У Стрию під час ремонту дороги натрапили на підземелля: знахідка здивувала навіть дослідників

Вже за кілька годин стало зрозуміло – під асфальтом збереглася частина давньої інфраструктури, пов’язаної ще з часами Австро-Угорщини. Усередині – цегляні склепіння, вода і простір, у який давно ніхто не спускався. Саме тому до Стрия запросили дослідників підземель, повідомляє міська рада міста.

Під шаром асфальту відкрився прохід, дном якого тече чиста вода. За словами краєзнавців, понад сто років тому тут протікала річка Млинівка, через яку навіть були прокладені невеликі мости. Після цього підземелля зацікавило дослідників. До Стрия приїхали дігери Андрій Риштун та Влад Вергаз, відомі своїми дослідженнями львівських підземель.

Що знайшли під землею?

Як з’ясувалося, тунель має близько двох метрів у висоту та одного метра в ширину. Він викладений червоною цеглою, а по дну постійно тече джерельна вода. Історія цього місця простежується ще на старих картах, повідомляє RDZS.

Підземелля під Стриєм / Фото RDZS

Річка Млинівка проходила саме тут – сучасною вулицею Незалежності – і навіть мала мости. Назву вона отримала від млина, який колись працював на її водах. Згодом, уже у XX столітті, її перетворили на дощовий і каналізаційний колектор. Люки, що вели до річки, з часом опинилися під асфальтом, а сама Млинівка фактично "зникла" з міського простору.

Неймовірна знахідка / Фото RDZS

Вхід у тунель відкрили на місці одного з обвалів дороги. Саме через такі провали комунальники неодноразово латали покриття, навіть не підозрюючи, що знаходиться під ним.

Після відкриття проходу дослідники вперше за багато років спустилися до підземної річки. Вода виявилася прозорою, без різкого запаху, тому вони без вагань рушили всередину. Усередині їх одразу вразили дві речі – тиша і візуальна картина. Поверхня води відбивала цегляне склепіння, створюючи майже дзеркальний ефект.

У тунелі нас одразу вражають дві речі. Перша — це краса спокійного плеса води, в якому відбивається цегляне склепіння тунелю, зазначають дігери. Водночас тунель був частково засипаний піском і мулом, через що пересуватися доводилося навприсядки. Дігери рухалися проти течії. Глибина залягання тунелю – приблизно метр під дорогою.

Частина конструкції бетонна, інша – стара, цегляна й кам’яна. Усередині є доступ повітря та трохи денного світла – воно проникає крізь решітки дощоприймачів. Траплялися також труби комунікацій, які доводилося перелазити. Згодом тунель робить поворот, і там стає менше намулу – можна рухатися майже в повний зріст, – описують дігери.

Ближче до центру міста склепіння різко знижується, і далі просуватися стає складно – лише навкарачки. Повернувшись до точки спуску, дослідники рушили вже за течією. Тут тунель змінюється – з’являються сучасні бетонні конструкції.

На відміну від попередньої ділянки, вода тут уже не така чиста – сюди потрапляють стоки з навколишніх будинків. Рухатися стало значно важче. На дні накопичилося багато бруду й сміття, а останні метри довелося буквально проповзати. У певний момент дослідники вирішили зупинитися і повернутися назад. За підрахунками, дігери змогли дослідити приблизно 300 метрів підземного тунелю. Це лише частина системи, яка, ймовірно, простягається значно далі.

Попри складні умови, дослідники називають ці підземелля унікальними – вони зберегли історичну автентичність і залишаються майже недослідженими.

Хто такі дігери?

Місто має ще один рівень – той, який не видно з тротуару. Люки, заварені двері, непримітні отвори в бетоні. Саме туди спускаються дігери. Дігери – це люди, які досліджують підземні простори, інформує Haenfler. Не туристичні печери й не офіційні музеї, а те, що залишилося поза увагою – старі тунелі, дренажні системи, бункери, підземні річки, закинуті комунікації.

Дігери не копають і не працюють із науковими експедиціями. Це швидше міські дослідники. Вони шукають входи, вивчають карти, слухають історії старожилів і перевіряють їх на практиці. Багато хто веде щось на кшталт щоденника міста – тільки не на поверхні, а під нею.

Цікаве з історії

Роуз Дагдейл увійшла в історію Великої Британії, однак не через відкриття чи винахід. Дівчина стала злочинницею, хоча виросла у дуже заможній родині.

Вона перейняла радикальні погляди та боролася з усім, що уособлювали її батьки. Попри увʼязнення вона не шкодувала про участь в одному з найбільших пограбувань в історії мистецтва.