Понад 90 років таємниці: як виник і чому досі живе міф про чудовисько з Лох-Несс

Коли була перша згадка про Лохнеське чудовисько та чи справді воно існує, пишуть в History.

Перша згадка про монстра з озера Лох-Несс

У травні 1933 року у місцевій шотландській газеті Inverness Courier була опублікована замітка: подружжя Маккей помітило на поверхні озера "величезну істоту, що вивертала воду". Тодішній редактор Еван Баррон запропонував описати звіра як "монстра", що і започаткувало сучасний міф.

Ймовірне фото Лохнеського чудовиська / Фото Getty Images

Ця історія не пройшла повз лондонські газети, які почали направляти кореспондентів до Шотландії. Навіть цирки почали пропонувати винагороди, один із яких запропонував 20 тисяч фунтів стерлінгів за спійманого звіра.

Міф про чудовисько зберігався, і вже у 1960-х роках кілька британських університетів розпочали експедиції гідролокатора до озера. А у 1975 році інша експедиція поєднала гідролокатор та підводну фотографію в озері Лох-Несс. Найцікавіше те, що отримані результати, а саме фотографія, нагадувала нібито гігантський плавник водної істоти.

На цьому дослідники не закінчували і подальші експедиції гідролокатора відбувалися ще у 1980-х та 1990-х роках.

Цікаво! Попри те, що першою офіційною згадкою про чудовисько вважається 1933 рік, є дані, що свідчать про дату ще у 565 році, пишуть у BBC. Інформація про монстра була згадана у працях ірландського ченця та місіонера Крімтана. За іншими джерелами йдеться про ірландського місіонера Святого Колумба. Втім як зазначає професор природничої історії Адріан Шайні, чудовисько "Нессі", це лише продукт попкультури. Відтак монстр Нессі навіть з'явився у фільмі 1969 року "Приватне життя Шерлока Холмса".

Чому існування Нессі радше випадковість?

Історики зауважують, що сплеск інтересу до Нессі не був випадковим. У 1933 році навколо озера щойно завершили будівництво сучасної дороги (A82), що відкрило доступ до раніше ізольованої місцевості.

Це був ідеальний шторм обставин: нова інфраструктура привезла маси людей, а депресивний міжвоєнний світ відчайдушно потребував дива або таємниці,
– зазначає історик Гарет Вільямс у своїй дослідницькій праці A Mission to Loch Ness.

Стиль розповіді про Нессі кардинально змінився у 2019 році після масштабного генетичного дослідження. Команда вчених з Нової Зеландії під керівництвом професора Ніла Геммелла провела аналіз екологічної ДНК з вод озера. Вони не виявили жодних слідів "динозаврів", чим могло бути Лохнеське чудовисько, йдеться у BBC News.

Отже, згідно з нашими зразками, в озері Лох-Несс немає ДНК акули. Також, згідно з нашими зразками, у озері немає ДНК сома. Ми також не можемо знайти жодних доказів наявності осетрів. Водночас існує дуже значна кількість ДНК вугра. Вугрів дуже багато в озері Лох-Несс, їх ДНК знаходять майже в кожному місці, де брали проби. Тож – чи це гігантські вугри?
– прокоментував Ніл Геммел.

Дослідник припустив, що вугри, які живуть в озері, можуть досягати значних розмірів, хоча точних даних про їхню величину не навів. Таким чином, істота, яку понад 90 років вважають невідомим чудовиськом, може насправді бути великим вугром.

В озері Лох-Несс багато вугрів, один із яких міг бути тим самим Лохнеським чудовиськом / Фото BBC

Які тварини мають права на рівні з людьми?

У світі вперше комахи отримали юридичні права. Йдеться про безжалих бджіл перуанської Амазонії. Відтепер вони визнані суб'єктами права і можуть бути представлені в суді. Це рішення стало безпрецедентним для екологічного законодавства, але потрібним, адже спостерігається стрімке скорочення їхньої популяції.

Перші такі зміни запровадили муніципалітети Сатіпо та Наута, які надали бджолам право на існування, розвиток і захист. Фактично це означає, що будь-яка шкода їхнім колоніям або середовищу може стати підставою для судового позову. Рішення стало продовженням реформи, ухваленої у Перу у 2024 році, яка надала цим бджолам статус частини біологічної спадщини країни.

Учені наголошують, що такі бджоли без жал є критично важливими для екосистеми, адже забезпечують запилення великої кількості тропічних рослин. А хіміка-біолога Рози Васкес Еспіноза із командою Amazon Research Internacional дослідив, що мед комах є лікувальним.

Відомо, що у Перу налічують щонайменше 175 видів таких бджіл, що робить країну одним із ключових регіонів їх поширення. Вони належать до групи Meliponini та відіграють важливу роль у тропічних екосистемах у різних частинах світу.