Богдан відповідав на санкції: «Це кримінальний злочин, а не боротьба»

Історія Андрія Богдана, колишнього глави Офісу Президента Володимира Зеленського, розпочалася у травні 2019 року, коли він отримав посаду керівника Адміністрації, будучи радником юриста олігарха Ігоря Коломойського. Тоді його кар'єра стрімко набирала обертів, а його присутність в політичному житті країни викликала чимало обговорень. У лютому 2020 року Зеленський звільнив Богдана з посади, призначивши Андрія Єрмака, після чого між ексчиновником та президентом розпочалися непорозуміння.

Нещодавно проти Андрія Богдана були запроваджені санкції, ініційовані Службою безпеки України, за словами видання ZN.UA. Це стало каталізатором для його різкої відповіді, яка звучала в його відеозверненні. Богдан твердо заявив, що введення санкцій — це не боротьба з корупцією, а, швидше, покарання за поширення інформації, яка дискредитує високе керівництво держави. Він вказав на те, що ці заходи були застосовані за розповсюдження так званих «плівок Міндіча», які вважає правдою про корупційні розмови посадовців.

«Моє швидке розслідування обставин винесення щодо мене санкцій показало, що їх винесли за розповсюдження серед журналістів «плівок Міндіча», — зазначив Богдан. — «Складна конструкція щодо опублікування корупційних розмов посадовців захована за юридичною фразою «за системну дискредитацію вищого керівництва держави». У відповідь на це, ексглава Офісу Президента опублікував своє відеозвернення, де окреслив свої наступні кроки щодо боротьби за правду і справедливість.

Богдан висловив припущення, що причиною санкцій могли стати його критичні дописи у соціальних мережах, або ж підозри у його причетності до «витоку» документів у ланцюжку Міндіч — Коломойський — Богдан — Смірнов — журналісти. При цьому він підкреслив, що звільнився ще у 2020 році, що робить його причетність до подальших подій менш імовірною. Його головним аргументом залишається те, що санкції застосовані не за корупцію, а за розголошення правди про неї.

Оскільки прямих способів для боротьби з цією ситуацією Богдан не бачить, він оголосив про початок власного незалежного адвокатського розслідування. Він обіцяє притягнути всіх посадових осіб, які були причетні до «вчинення цього злочину», до кримінальної відповідальності, незалежно від їхніх посад. Це обіцянка не просто відстояти власне ім'я, але й вивести на чисту воду тих, хто, на його думку, стоїть за несправедливими звинуваченнями.

Богдан закликав причетних готуватися до відповідальності, а також зазначив, що у своєму відеозверненні озвучив свої наміри стосовно подальших дій. Ця рішуча відповідь підкреслює його готовність до відкритого протистояння та боротьби за відновлення справедливості у цій резонансній справі.

Така ситуація свідчить про складні політичні реалії в Україні, де питання боротьби з корупцією часто переплітається з політичними розбірками. На тлі цих подій, суспільство залишається розділеним та спостерігає за розвитком подій і чекає на результати обіцяного розслідування. Плівки Міндіча, вперше опубліковані НАБУ у листопаді 2025 року, знову опинилися в центрі уваги, коли видання «Українська правда» озвучило їх нові фрагменти. Ці записи, ймовірно, містять інформацію про корупційні розмови посадовців, і стали ключовим елементом у справі щодо санкцій проти Андрія Богдана.

Історія стосунків Володимира Зеленського та Андрія Богдана налічує кілька важливих етапів. У червні 2020 року Зеленський заявляв, що спочатку мав намір зробити Богдана генеральним прокурором, але згодом зрозумів, що його влада псує, робить конфліктним. Це призвело до його звільнення з Офісу Президента та припинення спілкування. Богдан, у свою чергу, згодом стверджував, що Зеленський «проміняв мрії про щасливу країну на дешеві забаганки непрофесіоналів» і що народні депутати отримують тисячі доларів у конвертах за «потрібні» голосування.

«Вперше у світі санкції застосовані не за корупцію, а за боротьбу з нею», — наголосив Богдан у своєму відеозверненні.

Подальший розвиток подій залежить від результатів адвокатського розслідування Богдана та рішення правоохоронних органів, які мусять розглянути усі обставини. Водночас, ця ситуація порушує фундаментальні питання про прозорість влади та методи боротьби з корупцією, а також про те, наскільки справедливо та об'єктивно застосовуються санкції до осіб, які перебувають у зоні конфлікту з діючою владою.