Настав час оголосити Росії Економічну Світову Війну

Захід має відійти від економічних сутичок останніх чотирьох років і оголосити Росії оголосити "Економічну Світову Війну".

Експорт російської нафти в березні зріс на 52% - до 713 мільйонів євро на день порівняно з лютим, що перетворило зусилля Заходу на ситуацію "один крок уперед, два кроки назад". Надприбутки Росії від нафтової інфляції додатково зросли завдяки тому, що президент Трамп зняв санкції з російської нафти, заблокованої по всьому світу, попри те, що вони частково зменшилися через нещодавні атаки України на російські нафтові об’єкти. У підсумку, нафтові доходи, якими розпоряджається Путін, зростають.

Ефект доміно від багатої Росії загрожує порушити баланс щодо того чи переможе на нашій планеті демократія чи автократія, і зрештою, чи житиме майбутнє людство у свободі чи у рабстві.

Захід не буде військово протистояти ядерній державі, тому "Економічна Світова Війна" є способом схилити баланс у правильному напрямку.

Західні країни мають достатньо влади, щоб загнати Росію в таке ж економічне становище, яке свого часу призвело до краху Радянського Союзу. Оскільки Росія вже навряд чи вдруге підхопить "вірус комунізму", ми маємо знищити її економіку ззовні.

Чому Захід зазнає невдачі

Щоб зрозуміти обмеженість зусиль Заходу та причини того, чому Росія досі має достатньо коштів для фінансування війни, що подорожчала завдяки витривалості України, необхідно розглядати санкції у чотирьох вимірах, а не в одному. По-перше, Росія зазнала економічного тиску лише щодо незначної кількості товарів; по-друге, ці заходи застосовуються вкрай слабко; по-третє, вони впроваджуються лише обмеженим колом країн; і, нарешті, по-четверте, відключено лише частину банківської системи. Математично відсоток від відсотка від відсотка від відсотка дає мізерну частку від потенційного позитивного ефекту.

Коли лазівок більше, ніж санкцій, вони фактично перестають бути лазівками. Картина, яку бачить Путін, більше нагадує відкрите поле з кількома ділянками, огородженими низькими парканами.

Без чотиривимірного підходу в усіх сферах Захід лише злегка "надкушує диявола". Робити мало, думаючи, що робиш багато — це гірше ніж просто робити мало. Тим часом диявол сміється з нашої наївності, нерішучості та відсутності координації, сподіваючись, що ми не прокинемося. Саме зараз ми повинні прокинутися після чотирирічного сну.

Економіка "безлюдного острова"

Мета полягає в тому, щоб перетворити Росію на "економіку безлюдного острова", де вона зможе вести бізнес лише з іншими диктаторськими режимами.

Попри зусилля Заходу, у 2024 році Росії все ж вдалося експортувати товари на суму $476 мільярдів, що не набагато менше за її піковий показник у $635 мільярдів у 2022 році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення в Україну. Це, разом із нещодавнім зростанням цін на нафту та рішеннями президента Трампа щодо зняття санкцій, означає, що Росія залишається великим експортером. Це прикрий стан справ, але водночас — чудова Ахіллесова п’ята, по якій варто вдарити. Без торгівлі Росія навряд чи зможе вижити економічно і точно не зможе водночас фінансувати війну.

Щоб потопити державний корабель Росії, ми маємо створити "ідеальний шторм", спрямувавши на його шлях якомога більше "торнадо" і, щоб забезпечити повну економічну ізоляцію, вони мають оточити Росію з усіх боків.

Оголошення "Економічної Світової Війни" має ґрунтуватися на 10-пунктному "бізнес-плані", покликаному завдати шкоди Росії та водночас підтримати Україну. Кожне з цих "торнадо", спрямованих проти Росії, підсилюватиме інші, формуючи той самий "ідеальний шторм".

Ці 10 пунктів викладені без певного порядку і повинні бути запущені якнайшвидше.

Як виграти війну

1. Звести потік російської нафти до рівня відливу

З огляду на нещодавню інфляцію цін на нафту, якщо ми не вживемо додаткових заходів, Росія, ймовірно, стане ще багатшою, а отже — ми рухаємося у зворотному напрямку. Необхідно реалізувати чотири кроки щодо нафти, щоб завдати більш комплексного економічного удару:

Ніяких нафтових винятків. Тимчасове послаблення частини нафтових санкцій G7, на яке пішла США, щоб розрядити ситуацію навколо Ормузької протоки,  було продовжене з квітня ще на один місяць президентом Трампом.   Це рішення лише допомогло Росії збути заблоковану нафту, а Індії, як країні-співучасниці, - нажитися на дешевих ресурсах.

Ембарго, а не обмеження ціни.  Більше жодних цінових обмежень на російську нафту — потрібне повне ембарго. Обмеження ціни G7 не завдає шкоди Росії, доки ринкова ціна російської нафти нижча за встановлений ліміт. Ембарго зупинить переміщення російської нафти через порти та логістичну інфраструктуру, що контролюються Заходом.

Вторинні нафтові санкції.  Щойно реальне ембарго зробить будь-яке транспортування російської нафти через зону західного контролю незаконним, мають бути запроваджені вторинні санкції. Вони повинні бити по країнах, які все ще вперто купують російську сировину морем чи трубопроводами. Це змусить Росію давати ще більші знижки та витрачати шалені кошти на логістику до дальніх ринків. Ці дії мають бути чітко скоординовані на рівні G7 і доведені до кінця. Нам більше не потрібні ситуації, як з Індією, яка під тиском лише самих США вдалася до символічних обмежень, але зрештою навіть їх не дотрималася.

Повна зупинка "тіньового флоту".   Оскільки "тіньовий флот" стане останнім морським маршрутом для Росії, необхідно ще більше знизити ціну на нафту, затиснувши цей флот клешнями санкцій на страховиків, які покривають російські вантажі, та проти будь-яких портів, що дозволяють заходити незастрахованим суднам незалежно від прапора, під яким вони ходять, а за потреби — шляхом блокади у відкритому морі.

Це потребує більш агресивних санкцій щодо компаній-оболонок. Мають впроваджуватися високі стандарти морського страхування, а це саме сектор, що базується у Великій Британії та Європі. Страхування і перестрахування будь-яких операцій, пов’язаних із російською нафтою, мають підпадати під санкції. Страхові компанії повинні нести відповідальність за страхування суден, що перевозять російську нафту. Порти повинні нести відповідальність, якщо вони приймають судна з російською нафтою або незастраховані судна. Навіть якщо порти в Азії не виконуватимуть вторинні санкції, вони можуть добровільно відмовлятися приймати незастраховані судна через ризик екологічних катастроф.

Якщо цього буде недостатньо, щоб зупинити "тіньовий флот" у пунктах його зупинки або ще до виходу в море, необхідно запровадити блокаду у відкритому морі. Якщо судно не зможе довести інспекційній групі, що його нафта не має російського походження, судно та вантаж будуть конфісковані. Нафта залишатиметься у власності країни, яка її конфіскувала. Росія не отримає оплату, а треті країни, які купують російську нафту зі значною знижкою, будуть "покарані", вимушені платити світові ціни на нафту, щоб компенсувати нестачу.

Нафта може бути біржовим товаром, але "нафта-ізгой" функціонуватиме у власному сегменті ринку з надлишком пропозиції та зниженим попитом, що означатиме значно нижчі ціни, обсяги та прибутковість. Як і "криваві алмази", "кривава нафта" завжди продаватиметься зі знижкою, незалежно від коливань цін на нафту. Ми не повинні опинятися в ситуації, коли зростання цін на нафту робить нашого ворога небезпечнішим, дозволяючи йому багатіти.

2. Від фрагментарних санкцій до всеосяжного торгівельного та інвестиційного ембарго

Ми повинні припинити фрагментарний підхід до санкцій щодо товарів поза нафтою. Усі сектори мають бути охоплені. Крапка.

Повне ембарго на російський експорт.  Ембарго на експорт має охоплювати всі сектори, на відміну від поточного підходу, який стосується лише окремих товарів і часто не передбачає повної заборони.

Повне ембарго на імпорт. Аналогічно, має бути запроваджене повне ембарго на російський імпорт. Досі санкції здебільшого стосувались енергетики, оборони та технологій. Припинення російського імпорту буде значно болючішим, ніж це усвідомлюють уряди Заходу, через пропорційно посилений ефект для російської промисловості. Блокування навіть частини імпорту може зупинити виробництво на підприємствах, створюючи потужний мультиплікативний економічний ефект.

Повна зупинка інвестицій.  Має бути запроваджене західне ембарго на володіння російським бізнесом і на російські зовнішні інвестиції, включно з уже здійсненими. Західні компанії повинні позбутися своїх активів у Росії, вивести менеджмент і припинити будь-яку співпрацю. Російські державні активи на Заході мають бути експропрійовані, а щодо приватних активів має бути введена заборона на виведення коштів із країни перебування.

Оскільки ведення бізнесу з Росією стане незаконним, ризик повернення туди західних корпорацій зникне.

3. Запровадити всеохопні вторинні санкції

Щойно Захід перетворить свій фрагментарний підхід до торгівлі та інвестицій на всеосяжне ембарго, ці нові обмеження будуть виведені на глобальний рівень через вторинні санкції, що виходять за межі нафтового сектору. Це передбачатиме застосування тих самих механізмів примусу, що й для нафти — через страховиків, порти та морську блокаду — до всіх видів експорту та імпорту.

Таке 360-градусне ембарго має стати першим кроком до створення "Єдиного Демократичного Ринку". Країни будуть змушені або відмовитися від Росії, або втратити доступ до Заходу, що поділить світ на два економічні блоки.

Успіх вторинних санкцій, очевидно, потребує економічної мужності, проте масштаб західних ринків створює той самий "ефект стримування", який дозволяє виграти в цій "грі на випередження".

Єдиний демократичний ринок працює за принципом каскаду, що постійно набирає обертів. Наприклад, такі країни, як Індія та Бразилія, чий товарообіг із Заходом перевищує обсяги торгівлі з Китаєм та Росією разом узятими, більше не зможуть всидіти на двох стільцях. Що більше країн стає на бік Заходу в цьому рівнянні, то потужнішим стає цей рух: ринок, який пропонує Захід, стає занадто привабливим, щоб його ігнорувати, і занадто потужним, щоб його втрата не стала фатальною.

4. Належним чином відключити банківські транзакції 

Паралельно із запровадженням ембарго необхідно максимально ускладнити для Росії можливість оплачувати імпорт і отримувати оплату за експорт шляхом глобалізації санкцій проти банківських транзакцій. Це такий рух санкційних клешнів з іншого боку торгівельних санкцій в тому сенсі, що теоретично може бути достатньо одного інструменту, але на практиці потрібні всі. Російська торгівля стане вдвічі складнішою.

Вторинні санкції мають змусити треті країни криміналізувати фінансові операції з Росією. Наразі ключові порушники — Китай, Індія, деякі країни Близького Сходу та Центральної Азії, тоді як Туреччина підтримує санкції лише частково. У разі невиконання цих обмежень ці країни мали б втратити доступ до долара, євро та SWIFT. Китай, ймовірно, витримає, навіть якщо з економічної точки зору він матиме більше втрат, ніж виграшів від цього.

Паралельно Захід має вести боротьбу з альтернативними платіжними системами та криптовалютними схемами відмивання грошей, які використовуються для обходу санкцій. Цифрові біржі, брокери золота та альтернативні платіжні мережі, що сприяють цим позабанковим розрахункам, потребують санкцій та розумних рішень.

5. Покарання країн, що сприяють обходу ембарго

Так само як російська нафта виходить із країни через її "тіньовий флот", санкційні товари із Заходу потрапляють до Росії через "тіньових посередників" у таких країнах, як Казахстан, Киргизстан і Вірменія. Не потрібно бути вченим, щоб зрозуміти, що різке зростання імпорту компонентів для ракет до цих країн після вторгнення у 2022 році не призначене виключно для їхнього внутрішнього використання.

Наразі ці країни обслуговують Росію на чорному ринку заборонених компонентів, але в міру розширення санкцій на всі товари до повного торгівельного ембарго їхній бізнес лише стрімко зростатиме. 

Тому уряди цих країн мають нести відповідальність за допущення діяльності таких компаній, поряд із самими компаніями.

6. Запровадити "обов’язок завдання шкоди"

Так само як у США існує законодавство, яке покладає на американські компанії обов’язок запобігати корупційним практикам їхніх іноземних підрозділів, тут має бути запроваджене радикальне за своєю суттю законодавство, яке встановлює для компаній "обов’язок завдавати шкоди" Росії шляхом перешкоджання діяльності їхніх колишніх російських бізнес- та державних клієнтів.

Це включатиме обов’язок компаній знати свого клієнта, щоб запобігати очевидним випадкам обходу ембарго, а також навіть обов’язок підривати функціонування російської промисловості та суспільства через переривання ефективного використання вже поставлених товарів і послуг — наприклад, змушуючи всі компанії-розробники програмного забезпечення активувати "kill switch" та припиняти передачу ноу-хау за чинними контрактами.

Уряди, що запроваджують санкції, повинні брати на себе будь-яку юридичну відповідальність, з якою можуть зіткнутися компанії.

7. Активно сприяти "відтоку мізків" із Росії

Конкретна мета — перетворити Росію на державу з вкрай неефективною економікою. Це має бути стратегія активного економічного руйнування, а не просто пасивна імміграційна політика. У межах цієї стратегії Захід має поширити обмеження з інвестиційного та інтелектуального капіталу також і на людський капітал.

Не всі готові надавати росіянам робочі візи, але економічна вигода від відтоку мізків з Росії є цілком очевидною. Ця стратегія добре збалансована з погляду ризиків, оскільки, якщо Путін заборонить виїзд талантів, він лише змусить найрозумніших росіян ще більше його ненавидіти.

8. Україна має агресивно накладати санкції на Росію

Україна повинна запровадити більш всеосяжні санкції проти Росії та діяти відповідно до того, чого вона очікує від інших країн. Наприклад, Україна підтримувала бойкот споживачами західних компаній, які досі працюють у Росії, і справедливо критикувала деякі з них як "міжнародних спонсорів війни", однак вона не обмежила їм доступ до власних споживачів. Україна не може очікувати, що інші західні країни повністю відріжуть Росію економічно, якщо вона сама не робитиме більше у цьому напрямку.

Заборонити компаніям, що працюють із Росією, діяльність в Україні.   Це посилить тиск і спонукатиме решту таких компаній залишити російський ринок.

Експропріювати компанії, що належать Росії та досі працюють в Україні.  Необхідно ухвалити закони, згідно з якими робота на структури, пов’язані з Росією, а також сприяння приховуванню їхніх власників, класифікуватимуться як тяжкі злочини. Це має включати відповідальність за неповідомлення про російське походження активів у випадках, коли особі про це достеменно відомо. На підтримку запланованого вилучення всіх російських активів на Заході, Україна повинна конфіскувати все, що дозволяє виявити чинне законодавство. Немає жодної логіки в тому, щоб ворог отримував прибутки з вашої економіки для фінансування війни проти вас.

9. Перетворення України на інвестиційний центр

Україна може стати фокусною точкою для інвестицій з боку демократичного світу з огляду на перспективу розвитку її ринку після війни як демократичного ринку. Окрім посилення економіки, це також пов’яже інші західні країни з майбутнім України.

Нове законодавство має стимулювати інвестиції з боку компаній, які швидко залишили російський ринок. У поєднанні із забороною діяльності для компаній, що продовжують працювати в Росії, це створить морально поляризовану систему інвестиційних стимулів. Додаткові стимули мають надаватися сектору оборони та іншим галузям, що посилюють військовий потенціал України.

Компанія матиме право на отримання стимулів після чотирьох років від моменту виходу з Росії. Це означає, що компанії, які залишили ринок одразу після вторгнення у 2022 році, вже будуть відповідати критеріям участі в програмі. Багаторічні податкові пільги, прив’язані до нових або додаткових інвестицій, мають компенсуватися бюджету України іноземними урядами для стимулювання цього інвестиційного потоку

10. Обернути гроші Росії проти неї самої

Ми повинні використати гроші Росії проти неї самої, спрямувавши Україні ті самі 300 мільярдів доларів російських активів, заморожених у Європі (переважно в Бельгії). Для цього слід застосувати механізм "позики під репатріацію України", за яким ці кошти підлягатимуть поверненню Заходу виключно користуючись з майбутніх російських воєнних репарацій.

Хоча це безпосередньо не завдасть шкоди російській економіці в короткостроковій перспективі, оскільки ці кошти вже заморожені, це, безумовно, стане значним підсиленням для економіки України та фінансування війни.

Парадоксально, що Європа витрачає свої кошти на війну, водночас зберігаючи гроші противника в Бельгії через юридичні формальності.

*  *   *

"Економічна Світова Війна", у поєднанні з щоденною мужньою боротьбою України, якщо вести її з такою ж рішучістю, може поставити Росію на коліна, усунути Путіна з Кремля та дати свободі більше шансів на Землі.

Щобільше, в час, коли значна частина світу прагне миру, "Економічна Світова Війна" здатна швидше завершити війну в Україні.

Ми ризикуємо поставити під загрозу наступне покоління через надто м’яке ставлення до ворога.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Марк Діксон, засновник Moral Rating Agency. Метою MRA є утримання компаній від діяльності у Росії

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.