Щонайменше 11 смертей з 2022 року: ФБР вивчає загибелі вчених, що вивчали НЛО

ФБР розслідує серію загадкових смертей і зникнень серед науковців, ядерних чиновників та експертів, пов’язаних із дослідженням НЛО. З 2022 року зафіксовано щонайменше 11 таких випадків, серед яких — смерть відставного генерал-майора Вільяма Ніла МакКасленда. Директор бюро Каш Патель заявив, що ФБР «очолює зусилля» з виявлення можливих зв’язків між справами.

Однак дослідник НЛО Тімоті Худ та інші уфологи стверджують, що подібна закономірність існує ще з кінця 1940‑х років — із самого початку «ери НЛО». За їхніми підрахунками, сотні смертей можуть бути пов’язані з вивченням екзотичних явищ: інсценовані авіакатастрофи, підозрілі «суїциди», раптові хвороби. У 1971 році дослідник Отто Біндер стверджував, що лише протягом 1960‑х років за загадкових обставин загинули 137 уфологів.

Один із найгучніших випадків датується 1947 роком. Гарольд Дал разом із сином Чарльзом і двома членами екіпажу перебував на буксирі біля острова Морі-Айленд у протоці Пьюджет-Саунд між Сіетлом і Такомою. За їхніми словами, шість золотисто-срібних об’єктів у формі пончика пролетіли над ними, один із них почав хитатися й скинув дощ металевих смуг і чорних грудок. Уламки поранили сина Дала й убили їхнього собаку. Невдовзі до чоловіка підійшов незнайомець у темному костюмі, завіз його до закусочної в Такомі й наказав мовчати.

Кеннет Арнольд, який за кілька днів до цього сам спостерігав «літаючі тарілки», звернувся по допомогу до військової розвідки. 31 липня 1947 року капітан Вільям Девідсон і лейтенант Френк Браун вилетіли до Такоми, але доказів не знайшли й повернулися ні з чим. На зворотному шляху їхній бомбардувальник B‑25 розбився біля Келсо, штат Вашингтон. Анонімний дзвінок до місцевої газети назвав імена жертв ще до офіційного оголошення про катастрофу — і стверджував, що літак збили з 20-мм гармати, бо на борту були фрагменти «літаючої тарілки». Сам Арнольд ледь не загинув: злітаючи з Такоми, він виявив, що паливний кран його літака був навмисно перекритий. Репортер Пол Ленс, який висвітлював цю історію, раптово помер від менінгіту через два тижні.

У лютому 1968 року нью-йоркська дослідниця Дженніфер Стівенс отримала свідчення про «палаючу кулю» над річкою Мохок. Неподалік знайшли тіло 16-річного хлопця — за висновком коронера, він помер від переохолодження, однак сліди на снігу свідчили, що спочатку він біг, а потім щось потягнуло його згори. Після цього до чоловіка Дженніфер підійшов незнайомець і попередив: «Люди, які шукають НЛО, мають бути дуже обережними». Невдовзі Пітер Стівенс, здоровий чоловік у тридцятирічному віці, раптово помер, а його дружина припинила уфологічні дослідження.

У січні 1996 року друг виламав двері квартири дослідника НЛО Філіпа Шнайдера у Вілсонвіллі, штат Орегон, і виявив тіло, що пролежало там кілька днів. Шнайдер раніше скаржився, що за ним стежать «урядові фургони» і намагаються зіштовхнути його автомобіль із дороги. Спочатку смерть списали на інсульт, але пізніше біля тіла знайшли гумову трубку, затягнуту навколо шиї. Офіційний вердикт — суїцид, проте колишня дружина та друзі відкидають цю версію: поза тіла була незвичною, поруч знайшли сліди чужої крові, а всі лекційні матеріали й записи про НЛО зникли, тоді як цінні речі залишилися недоторканими.

Автор книги «Портрети зустрічей із прибульцями. Перевидання» Найджел Вотсон зазначає, що частина цих випадків може бути збігом обставин або результатом надмірної підозрілості. Проте деякі з них справді важко пояснити раціонально. США офіційно досі заперечують будь-які докази існування НЛО чи позаземного життя, пояснюючи більшість спостережень метеозондами або природними явищами — але питання про долю тих, хто наважувався копати глибше, залишається без відповіді.