Не місце для розмов про смерть: як говорити з дітьми про війну на шкільних святах

Один недоречний вірш на святковій лінійці чи шкільній сцені може стати причиною нервового зриву у дитини. Про те, які теми краще оминати на шкільних святах, чому про війну можна і треба говорити дітям, але дозовано, а також як реагувати на дитячі сльози на святі - читайте у матеріалі Коротко про.

Складні теми у класі

Спочатку був скандал, в центрі якого опинилося світле дитяче свято Букваря. Вчителька однієї зі столичних шкіл роздала першокласникам вірші, які ті мали вивчити до цієї події. І там були такі рядки: «Бо забрав на небеса українських діток… тата, маму…».

Батьківський комітет обурився і попросив педагога замінити депресивний твір. Вчителька спочатку відмовлялася, мовляв, часу обмаль, а «сьогодення не можна відкидати». Та зрештою погодилася. Вірші замінили, "свято Букваря" у столичних першокласників відбулося весело і без згадок про смерті.

Втім, ця історія - не поодинока. На улюблених учительських платформах «На урок» та «Всеосвіта» є чимало сценаріїв шкільних свят. Серед них – тексти віршів для першокласників на "Останній дзвоник", який лунатиме вже зовсім скоро. І чомусь цей віршик про смерть рідних часто зустрічається у сценаріях для першокласників. Очевидно, що про «смерть тата, мами…» українські школярі ще не раз почують на шкільному святі.

Насправді ті, хто обирає такі вірші, роблять це не зі зла. Навпаки, з бажанням прищепити дітям пам’ять, повагу, патріотизм. Показати, що діти теж частина великої історії країни. Але при цьому чомусь забувають запитати поради щодо доречності вірша про смерть у шкільного психолога, який є у кожному навчальному закладі…

Отож, чи доречні слова про смерть на шкільній сцені? Кореспондентка Коротко про запитала про це у батьків школярів. Думки, як завжди, розділилися.

- Війна і смерть – це наша реальність, але мені б не хотілося, щоб про це згадували на шкільному святі, - каже мама першокласника Галина.

- Діти мають знати ціну свободи, а війна - частина нашої реальності, і робити вигляд, що її немає, неправильно, - говорить мама учня 2-го класу Ольга. - Українські діти сьогодні доросліші, ніж мали б бути. Тому не вважаю, що патріотичний вірш, в якому є слова про смерть, можуть спричинити якесь надмірне навантаження на психіку.

Зі школярами треба обговорювати такі складні теми, як, наприклад, смерть, але не на святі, впевнена психологиня Ольга Голубицька. Тому що свято у школі - це все таки не урок історії і не хвилина пам’яті.

- Такі теми (смерть) треба обговорювати зі школярами в класі, а ще краще – у підгрупах, попередньо повідомивши про це батьків, - пояснює Коротко про психологиня Ольга Голубицька. - Дитину треба підготувати до складних тем, які все одно мають бути обговорені, але не таким різким вкидом. Бо тоді дитина не знатиме, що далі робити з цією інформацію.

Може бути нервовий зрив

Якщо не підготувати маленьку психіку до складної і важкої теми, то дитина фрагментарно і на прикладі конкретних образів вихоплюватиме інформацію. Пояснюємо: ось учень молодшої школи вимовляє рядки про «тата і маму, яких забрав Господь». І у цей момент слова про втрату може сприйняти буквально. Як наслідок - глибока емоційна реакція.

Психологи застерігають: навіть якщо дитина зовні спокійна, це не означає, що текст її не зачепив. Реакція може проявитися пізніше у вигляді тривожності, страхів, проблем зі сном, небажанні залишатися без батьків. Особливо це актуально зараз, коли багато дітей уже мають власний досвід стресу через війну.

- Якою буде реакція на такий вірш, залежить від захисних механізмів дитини, - говорить Ольга Голубицька. – Віршик може стати останньою краплею, і як наслідок - у дитини нервовий зрив. Тому я підкреслюю, що такі теми у школі мають підніматися, але делікатно. Повірте, діти знають про війну, чують про загибелі. Вони про це думають, говорять, наприклад, на моїх прийомах. Але це не означає, що у всіх нинішніх дітей будуть травми вічно. Ні! Адже багато залежить від умов зростання самої дитини і від її захисних механізмів (психотипи, генетика, нервова система).

Якщо згадувати про смерть на шкільному святі недоречно, то як бути зі згадкою про війну? Тут позиція психологів інакша.

Тема війни може бути присутня в дитячих сценаріях. Але є нюанс: краще говорити про війну через призму подяки нашим захисникам. Діти можуть дякувати ЗСУ, співати пісні і декламувати вірші про мир, надію, перемогу.

А ще - дозовано. По-різному сприймається свято, на якому звучить відлік хвилини мовчання і подяка ЗСУ, і захід, де впродовж пів години учням молодшої школи показують фільм про загиблих воїнів.

У дітей ще буде час дізнатися про складне. Вони виростуть і зрозуміють більше, ніж будь-який вірш може передати зараз. А поки потрібні тексти про дружбу, школу, мрії, нехай і про війну, але через образи сили, підтримки, надії, а не втрати і смерті.

До речі

«Ти плачеш? Це нормально»

На шкільних святах бувають і сміх, і сльози. Що робити, коли дитина розплакалася на святковій лінійці чи шкільній сцені?

- Не соромити і не надто звертати увагу на дитячі сльози, - пояснює Коротко про психологиня Ольга Голубицька. – І, прошу, давайте обійдемося без жалощів, які часто виглядають як приниження. У такі моменти дитині потрібні співчуття і психологічно міцний дорослий, на якого можна спертися, з яким можна почувати себе в безпеці. Важливо, щоб цей дорослий не плакав, не ігнорував і не применшував проблему. Можна сказати ось так: «Ти плачеш? Це нормально. Хочеш побути тут чи вийти? Тоді от маєш мою руку, я поряд. Якщо захочеш вийти, то смикни мене за руку, і ми вийдемо».