Bloomberg: Чи зруйнують США нафтову галузь Ірану

У міру того, як морська блокада США в Ормузькій протоці дедалі сильніше стискає нафтову торгівлю Ірану, експорт останніми тижнями різко впав, а сховища стрімко заповнюються. Вже зараз країна почала скорочувати видобуток, повідомляє Bloomberg із посиланням на високопоставленого іранського чиновника

Втім, є важливий нюанс, який, можливо, у Вашингтоні недооцінюють: Тегеран має десятиліття досвіду підготовки до саме такого сценарію.

Війна на Близькому Сході входить у фазу пату: обидві сторони очікують, що опонент здасться першим. Завдаючи удару по головному джерелу доходів Ісламської Республіки, президент США Дональд Трамп намагається змусити завершити конфлікт, який уже змінив геополітику та глобальні енергетичні ринки.

Попри це, Іран демонструє певну стійкість до блокади, використовуючи перевірену роками тактику, щоб затягнути протистояння та підвищити витрати для Вашингтона, підштовхуючи ціни на нафту — цього тижня вони досягли максимуму за чотири роки.

Тегеран свідомо зменшує видобуток нафти, щоб не допустити переповнення сховищ, а не чекати, поки резервуари заповняться повністю, повідомив чиновник, який побажав залишитися неназваним через чутливість інформації. За словами посадовців, інженери навчилися консервувати свердловини без тривалих пошкоджень і швидко відновлювати їхню роботу — це результат багаторічного досвіду санкцій і вимушених зупинок.

«У нас достатньо знань і досвіду», — заявив Хамід Хоссейні, представник Іранської асоціації експортерів нафти, газу та нафтохімічної продукції. «Ми не хвилюємося».

Ці підходи, відпрацьовані під час численних війн і санкційних режимів, були особливо вдосконалені під час першої каденції Дональда Трампа, коли США вийшли з ядерної угоди з Іраном у 2018 році та запровадили санкції, які змусили Тегеран різко скоротити видобуток. У довгостроковій перспективі ці обмеження не стали смертельним ударом — згодом виробництво знову почало зростати.

Водночас нинішня ситуація має суттєві відмінності. Під західними санкціями Іран раніше продавав нафту приховано — переважно Китаю — використовуючи власний великий флот танкерів і мережу суден маловідомих компаній, що діяли поза міжнародним контролем, так званий «тіньовий флот».

Тепер це стало неможливим, оскільки США фізично намагаються перекрити води навколо Ормузької протоки, залишаючи десятки мільйонів барелів нафти заблокованими в морі.

Іранські чиновники визнають: спроби продовжувати видобуток можуть працювати лише обмежений час. Для них питання в тому, чи зможуть вони витримати економічний тиск довше, ніж США — зокрема з урахуванням високих цін на нафту.

Попри це, Іран раніше вже доводив здатність залишатися гравцем на ринку, підтримуючи зв’язки з покупцями — іноді навіть односторонньо, наприклад, надсилаючи святкові привітання, на які клієнти не могли відповісти через санкції.

«Вашингтон виходить із припущення, що Іран сидітиме склавши руки, поглинатиме тиск і рухатиметься до краху за передбачуваним сценарієм», — зазначив Бретт Еріксон, керуючий партнер Obsidian Risk Advisors. «Це фундаментальне нерозуміння того, як поводяться режими під тривалим економічним тиском. Вони не здаються — вони адаптуються».

Втім, скорочення видобутку несе ризики. Нафтові родовища залежать від стабільного тиску, і неправильна консервація може спричинити незворотні пошкодження — саме на це розраховує Білий дім. Економіка Ірану вже перебуває у кризі: національна валюта цього тижня досягла рекордного мінімуму щодо долара, а воєнні руйнування у промисловості, зокрема в металургії та виробництві пластмас, підштовхують ціни для споживачів. Уряд змушений обмежувати частину неенергетичного експорту, який зазвичай є важливим джерелом доходів.

Втім, іранські чиновники наполягають, що здатні впоратися з турбулентністю — принаймні певний час. Керівництво країни давно робить ставку на так звану «економіку спротиву», орієнтовану на витримування та пом’якшення тиску США, а не на класичне економічне зростання.

Чиновник повідомив, що країна вже почала зменшувати видобуток, але не уточнив обсяги. За його словами, це може торкнутися до 30% нафтових родовищ, однак ризики контрольовані завдяки інженерному досвіду, накопиченому під час попередніх санкцій.

«Ми знаємо, які саме свердловини можна зупиняти без шкоди і як швидко відновити їхню роботу», — зазначив Хоссейні. Водночас раніше цього тижня він заперечував факт скорочення видобутку.

Державна компанія National Iranian Oil Company не відповіла на численні запити щодо коментарів.

Немає чіткого консенсусу, як довго така стратегія дозволить уникнути так званого «tank tops» — моменту, коли сховища повністю заповнюються і свердловини доводиться зупиняти.

Минулої неділі Трамп заявив, що нафтова інфраструктура Ірану «вибухне» протягом трьох днів — цей термін уже минув.

За оцінками чиновників, обізнаних з енергетичною політикою Ірану, країна має приблизно місяць за нинішніх рівнів видобутку, перш ніж вичерпає потужності для зберігання. Подібних висновків дійшли JPMorgan Chase і Kpler.

Під час першої каденції Трампа, за умов санкцій і за допомоги ширшого кола покупців, танкерів і іноземних портів для розвантаження надлишків, Ірану вдалося підтримувати роботу свердловин на мінімально необхідному рівні, щоб уникнути переповнення сховищ, зазначив Міад Малекі — колишній чиновник Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США.

Цього разу, за його словами, зробити це буде значно складніше.

«Їм ніколи не доводилося по-справжньому перевіряти, що таке примусове закриття свердловин», — сказав він.

Після початку блокади 13 квітня Іран дедалі активніше використовує плавучі сховища. Зростає кількість танкерів, частина з яких застарілі або непридатні до експлуатації, що скупчуються біля острова Харг — головного експортного хабу країни.

Цього тижня, за даними Kpler, у Перській затоці та Оманській затоці перебували 18 танкерів, які раніше завантажували іранську нафту, із загальною місткістю до 35 мільйонів барелів. За супутниковими даними, судна продовжували завантаження у суботу, хоча останніми днями їх стало менше.

Накопичення запасів відображає різке скорочення відвантажень із Перської затоки. Обсяги поставок зменшуються після початку блокади, хоча дані часто надходять із затримкою і їх складно інтерпретувати.

Міністр фінансів США Скотт Бессент написав у соцмережі X, що острів Харг «швидко наближається до межі місткості». За його словами, це коштуватиме Ірану 170 мільйонів доларів щоденних втрат і змусить сісти за стіл переговорів.

«Схоже, що відбулося суттєве уповільнення видобутку», — заявив Антуан Халфф, співзасновник і головний аналітик компанії Kayrros. «У системі є напруга».

Якщо сховища заповняться повністю, Ірану доведеться скоротити видобуток на обсяг, який він більше не зможе експортувати. З урахуванням довоєнного внутрішнього споживання на рівні близько 2 мільйонів барелів на добу, це означатиме роботу родовищ приблизно на половину потужності.

Інша альтернатива — транспортування нафти суходолом до таких країн, як Туреччина, Пакистан, Афганістан і Узбекистан. За словами Хоссейні, це може забезпечити 250–300 тисяч барелів на добу.

Втім, реалізація більш нестандартних варіантів стає дедалі складнішою. Серед них — транспортування частини нафтопродуктів залізницею до Китаю, найбільшого покупця іранської нафти. Такий маршрут швидший за морський, але менш вигідний економічно — що створює проблеми для китайських«чайникових» нафтопереробних заводів, які працюють із мінімальною маржею і залежать від дешевої сировини.

Цього тижня Міністерство фінансів США запровадило санкції проти десятків осіб, яких звинувачують у керуванні «тіньовою банківською» мережею Ірану. Серед цілей, за словами Бессента, — і ці самі «чайникові» НПЗ.

Поки що скорочення видобутку може дати Ірану більше простору для маневру та зберегти можливість швидко наростити виробництво у разі покращення ситуації, вважає Халфф.

До блокади нафтовий сектор Ірану демонстрував стійкість: у березні видобуток становив близько 3,2 мільйона барелів на добу, а експорт залишався близьким до довоєнного рівня.

Країна також зберігає значні можливості для зберігання нафти на танкерах — еквівалент приблизно 37 великих нафтовозів — як у зоні блокади, так і поза нею. Загалом Іран має доступ до 65–75 мільйонів барелів плавучих сховищ, значна частина яких припадає на «темні» танкери в Перській затоці.

Це може виграти час, однак його тривалість залежатиме від того, наскільки жорстко США дотримуватимуться блокади.

Зрештою, Іран вибудував свою нафтову інфраструктуру на принципах гнучкості, зазначає Клер Юнгман із Vortexa. Використовуючи плавучі сховища, перевалку «судно-судно» та старі танкери, країна має кілька інструментів, щоб підтримувати рух нафти.

«Це дозволяє потокам зберігатися в короткостроковій перспективі навіть за жорсткішого контролю», — зазначила вона. «Ми б охарактеризували ситуацію як обмежену, але функціонуючу систему, а не повний колапс».