На сцену ювілейного Євробачення вийде вчителька англійської. Історія Atvara – представниці Латвії

Пісенний конкурс Євробачення-2026 уже не за горами. Підготовка ювілейного шоу виходить на фінішну пряму. Перший півфінал стартує 12 травня.

Цьогоріч конкурс матиме особливе значення: Євробачення відзначає 70-річчя з моменту свого заснування. Подія з локального телевізійного експерименту перетворилася на масштабне культурне явище європейського рівня.

З нагоди цієї дати «Главком» провів серію інтерв’ю з артистами, які представлятимуть свої країни на сцені ювілейного конкурсу. У центрі уваги опинилися не лише їхні конкурсні пісні, а й особисті історії, творчий шлях та очікування від участі у шоу, яке щороку об’єднує мільйони глядачів по всьому світу.

Першою героїнею цієї серії стала латвійська співачка Atvara. В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» артистка поділилася деталями підготовки до виступу, розповіла про сенси, закладені у своїй конкурсній композиції, а також про те, як сприймає відповідальність представляти Латвію на такій масштабній сцені.

«Євробаченський» бліц

Коли ми говоримо про Євробачення, неможливо уявити його без учасників. У короткій рубриці про своїх колег за Євробаченням-2026, розкажіть:

З ким ви почали спілкуватися першою?

З Сереном із Данії. Він був одним із перших друзів, яких я знайшла в інтернеті. Ми почали спілкуватися, і виявилося, що ми дуже схожі: обоє любимо багато сміятися та жартувати.

З ким ви найчастіше листуєтеся?

Не дивно, що це також Серен.

З ким ви першою зустрілися особисто?

Першими учасниками, з якими я по-справжньому зустрілася, були Аліс з Албанії, Ейдан з Мальти і Тамара з Чорногорії.

Кого ви візьмете із собою в ліс на пікнік?

Думаю, це буде Лелека з України, бо вона схожа на фею і дуже позитивна. З нею я почуватимуся найкомфортніше.

Хто для вас головна «темна конячка»?

Я бачила стільки різних рейтингів, що більшість учасників побувала в їхніх верхніх частинах. Але для мене, думаю, це Satoshi з Молдови. Мені дуже подобається його енергія на сцені, дівчата, які разом з ним, та все інше.

«Мої комплекси зробили мій шлях до музики довшим»

Ви брали участь у різних шоу талантів, найвідомішим з яких є латвійський X Factor. Озираючись назад, скажи, чого цей досвід навчив вас найбільше про себе та свою кар’єру.

Я брала участь у цих шоу, коли мені було десь 18-19 років. З одного боку, дуже хотіла потрапити туди, але, з іншого, боялася, хоча все ж вирішила спробувати свої сили. Емоційно це було для мене занадто непросто, і саме тоді я усвідомила, що, мабуть, я не дуже в чомусь сильна, через тиск, який відчувала на цих конкурсах.

Ось чому я люблю Євробачення, бо не відчуваю, що беру участь у змаганні. Так, це велика відповідальність – представляти свою країну, посісти певне місце. Але водночас я бачуся з учасниками та всіма, хто до цього причетний, і ми всі відчуваємо себе великою родиною. Тож я більше не відчуваю тиску, і саме тому мені справді подобається цей конкурс, бо вперше в житті я не відчуваю, ніби беру в ньому участь.

Після цього ви ніби відійшли від музики (принаймні публічно) і вирішили працювати викладачем англійської мови та маркетологинею. Чому ви це зробили?

Я знала, що стану співачкою, коли мені було близько п’яти років. Тоді мама просто перемикала радіостанції, а я продовжувала підспівувати, незалежно від мови – чи то латиська, чи англійська.

Але коли я подорослішала, у мене з’явилося багато невпевненості, і я думаю, що ця невпевненість зробила мій шлях до музики довшим. Я б не сказала, що це погано, бо мені дуже подобалося викладати англійську, і я займалася маркетингом близько 13 років. Незалежно від того, чим я займалася на роботі, я завжди знала, що хотіла б співати професійно, а не просто як хобі.

«Для мене «у тіні» означає те, як це – знати, що хтось інший має залежність, а ти нічого не можеш з цим вдіяти»

До того, як ви виступили на Supernova (латвійський відбір на Євробачення) у ролі співачки, ви вже були тут, але як авторка кількох пісень. Що легше: виконувати власні пісні чи писати їх для інших?

Це залежить від того, що ти маєш на увазі під словом «легше». Якщо «легше» означає «комфортніше», то мені комфортніше бути на сцені. Але з фізичної точки зору легше писати для інших, бо цю роботу ти виконуєш до самого заходу, і на цьому все. Однак я віддаю перевагу самій виступати на сцені.

Але насправді за останні два тижні я мала кілька зустрічей для написання пісень іншим, і мені подобається те, що тепер я можу робити і те, і інше. Бо до цього року я була лише авторкою і не виступала на сцені. Але тепер, коли я маю змогу з’являтися на публіці сама, я відчуваю, наскільки мені це комфортно. Я просто люблю писати для інших, люблю писати для себе і люблю виступати на сцені.

Усі ваші пісні написані латиською мовою. Виступаючи на такій глобальній сцені, як Євробачення, чи думали ви про те, щоб написати пісню англійською, чи це навіть не розглядалося?

Для мене це не лише про мене як про артистку, а й про мою країну. Я вважаю великою відповідальністю бути на цій сцені хоча б з невеличкою частинкою Латвії – мовою. Ми така маленька країна, нас небагато на цій планеті, і де ще можна було б так чудово показати частину нашої культури, як не на сцені Євробачення? Справа не лише в тому, чи зрозуміють люди, чи ні; це також відповідальність за те, щоб показати нашу культуру, нашу мову, хто ми є.

Тепер поговорімо про вашу пісню Ēnā. У цій пісні два ключові слова: ēnā («у тіні») та lēnām («повільно»). Як вони з’явилися у тексті?

Перш за все, ти молодець, бо ти насправді вимовив їх правильно. Багато людей мають з цими літерами труднощі, бо літери не такі, як в англійській мові. Тож ти чудово впорався.

Я написала цю пісню спільно з JJ Lush (Янісом Ячменкінсом). Коли ми сіли в студії, тоді зробили перший драфт з мелодією. Я заспівала мелодію, і це було магічно. Я і JJ Lush подивилися один на одного і були зворушені, відчуваючи, що ця пісня – щось особливе. Він тоді сказав, що не можемо це зіпсувати. Коли почалася робота над текстом, він базувався на звучанні, яке ми отримали від мелодії. Перша версія пісні і справді звучала як ēnā, тож ми знали, що це буде щось із ēnā. Чотири дні нам знадобилося для того, щоб обдумати все, а після цього придумали текст, який підійшов до пісні.

У вашій пісні дуже складний і сильний зміст. Тим, хто почує її вперше наживо у Відні або під час прямої трансляції, розкажіть, про що ви співаєте?

Я хотіла дати голос усім, хто, можливо, не має сил говорити про складні теми. Я не приховувала, що моє дитинство не було ідеальним, і для мене «у тіні» означає те, як це – знати, що хтось інший має залежність, а ти нічого не можеш з цим вдіяти. Ти дійсно відчуваєш, ніби застрягла, ніби перебуваєш у чиїйсь тіні. Головна ідея полягає в тому, що ти теж можеш вийти з цих «тіней», надихнувшись тими, кому це вже вдалося. Для цього треба тільки боротися.

Але я бачу, що багато людей сприйняли цю пісню по-різному. І це те, що я люблю в музиці та мистецтві загалом – пісні можуть означати щось інше для тебе, і це нормально.

Але пісня не може існувати без музики, і у вашої мелодії є дуже цікава особливість – так звана «сиренна нота». Коли з’явилася ця ідея?

Я хотіла додати до пісні щось таке, щоб слухачі дійсно відчували цю високу ноту. Після того, як ми записали пісню і виступили у першому півфіналі нашого національного відбору, я дала інтерв’ю радіостанції. Радіо-діджей Яніс Петерсонс із Citi Zēni (представники Латвії на Євробаченні-2022) пожартував, що ця нота звучить як сирена. Він був першим, хто про це згадав, і ми почали популяризувати це і влаштовувати челенджі з нотою у TikTok. Люди були дуже задоволені і почали пробувати виконати цю високу ноту і радіти, коли в них вона виходила. Це стало популярним, і мені подобається, що люди пробують, бо її нелегко заспівати.

Ще одним цікавим аспектом є ваша постановка та візуальні ефекти. Як з’явилася ідея використати саме уламки скла у своєму виступі?

Ідея належить моєму креативному директору з постановки. Я раніше поділилася з ним деякими ідеями, як би хотіла бачити свій номер на сцені, бо мені подобається все в цій історії, і я хотіла відобразити її також у візуальних елементах. Це була його ідея – підібрати ці скляні уламки, почати обертати їх і передати відчуття, яке виникає, коли ти перебуваєш у такому настрої.

«У мене є друзі в Україні»

Як би ви описали Латвію з точки зору повсякденного життя, музики та культури?

Я б сказала, що у цій країні багато народної музики та традицій, і я цим дуже пишаюся. У нас сильні хорові традиції, і практично кожен, хто тут виростає, має можливість співати в хорі, має можливість розвиватися в будь-якому виді мистецтва. Це те, що я справді ціную в нашій культурі.

І є одна річ, яка просто дарує спокій у Латвії: де б ви не були, ви можете дістатися до природи за 15-20 хвилин. Тож, коли вас пригнічує місто, ви можете поїхати до моря, озера, річки, лісу чи будь-якого іншого місця. Це справді чудове місце для життя, де можна отримати будь-які враження: і велике місто, і природу.

Чи знайома вам Україна загалом і що ви можете сказати про нас?

Я знайома з Україною. У мене є друзі в Україні. Ми просто знаємо, через що пройшли наші країни, і між нами є багато спільного...

Яка ваша улюблена українська пісня на Євробаченні?

Мені дуже подобається цьогорічна пісня, але я просто обожнюю Stefania (пісня Kalush Orchestra, які перемогли у 2022 році). Пам’ятаю, що навіть намагалася виконати кавер на цю пісню, і вона звучала справді чарівно, тому для мене вона має особливе значення.

Дуже вдячні вам за інтерв'ю. Що б ви хотіли сказати українським глядачам?

Перш за все, я б просто хотіла подякувати за величезну підтримку. Я отримала багато повідомлень від українців, і це просто дуже зігріває серце. І наостанок я просто сподіваюся, що люди надихнуться, що вони залишаться справжніми собою, бо коли ти залишаєшся справжнім собою, ти знаходиш своїх людей, і це те, через що я сама пройшла. Тож нехай усе, що трапляється у твоєму житті, виявляє найкраще в тобі.

Про Atvara

Виступ представниці Латвії на Євробаченні-2026: Atvara – Ēnā («У тіні»)

Atvara – одна з найцікавіших учасниць латвійського відбору Supernova, яка представляє більш камерний і витончений бік місцевої сцени. Вона позиціонує себе як вокалістка з академічною базою та схильністю до мінімалізму – у її творчості головну роль відіграє голос, а не постановка. Atvara працює на стику поп-балади й неокласики, часто звертаючись до тем внутрішньої сили, вразливості та емоційної чесності.

Її конкурсна пісня –  стримана, майже аскетична балада, яка розгортається дуже делікатно. Початок із тихого фортепіано й інтимної подачі одразу задає атмосферу близькості: здається, ніби слухач опиняється в одній кімнаті з виконавицею. Куплет звучить крихко й навіть примарно – вона не намагається вразити гучністю, а радше зачаровує нюансами.

Ілля Мандебура, «Главком»