Близнючки народилися з різницею у кілька хвилин, а кожної – різний батько

Вони мали складне дитинство. Сестер передавали з дому в дім і від одних опікунів до інших. Єдиною стабільністю, яку мали різнояйцеві близнючки, були вони самі одна для одної.

Вона була єдиною річчю, яка належала мені, єдиною річчю, у якій я була впевнена, єдиною річчю, щодо якої не сумнівалася,
– підкреслює Лавінія.

Протягом дитинства дівчата переїжджали з однієї прийомної родини до іншої / Колаж BBC

Їхня мати була вразливою 19‑річною дівчиною, коли їх народила у Ноттінгемі у 1976 році. За словами Мішель, жінка зазнавала насильства з боку вітчима. Ба більше, протягом дитинства постійно переходила з прийомної сім'ї до іншої та з притулку до притулку.

Мати була відсутньою протягом значної частини їхнього життя. Коли дівчаткам виповнилося п'ять років, вона отримала місце для навчання в університеті у Лондоні. Тому залишила дітей у Ноттінгемі з матір'ю своєї найкращої подруги, яку близнючки називали "бабусею".

Бабуся була суворою – не дуже емоційною, не дуже ніжною. Єдиною постійною річчю, яку я мала, була Мішель. Поки поруч була сестра‑близнючка, як почувалася у безпеці. Ми з нею були проти всього світу,
– зазначає Лавінія.

У 10 років дівчатка приєдналися до матері в Лондоні. Але за кілька років Лавінію та Мішель відправили жити в одному зі старих прийомних будинків їхньої матері. Вони не могли зрозуміти, чому мати хотіла триматися від них на відстані. Лавінія каже, що фізично й емоційно їхня мати завжди була недосяжною.

Хто є батьком кожної з них?

Коли сестри‑близнючки запитували, хто їхній батько – мати завжди відповідала, що це чоловік, на ім'я Джеймс. Однак, за словами Мішель, його не було у їхньому житті.

Повернувся чоловік до близнючок, коли їм було близько 15 років. Його вдалося розшукати Лавінії. Хоча вона вважала, що впізнає в ньому себе, однак Мішель ніколи не була впевнена, що це саме її батько.

Наприкінці 2021 року у їхньої матері почалася рання деменція, і вона більше не могла відповідати на їхні запитання. Мішель побачила фотографію Джеймса й ще більше переконалася, що він не може бути її батьком.

"Я просто подумала: ти навіть зовні на мене не схожий", – каже вона.

Зрештою Мішель купила собі набір для тестування ДНК. Результати надійшли 14 лютого 2022 року – у той самий день, коли померла їхня мати. Тест показав, що прізвища Джеймса не було у батьківській лінії Мішель – він не був її батьком.

Після кількох тижнів розслідування жінка з'ясувала, що її батьком є Алекс – брат жінки, яка була подругою їхньої матері. Вона зв'язалася з кількома членами його родини. Ті попередили її, що він роками боровся з алкоголізмом і наркотичною залежністю та жив на вулиці.

Мішель і Лавінія зустрілися із жінкою, на ім'я Олівін, яку Мішель вважала новою двоюрідною сестрою для них обох. Мішель одразу відчула зв'язок і "рідну кров".

Але Лавінія цього не відчула. І коли Олівін дістала фотографії своєї родини, Лавінія не побачила себе у їхніх обличчях.

Тож також вирішує зробити ДНК‑тест. Вона не очікувала іншого результату, ніж у Мішель, але їй потрібно було щось зробити з дедалі більшим відчуттям неспокою, що родина Алекса – не її родина.

Коли відкрила результати й побачила приголомшливу правду про те, що її близнючка є її зведеною сестрою, Лавінія була розбита та розлючена.

Я злилася на Мішель через те, що вона змусила мене через це пройти, бо я просто не хотіла цієї реальності,
– розповідає Лавінія.

Однак відкриття на цьому не закінчилися. Коли Лавінія уважніше подивилася на свої результати, вона побачила, що Джеймс не був і її батьком. Вона не мала жодного бажання дізнаватися правду. Але Мішель була сповнена рішучості отримати відповіді. Переглядаючи результати своєї близнючки, вона знайшла Артура – біологічного батька Лавінії.

Близнючки ніколи не дізнаються, чи підозрювала їхня мати, що у них різні батьки.

"Це, мабуть, зводило її з розуму. Вона мусила щось бачити, щось відчувати. Десь у глибині душі мама знала, але перебувала у сильному запереченні", – вважають сестри.

Сьогодні Мішель і Лавінії – по 49 років / Фото взято із сайту BBC

Як пройшла зустріч з Артуром?

Сестри поїхали, щоб зустрітися з ним у його домі у Західному Лондоні. За словами Лавінії, він трохи нервував, але у нього дуже життєрадісний характер – як у неї.

Наприкінці зустрічі вона поцілувала Артура в щоку. Жінка каже, що просто відчула внутрішній поклик і її до нього потягнуло.

Відтоді Лавінія й Артур дуже зблизилися. Вони бачаться кілька разів на місяць, і часто на їхні зустрічі приходить і Мішель. Згодом Артур сказав їй, що вона теж може називати його татом.

Мені здається, що я знайшла місце, де можу відчувати приналежність, і це місце – поруч із моїм татом,
– зауважує Лавінія.

Під час однієї з наступних зустрічей близнючки запитали Артура, що він знає про те, як вони були зачаті.

"Він сказав: "Твоя мама постукала у мої двері. Вона була дуже засмучена. Вона плакала". Вона прийшла до нього, бо була в небезпеці й у стані шоку. Вона звернулася до нього у момент гострої потреби", – каже Мішель.

Що відомо про зустріч Мішель з її біологічним батьком – Алексом?

Мішель також змогла зустрітися зі своїм біологічним батьком Алексом через інших нещодавно знайдених родичів. За її словами, він очевидно тоді перебував під впливом наркотиків.

Він – мій, я – його, але я не відчувала, що це людина, яку мені потрібно брати із собою у майбутнє. Мені просто потрібно було знати,
– підкреслює вона.

Що дали ці відкриття близнючкам?

Оскільки Мішель і Лавінія – різнояйцеві близнючки, то вони завжди усвідомлювали свої відмінності. Істини, які відкрили їхні ДНК, спочатку зробили ці відмінності ще разючішими. Але між ними завжди буде унікальний зв'язок.

Ми – диво. Між нами завжди буде близькість, яку неможливо зруйнувати,
– наголошує Лавінія.

Мішель додає, що вона – її сестра‑близнючка, і різний батько у кожної нічого не змінює.

Яка ще цікава сімейна історія сталася у Британії?

У 1975 році Роб Парсонс і його дружина Діана запросили до себе на Різдво Ронні Локвуда – чоловіка з аутизмом.

Пара планувала дозволити йому залишитися, і Ронні фактично став ще одним членом їхньої родини. Зокрема, Роб відвозив його на роботу, натомість той допомагав удома з дітьми.

Ронні помер у 2020 році у віці 75 років після інсульту, і подружжя каже, що страшенно за ним сумує. Згодом новий центр добробуту при церкві Glenwood у Кардіффі назвали Lockwood House – на його честь. Адже кошти на реконструкцію пішли із заповіту чоловіка.

Докладніше про Ронні Локвуда та як він змінив життя Роба та Діани Парсонс – у матеріалі 24 Каналу.