Land Rover Defender 90 2003 року видає лише 120 кінських сил, але чомусь мені захотілося залишити його собі

Більшість людей звертаються до мене за порадою, який новий гібридний позашляховик придбати. Моя подруга Стеф — не така, як усі. Вона щаслива володарка ікони з іншої епохи, класичного Land Rover Defender 90, який є її автомобілем вибору вже понад десять років.За ці роки Defender намотав чимало кілометрів, долаючи шляхи від вибоїстих вулиць Афін до нескінченних трас, скелястих гір та віддалених пляжів. Її пристрасть до цього кутастого автомобіля викликала в мене величезне бажання випробувати його особисто. На щастя, вона люб’язно передала мені ключі, щоб я на власному досвіді відчув “магію Defender”. Але почнімо з основ.Defender несе одну з найдовших історій в автомобільному світі, яка сягає корінням Land Rover Series I 1948 року. Ця назва зазнала значних оновлень протягом 33-річного виробництва, що завершилося у 2016 році, до появи нової моделі у 2019-му. Оригінал ніколи не втрачав своєї утилітарної ДНК, саме тому він досі має таку віддану аудиторію.Автомобіль Стеф — це Defender Td5 2003 року, оснащений п’ятициліндровим 2.5-літровим турбодизелем Land Rover, який дебютував у 1998 році. Пробіг становить 190,500 км, але він регулярно обслуговувався протягом усього життя.Хоча він не такий вишуканий, як її попередній Defender “Puma” 2013 року з правим кермом, старий пес значно зручніший у використанні завдяки положенню керма. Екстер’єр залишився переважно заводським, за винятком світлодіодних фар, складних підніжок, важкого буксирувального пристрою та набору наклейок, що розповідають про активне життя власниці. Культові 16-дюймові литі диски взуті в новий комплект позашляхових шин з надзвичайно товстими боковинами.Усередині кастомна шкіра кольору “тен” вкриває більшість поверхонь, підносячи салон над стандартним рівнем. Незвичайне планування — це короткобазна конфігурація: два сидіння спереду та два бічні відкидні сидіння ззаду, з великим простором для багажу між ними. Це було фірмовою рисою Defender 90 до 2007 року, коли правила безпеки змусили Land Rover відмовитися від неї.Коли я вперше сів у салон і повернув ключ, мене зустрів сирий, індустріальний стукіт 2.5-літрового п’ятициліндрового турбодизеля. Перші кілька хвилин були шоком для системи, оскільки Defender відчувається ближче до сільськогосподарської техніки, ніж до цивілізованого позашляховика. Кермо нечітке, а п’ятиступінчаста механіка має механічний хід, який нагадує, скільки десятиліть тому була розроблена ця платформа. Двигун гучний і здається слабким на низьких обертах, але добре підхоплює на середніх.Я вже знав, що керованість не є сильною стороною Defender. Кузов сильно нахиляється в поворотах, а їзда позбавлена вишуканості сучасного автомобіля, хоча м’яка підвіска робить її досить комфортною. Проїхавши кілька миль міськими дорогами, я все ще дивувався, чому хтось обирає це як щоденний автомобіль.Звикаючи до манери автомобіля, я опинився на сільській дорозі біля пляжу. Земля була ще вологою після дощу, але Defender дав мені впевненість з’їхати з асфальту. Стрибок на гравій відчувався природно, коли рамне шасі ввійшло у свою стихію. Класичний позашляховик здається практично незламним завдяки старій системі повного приводу та товстій позашляховій гумі. Крім того, великий дорожній просвіт і майже відсутні звіси дозволяють забиратися куди завгодно, не турбуючись про пошкодження днища.Через півгодини я все ще їздив туди-сюди по гравію, піску та асфальту, намагаючись знайти правильні місця для фотосесії. Саме тоді я зрозумів, що почав отримувати задоволення від часу за кермом, почуваючись як дитина в гумових чоботях, яка стрибає по калюжах. Після повернення я був здивований, наскільки легко паркувати Defender 90. Оглядовість настільки хороша, що здається, ніби маєш камеру “пташиного польоту”. Незважаючи на значну ширину та висоту, коротка колісна база та крихітні звіси роблять його напрочуд маневреним навіть у найтісніших місцях.Коли я їхав на класичному Land Rover, спостерігаючи захід сонця в дзеркалі заднього виду, з пляжем з одного боку та горами попереду, я зрозумів, чому моя подруга Стеф так його любить. Ця річ сира, механічна та гучна, і вона має одну якість, якої бракує більшості сучасних позашляховиків — характер. Його аналогова душа — найкращий цифровий детокс у світі, побудованому на сенсорних екранах, електрифікації та системах допомоги водієві. Водночас його авантюрний дух змушує вас зіскочити з дивана у подорож на природу, де ви можете по-справжньому оцінити його виняткові позашляхові здібності. Ви можете почати день, ненавидячи його сільськогосподарські манери, а закінчити його, вигадуючи причини не повертати ключі.Велика подяка Стеф за те, що кинула мені ключі від свого Land Rover Defender Td5 2003 року.Цей тест-драйв показує, як справжній характер автомобіля може переважити будь-які технічні недоліки. У той час як сучасні позашляховики змагаються в потужності, технологіях та комфорті, класичний Defender нагадує про первинне призначення таких машин — бути надійним інструментом для пригод. Його “недоліки” (шум, вібрація, нечітке кермо) стають частиною досвіду, який неможливо відтворити в сучасному, стерильному автомобілі. Це історія про те, що іноді найкращий автомобіль — це той, який має душу, навіть якщо він повільний, гучний і незграбний.