Небезпека технофашизму: Дацюк про те, чому глобальні компанії не врятують світ

Сучасні українські та світові технологічні компанії, які активно виходять на глобальний ринок і формують нові структури капіталу, ризикують замість проривного майбутнього побудувати нову форму тоталітаризму.

Відмовляючись від складних гуманітарних концепцій на користь холодних математичних розрахунків, прагматичні технократи створюють систему, де людина розглядається виключно як біологічний об'єкт, повністю позбавлений власної волі та здатності до духовного розвитку. Про це повідомив філософ Сергій Дацюк в ефірі політолога Юрія Романенка.

Під час дискусії щодо ролі інноваційного бізнесу в розвитку цивілізації, Юрій Романенко висловив думку, що поява унікальних вітчизняних корпорацій створює нову світову архітектуру. Однак Сергій Дацюк категорично не погодився з позитивною оцінкою цього явища, наголосивши на катастрофічній нестачі гуманітарного базису в діях сучасних інноваторів. Філософ переконаний, що системне ігнорування глибокого мислення перетворює їхню діяльність на небезпечну диктатуру.

"Це сьогодні перетворюється на технофашизм. Ці компанії з тієї ж причини не можуть нічого зробити, тому що вони від філософії відчужені. Все, що вони можуть створити, це ось нещодавно був маніфест технофашизму. Їм же сьогодні таким компаніям що треба заявити? Вийти і сказати: хлопці, нас не влаштовує ООН не тому, що вона нічого не може, а тому, що вона в принципі неправильно побудована. Ми не хочемо більше жити у світі націй. Нам потрібна всесвітня організація, де були б різні суб'єкти: держава, корпорації, інтелектуальне співтовариство з правом обговорення, хто може увійти, хто не може, окремі інтелектуали та духовні лідери", - пояснив експерт масштаби завдань, яких уникає вузькопрофільний бізнес.

Щоб глибше проаналізувати природу цього явища, Дацюк звернувся до сучасних систем штучного інтелекту. За його словами, відповідь нейромережі лише підтвердила найгірші побоювання щодо абсолютної неспроможності прагматичних бізнесменів сформувати повноцінну візію майбутнього, яка базувалася б на інтересах особистості.

"Я провів із цього приводу діалог із Gemini і запитав, чи можуть технократи створити гуманітарну, людиноцентричну перспективу. Він відповідає, що теоретично так, але це буде гуманізм алгоритмів, тобто дуже обмежений гуманізм. Людина як об'єкт турботи, а не суб'єкт волі. Держава, нація, активісти подбають про людину, але це не суб'єкт волі, це не творча людина, що долає всі перепони. Технократія сильна в питаннях як: як нагодувати, як вилікувати і так далі, але безпорадна в питаннях навіщо. Вона може оптимізувати фізичне існування, але ігнорує екзистенційні потреби і саму тягу до героїчного ентузіазму, про яку говорив Бруно", - навів аргументи Сергій Дацюк.

На думку мислителя, проблема полягає не лише в теоретичній площині, але й у тотальній практичній нездатності сучасних українських розробників і керівників інноваційного сектору вести діалог про високі сенси. Вони панічно бояться складних ідей і намагаються звести будь-яку проблему до рівня примітивної ефективності, заперечуючи все, що не піддається оцифруванню.

"Штучний інтелект каже, що у технократів дефіцит часу і криза складності, ілюзія об'єктивності, диктатура цифр, технологічний детермінізм та страх перед великими ідеями. У нас в офісі побувало три групи технократів. Одна прямо нас послала. Тобто ви взагалі, хлопці, нічого не розумієте. Інша вела довго бесіди і так на гуманітарний процес не вийшла. Притому сказала: "Ми йдемо у світ, ми хочемо світового впливу". Ми говоримо: "Але вплив не може бути технократичним. Вам треба гуманітарні ідеї освоювати і якось із ними звикатися. А вони відповідають: "Ні, ви якусь нісенітницю несете". І ми з двома групами не знайшли спільної мови", - констатував сумну реальність Дацюк.