Конституция как оружие: почему в Польше хотят изменить основной закон и какими будут последствия

3 травня Польща відзначила 235-річчя Конституції Речі Посполитої – одного з головних символів своєї державності.

І саме цього дня президент Кароль Навроцький запустив роботу нового органу – Ради з питань зміни державного устрою, завданням якого має стати розробка проєкту нової редакції основного закону.

Президент Польщі переконаний: нинішня редакція конституції, прийнята у 1997 році, містить норми, що ведуть до регулярних політичних криз.

Адже повноваження президента в Польщі хоч і обмежені, проте дозволяють впливати на роботу уряду – що, власне, й відбувається зараз.

"Польща сьогодні перебуває в конституційному моменті.

Конституцію 1997 року я поважаю і дякую її творцям.

Вона була потрібна, необхідна.

Я є і буду її охоронцем до самого кінця – мого або її.

Але сьогодні нам потрібна конституція нового покоління 2030 року", – переконує Навроцький.

Він хоче розширити президентські повноваження, зробивши свою посаду де-факто центром державної влади.

Більш того, він сподівається завершити цю роботу до 2030 року – тобто балотуватися на другий президентський термін, претендуючи на посаду з геть іншим рівнем повноважень.

В коаліції очікувано критично ставляться до цієї ініціативи.

Це могло би поставити хрест на ідеї оновлення конституції – адже такі зміни можливі лише за наявності конституційної більшості у Сеймі.

Однак протистояння між Великим та Малим палацами – тобто між канцелярією президента та урядом – вже занадто затягнулося.

І не виключено, що ідея перерозподілу важелів влади (причому не обов’язково на користь президента) отримає широку суспільну підтримку.

І тоді ігнорувати ці вимоги політикам буде дуже непросто.

Конституційний баг.

"Останнім часом відбулося багато суперечок про повноваження, польську конституцію регулярно порушували.

Політичний клас має розпочати роботу над новим основним законом, який буде готовий, як я вірю, до 2030 року", – таку заяву Кароль Навроцький озвучив ще минулого року, відразу після обрання на посаду президента.

Від обіцянки до початку реалізації пройшов майже рік.

3 травня (тобто у день Конституції 1791 року) Кароль Навроцький оголосив про початок роботи над підготовкою проєкту нового основного закону.

Чинна конституція Польщі була ухвалена у 1997 році, замінивши конституцію соціалістичної Польщі та так звану "Малу конституцію" – закон 1992 року, що врегулював розподіл повноважень між органами державної влади.

Відтоді країна вступила до НАТО та Європейського Союзу, пережила зміну політичних епох і глибоку поляризацію останнього десятиліття.

Проте за весь цей час до конституції було внесено лише дві зміни – у 2006 та 2009 роках, – пов’язані з необхідністю приведення до відповідності вимогам ЄС.

Однак не варто думати, що потреби у нових змінах відсутні.

Нинішня редакція конституції добре функціонує в ситуації, коли президент є політичним союзником партії влади – як це було протягом більшої частини обох каденцій Анджея Дуди.

Проте із грудня 2023 року, коли було сформовано нинішній уряд на чолі з Дональдом Туском, ситуація докорінно змінилася.

Два з половиною роки Польща живе в умовах жорсткого співіснування уряду Дональда Туска і президента, який представляє протилежний політичний табір.

Перемога на президентських виборах 2025 року Кароля Навроцького лише загострила це протистояння.

Наразі "суперечки між палацами" точаться довкола судової системи, кадрових призначень, зовнішньої політики та права вето.

Один із прикладів цього протистояння – неможливість уряду провести ротацію послів у низці країн, включаючи Україну.

Номінальні посли, призначені урядом "Права і справедливості" ("ПіС"), фактично відсторонені від виконання обов’язків, а посольствами керують призначені новою владою тимчасові повірені.

Інший, ще більш яскравий приклад – відмова президента Навроцького приймати присягу в декількох новопризначених суддів Конституційного трибуналу (суду).

Через це коаліція пішла на загострення – вперше таку присягу склали в Сеймі.

Як наслідок, думки про перезавантаження конституції почали лунати ще до активних дій президента Навроцького.

Щоправда, їх почали озвучувати не мейнстримні партії, а більш радикальна "Конфедерація", яка свідомо виступала з провокативними тезами.

Однак тепер, коли цю ідею підняв на прапори Кароль Навроцький, вона вже не може вважатися маргінальною.

Інша справа, що наразі всі політичні розклади свідчать проти реалістичності таких змін.

Принаймні, до парламентських виборів 2027 року.

"Більш відповідальна" влада.

"Ми повинні раз і назавжди вирішити, чи хочемо ми, щоб народом керували ті, кого обрали на демократичних виборах, з волі суверена, народу (...).

Чи ми хочемо, щоб уряд керував вами, дорогий народе, через політичні партійні домовленості та політичну архітектуру, відокремлюючи владу від нації", – таку заяву Кароль Навроцький зробив у своїй святковій промові на Замковій площі у Варшаві.

За його словами, Польщі потрібен уряд, "який піклуватиметься про нашу безпеку та візьме на себе повну відповідальність за неї".

Очевидно, нинішній уряд на чолі з Дональдом Туском, на думку Навроцького, брати на себе таку відповідальність не хоче.

Очікувано, що в уряді критично сприйняли цю президентську ініціативу.

Так, прем’єр-міністр Туск уже іронічно відповів, запропонувавши президентові спочатку "почати з дотримання чинної (конституції)".

Втім, якою б не була реакція уряду, зупинити роботу новоствореної Ради з питань зміни державного устрою йому не вдасться.

А це означає, що ближче до парламентських виборів 2027 року ідея оновлення конституції може мати істотний вплив на перебіг та результат голосування.

Що ж собою являє Рада з питань зміни державного устрою?.

До її складу увійшли, зокрема, колишній маршалок Сейму Юзеф Зих, професор Ришард Пйотровський, колишній депутат Європарламенту від "Права і справедливості" Ришард Легутко, Барбара Півнік, Анна Лабно та Марек Юрек.

Особливу увагу привернуло включення Юлії Пшилембської – колишньої голови Конституційного трибуналу, чия каденція асоціюється з реформами часів правління партії "ПіС" та гострими суперечками щодо незалежності судової влади.

Її присутність критики можуть трактувати як сигнал, що конституційний проєкт матиме чітке політичне забарвлення.

"Пшилембська готуватиме "нову конституцію".

Яка трагедія, ми ніколи не братимемо участі в цьому цирку Кароля", – написав депутат від "Лівиці" Томаш Трела.

Натомість для прихильників правого табору це, навпаки, може стати свідченням наміру переглянути інституційну систему, яку вони вважають неефективною.

"Дуже цікавий склад Ради з питань нової конституції президента Навроцького.

Одним із ключових, на мою думку, питань, яке потрібно негайно вирішити, є посилення інституційного контролю Сейму над рішеннями, що ухвалюються одноосібно, без жодного контролю головою Ради міністрів, який представляє Польщу в Європейській раді", – написав колишній депутат від "ПіС" Януш Ковальський.

Проте, і це принципово важливо, така публічна підтримка не обов’язково означає, що "ПіС" гарантовано підтримає посилення повноважень Кароля Навроцького.

І це дозволяє припустити, що в процесі підготовки проєкт нової конституції може докорінно змінитися.

Кароль Навроцький та члени новоствореної Ради з питань зміни державного устрою.

Фото пресслужби президента Польщі.

Місія (не)можлива.

Логічне запитання: а чи можливо за таких політичних розкладів змінити конституцію Польщі?.

Адже для схвалення змін такого масштабу перш за все потрібна конституційна більшість у Сеймі.

Натомість наразі жоден табір не має шансів набрати таку більшість.

Країна залишається глибоко поляризованою, а компроміс між партією Дональда Туска та опозиційною "ПіС" (а це формат, який дає конституційну більшість) виглядає вкрай малоймовірним.

"Пан президент добре знає, що ані сьогодні, ані завтра, ані післязавтра не буде конституційної більшості на підтримку його ідей.

Йдеться радше про політичну гру.

На мою думку, це буде ще один хаос, а Польща сьогодні передусім потребує стабільності", – переконує прем’єр Дональд Туск.

Проте ситуація може змінитися вже наступного року.

Нинішня права опозиція має істотні шанси перемогти на парламентських виборах 2027 року (хоча останні соціологічні опитування, навпаки, вперше за довгий час стали давати перевагу партії Туска та її союзникам).

Не можна виключити й того, що за певних розкладів опозиція може отримати конституційну більшість, що теоретично відкриває шлях до оновлення основного закону.

Та чи зацікавлена "ПіС" у таких змінах? Адже у разі перемоги на парламентських виборах керівництво партії отримає ключові владні повноваження – і чи зможуть вони відмовитися від них на користь Кароля Навроцького чи когось іншого, хто виграє наступні президентські вибори?.

Однак своєю ініціативою Кароль Навроцький відкрив скриньку Пандори – теза про те, що лише зміна конституції може вивести країну з глибокої політичної кризи, перестала бути маргінальною.

Тож не виключено, що з часом ця ідея почне грати проти свого творця – і буде запропоновано протилежний шлях виходу з кризи, шляхом фактичного обнулення президентських повноважень.

І чим довше триватиме нинішня криза – тим більше шансів на реалізацію такої ідеї.

Зрештою, такі зміни можуть підтримати навіть у "ПіС" – якщо остаточно зіпсують відносини із президентом Навроцьким.

А крім того, дуже ймовірно, що питання нової конституції стане однією з основних тем наступних виборів.

І парламентських, і президентських.

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник,.

Юрій Панченко, співзасновник "Європейської правди".