20 млн людей у небезпеці: мегаполіс тоне зі швидкістю 35 см на рік — це видно з космосу

Понад сотню років учені знали, що Мехіко — столиця і найбільше місто Мексики — поступово опускається в стародавній водоносний горизонт. Але тепер NASA запустило в космос одну з найпотужніших радіолокаційних систем, коли-небудь розроблених людиною. Нова супутникова система дає змогу спостерігати за опусканням міста в режимі реального часу, пише Фокус.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Відомо, що Мехіко займає землю, яка колись була частиною озера Тескоко — найбільшого озера у взаємопов'язаній системі, що заповнювала долину Мехіко. До іспанського завоювання мексиканці побудували свою столицю, Теночтітлан, на острові посеред озера і контролювали повені за допомогою високотехнологічної системи дамб, гребель і чинамп. Однак після завоювання іспанська влада вирішила розширити місто, демонтувавши багато з цих систем і в кінцевому підсумку осушивши озеро для контролю повеней. Цей процес протягом кількох століть змінював ландшафт і створив довгострокові проблеми з осіданням ґрунту.

Сьогодні в Мехіко проживає близько 20 мільйонів осіб, а масштабне відкачування ґрунтових вод і зростаюче навантаження від міської забудови призвели до ущільнення дна озера за останнє століття. Ще 1925 року інженери вперше повідомили про це явище, яке було зафіксоване знову в 1990-х і 2000-х роках, коли з'ясувалося, що частини мегаполісу опускаються приблизно на 35 сантиметрів щорічно. Це призвело до пошкодження інфраструктури, включно з метрополітеном, однією з найбільших систем швидкісного транспорту в Північній і Південній Америці.

Протягом десятиліть учені відстежували опускання міста кількома поколіннями космічних радарів. Однак тепер нова місія NISAR, запущена 2025 року, дає змогу спостерігати за процесом у режимі реального часу з безпрецедентною точністю.

L-діапазонний радар із синтезованою апертурою NISAR, що працює на частотах 1-2 ГГц і забезпечує високоякісне зображення за будь-яких погодних умов, призначений для відстеження незначних змін, як-от опускання або підняття землі. Ба більше, його можна використовувати для відстеження руху льодовиків і зростання сільськогосподарських угідь, оскільки він пролітає по небу кілька разів на місяць.

За словами заступника керівника проєкту в штаб-квартирі NASA Крейга Фергюсона, довгохвильовий L-діапазон радара NISAR дасть змогу виявляти і відслідковувати просідання ґрунту в складніших і більш густо зарослих рослинністю регіонах, таких як прибережні райони, де можуть спостерігатися сукупні ефекти як просідання ґрунту, так і підвищення рівня моря.

Тепер нові дані вказують на те, що з жовтня 2025 року по січень 2026 року частини Мехіко просідають більш ніж на 2 сантиметри щомісяця. Ці області позначені синіми точками на новій карті, жовтим і червоними кольорами позначені області, які розглядаються як залишкові шумові сигнали. Очікується, що вони зменшуватимуться в міру збирання супутником більшої кількості даних.

Науковці також зазначають, що однією з найуразливіших ділянок є ділянка навколо пам'ятника, відомого як "Ангел нахабства", уздовж Пасео де ла Реформа. Монумент побудували 1910 року в ознаменування сторіччя незалежності Мексики. За минулі роки до 36-метрового монумента було додано додаткові сходинки, оскільки земля навколо нього продовжує просідати.

Зазначимо, що супутник NISAR — перший, оснащений двома радіолокаційними приладами із синтезованою апертурою (SAR) — L-діапазоном, що вимірює довжину хвилі 24 сантиметри, і S-діапазоном, що вимірює довжину хвилі 10 сантиметрів. Він призначений для моніторингу поверхні суходолу і льоду планети двічі на 12 днів за допомогою барабановидного відбивача космічного апарату для збору даних. Усе це робить супутник найбільшим у світі радіолокаційним антенним відбивачем, коли-небудь запущеним у космос NASA.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені пробурили рекордний отвір у корі Землі і зробили несподіване відкриття.

Раніше Фокус писав про те, що в найсухішому місці на Землі знайдено несподіване джерело води: воно ховалося у всіх на виду.

Під час написання використовували матеріали NASA, IFLScience.