Місяць і термінатор

Цієї весни відбувся перший за 54 роки пілотований політ до природного супутника Землі.

Вперше з 1970-х люди побачили зворотний бік Місяця на власні очі.

Водночас було встановлено рекорд максимального віддалення Homo Sapiens від рідної планети – понад 406 тисяч кілометрів.

Якби історична місія Artemis II вирушила до Місяця років 20 тому, в середині 2000-х, вона, напевно, стала б головною світовою подією.

Новиною, яку все людство коментувало б у режимі нон-стоп.

Проте 2026-го виявилося, що новий етап освоєння космосу просто губиться на тлі земних потрясінь.

Навіть у мирній Європі охочіше обговорювали не пригоди четвірки астронавтів, а протистояння США з Іраном, блокування Ормузької протоки, різке зростання цін на енергоносії та погрози Дональда Трампа на адресу партнерів НАТО.

Не кажучи вже про українців, яких ворожа балістика та перехоплювачі для систем Patriot хвилюють набагато більше, ніж ракети та космічні кораблі, призначені для дослідження Всесвіту.

У середині 2000-х можна було розмірковувати про людство як про єдине ціле і згадувати знамениті слова Ніла Армстронга: "One small step for a man, one giant leap for mankind".

Сьогодні такої можливості вже нема.

Поняття "mankind" практично втратило сенс.

Воно чисто номінально поєднує українців та росіян, Вашингтон і Тегеран, мешканців Ізраїлю та мешканців Гази.

Але на практиці ніхто не готовий вважати своїх ворогів такими ж представниками роду людського.

І тим більше ніхто не скаже, що у двох сторін, що воюють, можуть бути якісь спільні інтереси на кшталт збереження земної біосфери, наукового прогресу чи підкорення космічного простору.

А ще в середині 2000-х вважалося, що бурхливе фінансове та технологічне зростання однозначно сприяє миру, стабільності та процвітанню на Землі.

Що більше грошей, то більше людських проблем буде успішно вирішено.

Що більше інновацій, то комфортнішим стане життя мільярдів людей.

Глобалізація сприймалася як ключ до спільного процвітання; міжнародні економічні зв'язки – як ефективний запобіжник від збройних конфліктів.

У 2020-х популярні стереотипи з нещодавнього минулого повністю збанкрутували.

З'ясувалося, що в деяких випадках глобалізація не запобігає збройній агресії, а, навпаки, служить фінансовим та технічним фундаментом майбутньої агресії.

Що для самозакоханих автократів військово-історичний "двіж" набагато важливіший за стабільність і процвітання.

А колосальні доходи від міжнародної торгівлі можуть вкладатися не в земний комфорт чи освоєння Всесвіту, а в масштабні руйнування та масові вбивства.

Запуск Artemis II коштував приблизно 4 мільярди доларів.

А сума, витрачена російським режимом на обстріл України ракетами і дронами, ще торік перевищила 18 мільярдів доларів.

У першому випадку йдеться про епохальну подію для всієї цивілізації.

У другому – про планомірне знищення інфраструктури в сусідній країні та прагнення зробити існування мільйонів людей нестерпним.

Порівняльні цифри говорять самі за себе.

Технологічний прогрес третього тисячоліття теж виявився історією з каверзою.

Інновації, покликані максимально полегшити людське життя, активно використовуються для того, щоб це життя стало якомога важчим і обірвалося якомога раніше.

Діджиталізація, робототехніка, безпілотні системи, штучний інтелект – усі досягнення сучасності успішно служать справі війни, руйнування та винищення Homo Sapiens.

Щоправда, дехто з нас досі вірить, що високотехнологічні війни ХХІ століття стануть гуманнішими.

Сьогодні ця віра прив'язана до поступової заміни живих бійців на дрони та наземні роботизовані комплекси.

Мовляв, у найближчій перспективі роботи воюватимуть замість людей – і це дозволить зберегти безліч людських життів.

Однак якщо придивитися ближче, такі сподівання виявляються ілюзорними.

Суто теоретично робот зі ШІ справді може замінити солдата.

Але він ніколи не замінить одухотвореної жертви війни.

Робот не відчуває страждань, болю та страху.

Він не схильний до психологічного вигоряння.

Його неможливо деморалізувати.

Відповідно, знищуючи роботів, ви не підштовхнете супротивника до капітуляції – для цього все одно потрібно бити по живих людях з плоті та крові.

Що сталося, коли нові військові технології суттєво загальмували та обмежили просування російської армії на фронті? Правильно, Росія різко посилила атаки проти українського тилу.

Пріоритетною метою агресора стало цивільне населення.

РФ нарощує удари по нашій критичній інфраструктурі, модернізує свій терористичний арсенал і постійно вдосконалює власну людоїдську тактику.

Це передбачуване рішення для будь-якої агресивної та войовничої диктатури.

І, найімовірніше, саме так виглядатимуть високотехнологічні та жорстокі війни найближчого майбутнього.

Їхньою особливістю стане використання роботизованих систем зі штучним інтелектом для тероризування цивільного населення.

Таким чином, роботи будуть воювати не замість людей, а проти людей.

І стануть ефективнішими, безжальнішими та масовішими вбивцями, ніж біологічні виконавці.

Ба більше, сценарій глобальної війни роботів із людством, знайомий нам за франшизою "The Terminator", тепер не здається чимось фантастичним.

Його дуже легко змоделювати, відштовхуючись від реалій 2020-х.

Вже зараз штучний інтелект починають використовувати для безпілотних ударів і планування окремих військових операцій.

Уявімо війну недалекого майбутнього, в якій роль ШІ неухильно зростає.

Намагаючись випередити супротивника і заволодіти ініціативою, воюючі сторони гарячково вдосконалюють власну модель штучного інтелекту та покладаються на нього все більше і більше.

Поряд із військовим плануванням та управлінням роботизованими системами він починає курирувати автоматизоване виробництво бойових роботів та логістичні процеси.

Якоїсь миті чийсь особливо просунутий Skynet повністю виходить з-під контролю.

Він перестає відрізняти "своїх" людей від "ворожих" людей – і винищує всіх підряд людських особин не розбираючи.

Фантазія ХХ століття стає реальністю ХХІ століття...

Звісно, не факт, що гіпотетична глобальна катастрофа виявиться саме такою.

Однак сьогодні абсолютно будь-який апокаліптичний сюжет виглядає на порядок більш реалістичним, ніж два чи три десятиліття тому.

Можливості перешкодити рукотворному апокаліпсису дуже обмежені – адже для цього потрібно розглядати людство як єдине ціле.

Але 2026 року наші сучасники вже не можуть мислити такими категоріями.

І перша місячна місія після 54-річної перерви просто не витримує конкуренції з руйнівними земними війнами.

А науково-фантастичні утопії – з антиутопіями.

Михайло Дубинянський.