Коли організму не вистачає заліза: чому виникає анемія і хто у групі ризику

Начебто і спали нормально і достатньо, а прокидаєтеся втомленими, та й взагалі хронічна втома - ваш постійний супутник; чомусь стали ламкими нігті та волосся, а шкіра блідою; ви дратуєтесь і до того ж мерзнете, хоча причин і немає... І все це ви списуєте на стрес і наслідки холодної зими. Але проблема може бути в іншому - в дефіциті заліза.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, дефіцит заліза залишається провідною причиною анемії, що зачіпає мільйони людей, особливо жінок репродуктивного віку. При цьому багато хто довго не підозрює про проблему, списуючи слабкість і зниження працездатності на стрес або перевтому.

Які симптоми можуть вказувати на дефіцит заліза, які аналізи потрібно здавати і чи можна поповнити залізо за допомогою харчування - Коротко про розповіла ендокринолог Ксенія Марченко.

У групі ризику за дефіцитом заліза - молоді жінки та донори крові

- Ксеніє, що таке залізодефіцит і чому залізо таке важливе для організму?

- Залізодефіцит – це стан, при якому в організмі знижується рівень заліза.

Залізо є життєво важливим мікроелементом: воно бере участь в утворенні гемоглобіну - білка, який переносить кисень до тканин та клітин організму. Крім того, залізо входить до складу багатьох ферментів, що беруть участь в енергетичному обміні, роботі імунної системи та синтезі ДНК.

– За якими симптомами можна запідозрити у себе залізодефіцитну анемію?

- Анемія може бути не тільки залізодефіцитною, а й пов'язаною з дефіцитом вітаміну B12 або фолієвої кислоти (вітаміну B9). Тип анемії залежить від того, якої саме речовини не вистачає організму. Оскільки клінічні прояви різних видів анемії часто схожі, встановити точну причину можна лише з допомогою лабораторних досліджень.

Але що стосується залізодефіцитної анемії, то вона зазвичай проявляється підвищеною втомою, зниженням працездатності, загальною слабкістю, погіршенням фізичної витривалості. Іноді блідістю шкіри та слизових оболонок, запамороченням, головними болями, прискореним серцебиттям (тахікардія) або порушенням серцевого ритму (аритмія), зниженням імунітету та, як наслідок, частішими застудними захворюваннями.

Іноді при дефіциті заліза можуть з'являтися ламкість нігтів або навіть характерна увігнута зміна форми нігтів (койлоніхія), випадання волосся, сухість шкіри, тріщини в куточках губ (ангулярний хейліт), а також незвичайні смакові пристрасті - наприклад, бажання їсти лід, крейду або сиру крупу.

- Чи можна поставити діагноз залізодефіциту лише за симптомами?

- Симптоми залізодефіцитних станів можуть бути дуже різноманітними та неспецифічними. Тому орієнтуватися лише на самопочуття пацієнта недостатньо. Для точної діагностики потрібно провести лабораторне обстеження. Насамперед виконується клінічний аналіз крові, в якому оцінюють рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів та гематокрит.

Обов'язковим показником є ​​рівень феритину. Феритин показує запаси заліза в організмі і вважається найбільш інформативним маркером залізодефіциту.

Також часто оцінюють додаткові показники еритроцитів – середній обсяг еритроцитів (MCV), середній вміст гемоглобіну в еритроциті (MCH) та ширину розподілу еритроцитів за обсягом (RDW). Ці параметри допомагають лікарю визначити характер анемії.

- Які ще аналізи можуть знадобитися?

- За потреби можуть бути призначені й інші лабораторні дослідження – рівень вітаміну B9 (фолієвої кислоти), B12, рівень сироваткового заліза, трансферину, відсоток насичення трансферину залізом, загальна залізозв'язувальна здатність крові.

Іноді додатково досліджують рівень С - реактивного білка або інших маркерів запалення, оскільки хронічне запалення може спотворювати рівень феритину.

- Хто перебуває у групі ризику щодо розвитку залізодефіциту?

- Це жінки репродуктивного віку, вагітні, жінки в післяпологовому періоді, донори крові, люди з обмеженнями в харчуванні (у тому числі вегани та вегетаріанці), люди, які перенесли хірургічні втручання з крововтратою, пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Основна група ризику – це жінки з регулярними менструаціями, оскільки під час менструального циклу організм втрачає кров, а разом із нею і залізо.

Під час вагітності потреба організму у залізі значно зростає: залізо необхідно як для організму матері, так і для розвитку плоду і формування плаценти.

До дефіциту заліза можуть призводити проблеми із ШКТ

- Чи є захворювання, які можуть призвести до дефіциту заліза?

- Так. Це може бути захворювання шлунково-кишкового тракту, наприклад, інфекція Helicobacter pylori, атрофічний гастрит, целіакія, запальні захворювання кишечника. При цих захворюваннях порушується всмоктування заліза або виникають хронічні мікрокрововтрати у шлунково-кишковому тракті.

- Чи бувають приховані форми залізодефіциту?

- Так, існує так званий латентний (прихований) дефіцит заліза. У цьому випадку рівень гемоглобіну в крові залишається нормальним, проте рівень феритину знижений (зазвичай нижчий за 30 нг/мл). Такий стан небезпечний тим, що згодом може призвести до розвитку залізодефіцитної анемії.

- Наскільки серйозною може бути залізодефіцитна анемія?

- Залізодефіцитна анемія може бути трьох ступенів: легкого, середнього, важкого. Легкий ступінь зазвичай проявляється загальною слабкістю та підвищеною стомлюваністю.

При анемії середнього ступеня симптоми стають більш вираженими, і лікар при огляді може помітити блідість шкіри і слизових оболонок.

Тяжка залізодефіцитна анемія може призводити до серйозних ускладнень. Зокрема, тривале кисневе голодування тканин може призвести до порушення роботи серця, розвитку серцевої недостатності та зниження переносимості фізичних навантажень.

– Що робити, якщо у людини виявлено дефіцит заліза?

– Важливо встановити причину цього стану. Сучасна медицина має ефективні препарати для поповнення дефіциту заліза, проте без усунення причини захворювання може повторюватися.

Так, у дівчат-підлітків та жінок репродуктивного віку лікар обов'язково уточнює особливості менструального циклу: тривалість менструації, регулярність циклу, об'єм крововтрати. При рясних менструаціях рекомендується консультація гінеколога.

- Чи може харчування допомогти поповнити дефіцит заліза?

- Так, якщо поки що немає залізодефіциту. Умовно продукти можна розділити на такі, що містять гемове і негемове залізо. Гемове залізо міститься у продуктах тваринного походження: печінці та інших субпродуктах, яловичині, телятині, баранині, червоному м'ясі. Негемове залізо міститься у рослинних продуктах: шпинаті, гречці, гранатах, яблуках, бобових, горіхах.

Однак засвоєння негемового заліза з рослинної їжі значно нижче - зазвичай близько 5-10%, тоді як із продуктів тваринного походження може засвоюватися до 20-30%.

Всмоктування заліза також залежить від поєднання продуктів: вітамін C покращує його засвоєння, тоді як кальцій, таніни та деякі рослинні сполуки (фітати) можуть його знижувати.

- Чи достатньо змінити раціон, щоб вилікувати залізодефіцит?

- Якщо йдеться про лікування залізодефіциту, лише зміни харчування зазвичай недостатньо: відновлення запасів заліза відбувається надто повільно.

Тому після встановлення причин дефіциту зазвичай призначаються препарати заліза. Найчастіше це пероральні форми: таблетки, капсули, розчини для внутрішнього прийому. Іноді можуть використовуватися і біологічно активні добавки, наприклад, при легкому дефіциті заліза або при непереносимості лікарських препаратів.

Найпоширенішими лікарськими формами є солі двовалентного заліза (наприклад, сульфат або фумарат заліза) та комплекси тривалентного заліза.

У деяких випадках призначають внутрішньовенне введення препаратів заліза. Але для цього потрібні суворі показання: при такому способі введення пацієнт отримує одразу велику дозу речовини – існують певні ризики побічних реакцій.

- Якщо вже треба приймати залізні препарати, як це робити правильно?

- Бажано не поєднувати залізо з кавою, чаєм, молоком та молочними продуктами. Варто витримати паузу хоча б у годину-дві до і після вживання цих продуктів: таніни, що містяться в них, кофеїн і кальцій можуть знижувати всмоктування заліза.

Крім того, деякі ліки (антациди, препарати кальцію та інгібітори протонної помпи) також можуть зменшувати засвоєння заліза. Тому їхній спільний прийом слід обговорювати з лікарем.