Важкоатлетка Ірина Домбровська: Коли син кричить «Мамо, тримай!» - я не маю права підвести

Чемпіонат Європи з важкої атлетики в Батумі став для 21-річної Ірини Домбровської справжнім тріумфом. Вона виборола три бронзові медалі у категорії 77 кг та встановила особисті рекорди у "ривку" та "поштовху". Однак замість заслужених вітань на українку чекав неприємний «сюрприз» просто біля п'єдесталу. Одразу після церемонії на спортсменку накинувся з критикою президент Європейської федерації албанець Астріт Хасані. Причина? Принципова відмова Ірини позувати для фото з «нейтральною» росіянкою Варварою Кузьміновою.

Про успіх, внутрішню силу та про те, чому принципи іноді важать більше, ніж метал медалей, Ірина Домбровська розповіла в інтерв'ю журналісту Коротко про.

Медалі присвячую чоловікові

- Ірино, вам вдалося виграти три «бронзи» в грузинському Батумі на чемпіонаті Європи. Задоволені таким результатом?

- Так. По-перше, тут були дуже серйозні, сильні опонентки. По-друге, порівняно з минулим ЧЄ, мої результати значно зросли. Звісно, я задоволена тим, що покращила свою загальну суму та свій результат у вправах «ривок» і «поштовх».

- Кому присвячуєте ці три бронзові медалі?

- Ці бронзові медалі та всі свої досягнення я присвячую своєму чоловікові. Адже син для мене - це стимул, а чоловік - величезна підтримка та опора.

- Якими були ваші думки під час виконання вирішальних спроб "поштовху" та "ривка"? Хвилювалися?

- У всіх спортсменів хвилювання є. Якими б ми «сталевими» не здавалися, воно все одно є. І це стосується не лише міжнародних змагань, а й навіть таких, як чемпіонат міста. Ми завжди хвилюємося. Тому я і кажу: якщо підготовка пройшла ідеально, без травм, фізична форма на високому рівні, то на помості тут вже йде боротьба спортсмена зі своїми емоціями, хвилюванням і головою.

- Як за вас вболівали рідні під час змагань і як вітали з успіхом? Святкували здобуття медалей?

- Усі рідні вболівали на відстані, дивилися трансляцію. Для когось "вболівання" закінчилося сльозами радості. А для когось, як для мого чоловіка (Максим Домбровський теж важкоатлет, який виступає за збірну України), - неймовірним хвилюванням і стресом. Він дуже переживав. 3-річний син Матвій, навпаки, кожен підхід дивився і казав: «Мамо, тримай, тримай, давай!». Аплодував. Знаючи це, як я могла його підвести (посміхається)? Я, коли виходжу на поміст, думаю про сина. Як такого святкування не було, але родина дуже тепло мене зустріла вдома, звісно, дуже сильно чекали на медалі.

- Які завдання ставите перед собою на майбутнє?

- Покращувати свій особистий результат, виходити на вищий щабель і прогресувати.

Порушення регламенту не було

- Одним із найбільш обговорюваних епізодів цих змагань стали не ваші медалі, а відео, де президент EWF, як я розумію, почав говорити щось незадоволено про вашу відмову позувати для фото на п'єдесталі разом із росіянкою Варварою Кузьміновою. Що він тоді вам говорив?

- Чимало людей уже бачили це відео, коли президент Європейської федерації важкої атлетики вимовляє таку фразу: «спорт поза політикою». Але це була така вирвана з контексту фраза. Взагалі, він досить несподівано підбіг до нас і почав критикувати за те, що я не захотіла фотографуватися з представницею країни-агресора, тобто росіянкою. І він, далі вже всі чули, казав, що sport above politic. Взагалі я не порушувала регламент змагань. Я дотримувалася всієї офіційної процедури. А спільне фото на п'єдесталі - це вже традиція, не прописана в протоколі. Воно не є обов'язковим. Зрозуміло, чому в мене виникло таке небажання його робити. І я просто пішла з п'єдесталу. Навіть ті, хто мене нагороджував, сказали no problem.

Але президент федерації вирішив інакше. Він підійшов і на підвищених тонах почав висловлюватися. Ми настільки розгубилися від несподіванки, що навіть не змогли йому відповісти. Він висловив нам усе і втік. Тому, звісно, нам було неприємно. І не зрозуміло, чому він вирішив розкритикувати таке моє рішення, оскільки з мого боку нічого не було порушено.

- Які думки у вас викликали слова, що ви почули в той момент?

- Коли президент федерації підбіг, я одразу зрозуміла, про що він говорить. Перше, що мені спало на думку: «Ну як так?». Я була просто шокована. Для мене було на той момент незрозуміло, чому мене критикують. Тому особливих думок у мене і не було. Я тоді була в такому шоковому стані.

- Чому взагалі було невдоволення з його боку?

- Я досі не розумію, чому така критика на мою адресу. Адже ви правильно зазначили, регламент не був порушений. Тому для мене це справді шокова ситуація. Чому так сталося, коли мною було все зроблено чітко і за правилами.

Потрібно змагатися і перемагати, інших аргументів немає

- Якою взагалі зараз є ситуація з представниками Росії та Білорусі у важкій атлетиці? Їх намагаються узаконити, як і в багатьох видах спорту? Невже світова спортивна спільнота не розуміє абсурдності цієї легітимізації?

- На жаль, атлетів із країн-агресорів, таких як Росія та Білорусь, допускають до змагань. Хоча з початку вторгнення їм було заборонено брати в них участь. Зараз до них ставляться м'якше і лояльніше. На ЧЄ, як на цьому, так і на попередньому, їм заборонено виступати з символікою та гімном. Але зараз починається ЧС серед юніорів, і там уже їм дозволили виступати під власним прапором і гімном. І це дуже сильно обурює та засмучує нас як спортсменів.

- Чому взагалі склалася така ситуація, що санкційний режим у спорті щодо росіян став пом'якшуватися?

- Це питання не до звичайних спортсменів, а до вищого керівництва, яке цим керує. Ці питання потрібно ставити їм: чому це відбувається, чому такі ситуації, як моя, трапляються, чому потім звинувачують мене за те, що я не захотіла з нею фотографуватися.

- Як, на вашу думку, зараз потрібно відстоювати свої інтереси українським спортсменам і тренерам? Що для цього потрібно? І чи є для цього відповідні інструменти?

- Усе, що ми можемо робити як спортсмени, - це їздити, виступати, змагатися, представляти нашу країну на міжнародній арені та розповідати про те, що відбувається всередині нашої держави. Хочу додати, що хоч і сталася така ситуація на ЧЄ з президентом федерації, але там були і позитивні моменти. Чимало важкоатлетів із різних країн публічно або мені в особисті повідомлення висловили свою підтримку і стали на наш захист, і справді це дуже цінно. Я не уявляла, що така кількість людей так відгукнеться і підтримає. І це попри те, що існує такий негатив. Все ж таки позитиву більше. Тому сподіваюся, що все ж таки добро переможе зло.