Таємний агент Путіна: як лауреат премії Черчилля допоміг Росії перемогти на виборах у Болгарії

19 квітня 2026 у Болгарії відбулися парламентські вибори. На них перемогла коаліція, зібрана навколо колишнього президента Румена Радева. "Прогресивна Болгарія" Румена Радева, яка ніби пилососом зібрала весь зневірений електорат, не розбираючись у його попередніх симпатіях чи то лівих, правих, центристів, а то й радикалів.

Одним із головних лузерів виборів-2026 стала болгарська Соцпартія, яка насправді на соцпартія, а колишні болгарські комуністи, тобто спадок російської окупації. Нині ця політична сила перепакована в нову обгортку та має назву коаліція "БСП – Об'єднана лівиця".

Частиною цієї коаліції є партії "Болгарська соціалдемократія – Євролівиця", яка позиціонує себе як проєвропейська соціал-демократична політична сила. Її лідером є ветеран болгарської політики Александер Томов. Цей випускник ленінградського університету колись був затятим болгарським євроінтегратором, за що навіть отримав премію Черчилля, але в пана Томова є й друге дно. І воно російське.

Завдяки зливу електронної пошти колишнього російського віце-спікера Держдуми та куратора міжнародних напрямків путінської енергетики Олександра Бабакова розкрилася інша роль ветерана болгарської політики. Виявляється Томов був не просто контактом впливого росіянина з обслуги Путіна, а постійним шукачем зустрічей у Москві. Деталі резонансного викриття російського агента – читайте в матеріалі 24 Каналу.

"Зміцнення" болгаро‑російських відносин як привід

Мейли з пошти Бабакова показують: між 2010 та 2016 роками Томов неодноразово звертався до Бабакова, який тоді був віцеспікера Державної думи Росії з проханням про зустрічі в парламенті.

Александер Томов – ветеран болгарської політики та знаний євроінтегратор / фото ФАКТИ

У червні 2010‑го помічниця Бабакова надсилає в його канцелярію текст для російського посольства в Софії з проханням видати "експресну багаторазову візу" для "Александра Трифонова Томова, голови партії Болгарська соціал демократія" у зв’язку із зустрічами в Держдумі 28 – 29 червня. До листа додано скан паспорта.

У січні 2016‑го історія повторюється. Кілька листів, надісланих з адреси компанії Lira Investments S.A., адресовано безпосередньо на babakov@duma.gov.ru:

• Томов представляється як "голова партії "Болгарська соціал демократія", професор економіки й політології Софійського університету".
• Він нагадує про дві попередні зустрічі в Москві, де вони з Бабаковим обговорювали "російсько–болгарські економічні відносини". Цікаво, що пише російською, але з помилками. Але на це ніхто не звертає уваги.

Ключова фраза повторюється в кількох листах: попри зміну міжнародної ситуації (західні санкції проти Росії через окупацію та незаконну анексію Криму), "основний висновок залишається чинним – розвиток і прогрес болгаро‑російських відносин є найважливішою необхідністю для обох народів".

Бабаков – дуже важливий гвинтик у російській корупційній машині / фото росЗМІ

Томов просить прийняти його в Москві 22, 25 чи 26 січня, а потім пропонує альтернативні дати – 1 – 2 лютого, дякуючи за "вашу дуже напружену та зайняту програму".

Скани з переписки між Томовим і офісом Бабакова:

Усі листи підписані як prof. Alexander Tomov і мають підпис компанії Lira Investments S.A., Sofia, bul. Arsenalski 123.

Це важливо з трьох причин:

• Особистий канал. Томов звертається до Бабакова напряму, як до політика рівня "Александр Михайлович", посилаючись на "наші попередні зустрічі".
• Політичний статус. Він наполягає на тому, що виступає не бізнесменом, а головою партії й професором університету – тобто політичним актором, який претендує говорити від імені частини болгарського суспільства.
• Гібрид бізнесу й політики. Комунікація йде через приватну компанію Lira Investments, що поєднує політичний титул і бізнес‑структуру в єдиному каналі – типовий стиль для мереж навколо стратегічних секторів, таких як енергетика чи металургія.

Якщо це не "агентура" в юридичному сенсі, то принаймні класичний приклад глибокої політико‑бізнесової інтеграції з кремлівським впливовим чиновником у період, коли проти Росії вже діяли санкції за окупацію Криму, а Кремль намагався запустити газову трубу на Балкани в обхід України.

Агент впливу Росії чи корисний ідіот?

Щоб зрозуміти вагу листів Томова, треба поставити їх у ширший контекст. Віцеспікер Держдуми Александр Бабаков – не випадковий персонаж.

Розслідування BG Elves, ACF та міжнародних медіа показали його як спецпредставника Путіна з енергетики, який через свого помічника Євгена Зобніна координував "дорожню карту" переобладнання газогону South Stream у TurkStream/Balkan Stream через Болгарію.

Витоки електронної пошти, оприлюднені у 2023 – 2024 роках, містять:

• внутрішні документи про маршрут газопроводу через Болгарію;
• переписку з керівником "Булгартрансгазу" Владіміром Маліновим, який редагував дорожню карту й пересилав її Зобніну;
• численні епізоди візових і бізнес‑послуг для європейських партнерів Бабакова, зокрема Daniel Křetínský, Peter Fellegi, Alexander Kanazirski.

На цьому фоні візити Томова до Думи, оформлені через Бабакова, виглядають не як випадкові протокольні зустрічі, а як частина ширшої мережі контактів між російськими політичними координаторами та болгарськими елітами в енергетичну епоху South/TurkStream.

Показово, що інший болгарський чиновник – заступник міністра енергетики Божан Стоянов – публічно розповів про спробу підкупу з боку Бабакова, щоб забезпечити підтримку South Stream. Томов у цій історії має іншу роль: не той, хто викрив, а той, хто шукав контактів і говорив про "необхідність" тісніших зв'язків.

Від московських зустрічей до підтримки Радева

Через десятиліття після перших московських візитів Томов знову опинився в центрі геополітичної полеміки – вже у 2025 – 2026 роках, коли в Болгарії формувався проект "Прогресивна Болгарія" Румена Радева.

У цей період Томов:

• очолював "Болгарську соціалдемократію – Євролівицю", що увійшла до коаліції БСП – Об'єднана лівиця;
• на партійній конференції у лютому 2026 року заявив, що «формування навколо президента Румена Радева разом з "БСП – Об'єднана лівиця" має стати основою майбутньої правлячої більшості";
• у телеефірах розповідав, що Радев є "носієм великої зміни", який здатен об'єднати лівоцентристський простір.

Фактично Томов виступив політичним легітиматором Радева з боку історичної лівиці: замість того, щоб боротися за виживання БСП у конкуренції з новим популістським проєктом, він запропонував переформатувати поле навколо президентського угруповання.

Цими заявами То ов поховав власну політсилу, але викрутив на максимум результати Радева. Хтось може сказати "яке прикре самогубство", але, якщо тримати в голові зв’язки Томова з росіянами, то вже виглядає як продуманий план.

На виборах 19 квітня 2026‑го "БСП – Об’єднана лівиця" зазнала краху й уперше за час відновлення Незалежності не пройшла до парламенту, тоді як "Прогресивна Болгарія" Радева здобула перемогу, яку більшість міжнародних коментаторів назвали успіхом для Кремля:

• Радева порівнюють з Орбаном чи Фіцо;
• він критикує санкції проти РФ, виступає проти військової допомоги Україні, закликає до відновлення імпорту дешевого російського газу й нафти;
• ставить під сумнів перспективи перемоги України й лякає «ядерним Армагеддоном» у разі рішучішої підтримки Києва.

Перемога Радева – чистий плюс для Росії, хоча інституційно Болгарія залишається прив’язаною до ЄС і НАТО, а Президент навряд чи отримає повноцінне право вето на санкційні рішення.

У цьому світлі курс Томова виглядає як перетин двох векторів:

• внутрішньополітичний — анти‑GERB, анти‑Борисов, за "реформи, справедливість і законність";
• зовнішньополітичний — підтримка лідера, якого в Європі сприймають як проросійського.

З огляду на його попередні контакти з Бабаковим, таке поєднання не може залишатися поза увагою.

Чи змінився Томов?

Сьогодні, коментуючи бюджет‑2026 і коаліційні перспективи, Томов позиціонує себе як проєвропейський соціал-демократ, що бореться за верховенство права й проти корупційної спадщини Борисова.

Проте електронні листи 2010 – 2016 років фіксують інший вимір:

• він культивував теплі відносини з Бабаковим, який опинився під санкціями як людина Путіна, яка вибудовувала гібридний вплив РФ у Європі (як інформаційний, так і економічний);
• відстоював поглиблення болгаро‑російських відносин як "життєву необхідність" і незважаючи на так званий "новий контекст";
• використовував приватну компанію Lira Investments як "оболонку" для комунікації та організації візитів до Москви.

Отже, Томов має подвійну траєкторію: усередині країни він продає себе як реформатора‑євро-соціал‑демократа, але у зовнішньому вимірі – принаймні до 2016 року – вибудовував стійкий канал до Кремля й виступав лобістом "особливих відносин" з Росією.

Його подальша підтримка Радева, чиє обрання оцінюють як "виграш для Москви", виглядає не випадковою, а логічним продовженням цієї лінії.

Питання, що наразі залишаються без відповіді

Те, що ми знаємо, не дає підстав прямо називати Томова "російським агентом" – для цього має бути проведене офіційне розслідування й діям політика має бути надана юридична оцінка.

Але є низка питань, на які він не може не відповісти, якщо претендує на роль демократичного лідера у країні‑члені ЄС:

1. Про що конкретно він говорив з Бабаковим у Москві?
   Листи згадують "економічні відносини" і "широке коло питань" у період, коли йшлося про South Stream та його трансформацію. Чи входили сюди енергопроекти, приватизаційні схеми, політична координація?
2. Чи продовжувався контакт після 2016 року, коли тиск на TurkStream/Balkan Stream посилився? Витоки поки що дають зріз до 2016‑го, але політична боротьба навколо газопроводу триває й досі.
3. Як Томов пояснює розрив між своїми московськими листами та нинішньою проєвропейською риторикою?
   Чи визнає він, що помилявся щодо Росії, чи вважає, що й нині "розвиток болгаро‑російських відносин" — "необхідність"?
4. Яку роль грав Томов у внутрішніх дебатах БСП–Об’єднаної лівиці про TurkStream/Balkan Stream?
5. Чи підтримував він лінію "прагматичного транзиту", яка де‑факто узгоджується з російськими інтересами?

Поки відповідей немає, справа Томова є симптоматичною для ширшої проблеми: як політики держав східної Європи та колишнього "соціалістичного табору" зберігають старі зв'язки з Москвою, одночасно маскуючи їх під євро-соціал‑демократичну риторику і "боротьбу з корупцією".

Чому це важливий кейс для України і ЄС?

Для України ця історія важлива з двох причин.

• По‑перше, болгарський кейс показує, що російська енергетична інфраструктура й далі використовуються як політичний важіль. South Stream перефарбували в Balkan Stream, а акценти змістили з прокремлівської риторики на "транзитні доходи" й "дешевий газ", але стратегічна логіка обходу України збереглася.

• По‑друге, Томов демонструє, як люди з давніми зв'язками з Москвою можуть допомагати приходити до влади політикам, яких у Брюсселі й Києві сприймають як перемогу Кремля, при цьому декларуючи вірність ЄС.

Для ЄС це – нагадування: формальна євроінтеграція не гарантує відсутності квазі‑проросійських каналів усередині національних еліт, бо маємо факт, що європейський соціалдемократ насправді роками вибудовував канал до кремлівського емісара з енергетики, а тепер працює на політичне посилення відверто про-російського лідера.

Для України – черговий сигнал, що битва за енергетичні маршрути і політичний вплив у Центрально‑Східній Європі не завершилась, а виходить на нову хвилю ескалації.