії.

«Те, що Азербайджан обрав антиросійський курс, уже давно не є таємницею, причому ще до інциденту з літаком», — написав автор публікації, вочевидь ставлячи у вину Баку реакцію на збиття російською ППО азербайджанського пасажирського літака в грудні 2024 року.

Увагу пропаганди привернули також домовленості між Україною та Азербайджаном в оборонній сфері та спільному військовому виробництві. Через це пропагандисти просять Кремль офіційно відреагувати і дипломатично виступити проти Азербайджану за відступ від російських інтересів.

«Безсумнівно, що військова угода між Україною та Азербайджаном має викликати демарш російського МЗС, адже ні для кого не секрет, проти кого буде спрямована ця співпраця. Щодо європейських країн такий демарш не має сенсу, оскільки практично всі види взаємодії з ними розірвані, а Азербайджан непогано заробляє на російському ринку, і це має бути важелем тиску для зміни його політики», — йшлося у повідомленні одного з телеграм-каналів.

Крім того, в цьому ж дописі вимагалося покарати звичайних азербайджанців на території Росії:

«Другим, але набагато серйознішим кроком має стати різке й кардинальне скорочення доходів азербайджанської діаспори в нашій країні, починаючи з ринків і закінчуючи іншими прибутковими сферами».

Про співробітництво між Баку і Києвом у військовій сфері пише і колаборант Олег Царьов, який із 2014 року мешкає в Росії. У своєму телеграм-каналі він звертає увагу на слова Алієва про існування чудових можливостей для спільного з Україною військового виробництва.

«Це явно суперечить декларації про союзницьку взаємодію з Росією», — написав Царьов, нагадуючи, що ця декларація була підписана перед початком повномасштабного вторгнення 22 лютого 2022 року.

Він підкреслив, що укладені з Україною договори порушують положення азербайджансько-російської декларації про те, що «сторони утримуються від будь-яких дій, зокрема тих, що здійснюються через треті держави, спрямованих одна проти однієї зі сторін».

Утім, деякі з провоєнно налаштованих російських блогерів у телеграмі висловлювали сумніви в тому, що від Кремля можна очікувати офіційної реакції на співробітництво Азербайджану й України. Вони іронізують, натякаючи на попередні спроби Росії налагодити відносини з Баку.

«Зеленський прибув до Азербайджану для переговорів із питань безпеки й енергетики. Наш партнер по тристоронній контактній групі приїхав до нашого бакінського друга та партнера», — прокоментував подію блогер у телеграм-каналі з понад 60 тис. підписників.

«Президент Азербайджану Алієв заявив про “чудові можливості” у Баку та Києва щодо спільного виробництва продукції оборонної промисловості. Рубрика “Братушкі”. Треба терміново відсипати Азербайджану грошей — а то розтратилися», — написав інший блогер (понад 50 тис. підписників).

Натомість пропагандисти, не очікуючи дипломатичного демаршу від Кремля, розраховують на нові удари по Україні та сподіваються, що вони зачеплять обʼєкти, повʼязані з Азербайджаном:

«НПЗ SOCAR у Кременчуці вже відновили? “Гераням” варто було б перевірити».

Висловився стосовно зустрічі Зеленського з Алієвим і терорист Ігор Гіркін-Стрєлков. У листі з російської тюрми, де він наразі перебуває за критику Путіна, Гіркін виніс Азербайджану однозначну оцінку — союзник України та противник Росії.

«Азербайджан і особисто Алієв рішуче підтримують так звану Україну протягом усієї СВО… Азербайджан є нашим потенційним військовим противником, оскільки азербайджанські еліти не приховують своїх претензій на південну частину Дагестану та Дербент», — написав Гіркін.

Він стверджував, що посилення взаємодії з Україною проти Росії повʼязане з послабленням військової міці Кремля та «продовженням невдач Росії в СВО».

Гіркін також очікувано виступив проти пропозиції провести мирні переговори в Азербайджані:

«Говорити про тристоронню зустріч у Баку — це погоджуватися на участь у переговорах, під час яких двоє виступатимуть проти одного. Азербайджан у цьому випадку аж ніяк не буде посередником — він виступить союзником України».

Наративи у російських державних та офіційних медіа

Аналіз публікацій у російських медіа (зокрема РІА «Новости», «Коммерсант», «Ведомости», ТАСС і «Московский комсомолец» та інших) дозволяє стверджувати, що державні медіа Росії обрали у дні самого візиту Зеленського до Баку здебільшого стриманий, «сухий» репортажний стиль, а основна пропагандистська атака розгорнулась через 2—4 дні, коли зʼявилося більше рефлексій на цей візит. Подача в офіційних медіа дещо відрізнялася від риторики, зафіксованої у телеграм-каналах, хоча і не бракувало класичної агресивної подачі.

Ознакою новин про візит було замовчування його політичного значення та акцент на «техніко-економічній» рамці та фігурі президента Азербайджану Ільхама Алієва. Наприклад, РІА «Новости», «Коммерсант» і «Ведомости» 25 квітня видали майже ідентичні короткі замітки з акцентом на те, що «Алієв допустив» спільне виробництво продукції ВПК і обговорив співробітництво в енергетиці. У заголовках ідеться про Алієва, а не Зеленського, як головного субʼєкта зустрічі («Алієв заявив», «Алієв допустив»). А Зеленського — лише як його гостя та співрозмовника.

Меншу увагу отримало підписання між Україною та Азербайджаном шести угод, зокрема щодо оборонного співробітництва. Як і подяка Зеленського за 11 пакетів енергетичної допомоги від Баку, отриманих узимку, а також те, що 500 українських дітей із прифронтових регіонів прийняті в Азербайджані.

Іншою особливістю було уникнення прямих атак на Алієва. На відміну від тез у телеграм-каналах, що, мовляв, «Азербайджан виступив проти Росії», в медіа уникали прямої критики Баку. Можливо, це частково пояснюється тим, що 15 квітня 2026 МЗС Росії і Азербайджану випустили спільну заяву про «взаємну повагу і добросусідство», й у Кремлі не хочуть, принаймні поки що, нової публічної ескалації.

Натомість у проаналізованих статтях переважав обережно-стриманий тон: у публікації в «Коммерсанті» передають цитату Алієва про «взаємну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України» без додаткових коментарів, а стаття у «Взгляд» переказує заяву Алієва переважно цитатами РИА «Новости», хоч там і обрано традиційний для російської пропаганди епітет для Зеленського — «глава київського режиму».

Демонізація Зеленського та наративи про «приховані цілі візиту»

У матеріалі РІА «Новости» від 28 квітня (який також був передрукований «Лентою.ру», ТАСС, news.mail.ru, life.ru й іншими російськими сайтами), з посиланням на «джерело в російських силових структурах» стверджується, що Зеленський літав до Ер-Ріяду й Баку на «невідомому VIP-літаку» і на борту міг бути «чорний нал». «Лента.ру» вмонтовує у цю вигадку додатковий шар конспірології про нібито «план втечі Зеленського у Маямі або Ізраїль».

Такі публікації є типовою спробою пропагандистів перемкнути увагу з результатів візиту — наприклад, підписаних двосторонніх угод у сфері ВПК — на конспірологію. Примітно, що 26 квітня російські видання опублікували висловлювання голови МЗС Росії Сергія Лаврова, де той порівнює дипломатичні зусилля Зеленського з діями персонажа з російської казки «Слон і моська», та паралельно вчергове звинувачує президента України у «відродженні нацизму», навішуючи класичні дегуманістичні ярлики.

Меншість публікацій просто цитувала речника Кремля Дмитра Пєскова (оригінал і джерело републікацій — ТАСС), який фреймував пропозицію Зеленського провести тристоронні переговори в Баку як «слабкість Києва», який нібито шукає посередника, бо США «зайняті Іраном».

Висновки

Реакція російської пропаганди на візит Зеленського до Азербайджану виявила кілька стійких закономірностей, кожна з яких є симптоматичною не стільки для конкретного інфоприводу, скільки для загальної логіки функціонування кремлівського інформаційного апарату.

Розрив між офіційними медіа та телеграм-каналами є не збоєм, а стратегією. Державні видання — РІА «Новости», ТАСС, «Коммерсант» — обрали стриманий, технічний тон і поставили в центр нарації Алієва, а не Зеленського. Телеграм-канали, навпаки, звернулися до звичного арсеналу: лайливі епітети, конспірологія, заклики до репресій проти азербайджанської діаспори. Такий стилістичний розподіл дозволяє Москві одночасно поширювати як формальні реакції, так і виплескувати роздратування. Це свідчить про те, що навіть партнери, з якими Росія декларує співпрацю, підпадають під пропагандистський тиск — щойно їхні дії виходять за межі Кремлем визначених червоних ліній.

Асиметрія дегуманізації є свідомим прийомом. Пропагандисти послідовно застосовували агресивні епітети до Зеленського і водночас уникали таких характеристик щодо Алієва чи інших іноземних лідерів, із якими зустрічався президент України. Ця асиметрія — не хаотична грубість, а методична спроба делегітимізувати Україну як субʼєкт міжнародної політики: мовляв, питання не в тому, про що домовилися, а в тому, хто саме домовлявся. Таким чином результати переговорів — шість підписаних угод, зокрема в оборонній сфері, — виносяться за дужки і замінюються персональними нападками.

Конспірологія про «чорний нал» і «план втечі» — типовий прийом заміщення. Матеріал РІА «Новости» від 28 квітня з анонімним «джерелом у силових структурах» зʼявився саме тоді, коли медіапростір міг зосередитися на оцінці підписаних домовленостей — передусім оборонних. Запуск конспірологічної версії про «невідомий VIP-літак» і «чорний нал» виконував функцію відволікання: перемкнути увагу від змісту візиту на псевдосенсацію. «Лента.ру» з доданим шаром про «план втечі в Маямі або Ізраїль» намагалася посилити цей ефект. Такі матеріали розраховані насамперед на внутрішню аудиторію, яка не стежить за деталями дипломатичної хроніки, але добре засвоює образ ворога.

Паніка довкола «антиросійського курсу» Баку розкриває глибший тривожний сигнал для Кремля. Вимоги окремих пропагандистів до офіційного «демаршу» проти Азербайджану та заклики покарати азербайджанську діаспору в Росії — за своєю суттю визнання безсилля. Москва не може відкрито атакувати Алієва: він зберігає декларативно нейтральну позицію. Крім того, Азербайджан є транзитним вузлом для обходу санкцій. Натомість пропаганда намагається через непряму мову — «зрадник», «антиросійський курс» — ретроспективно виправдати власне безсилля і водночас чинити тиск знизу, апелюючи до «ображеного» проросійського сегмента аудиторії.