Європа шукає заміну американським ракетам для стримування РФ та оглядається на Україну — FT

Рішення президента США Дональда Трампа скасувати заплановане розгортання в Німеччині батальйону, озброєного крилатими ракетами Tomahawk та гіперзвуковою зброєю Dark Eagle, підсвітило відсутність у Європі засобів стримування далекобійних російських ракет. Видання The Financial Times  проаналізувало, чи може Європа замінити ці технології на власні.

DPS (Deep Precision Strike) охоплює широкий спектр ракет дальністю від 1000 до 3000 км, високоточне наведення яких дозволяє вражати та знищувати конкретні будівлі або навіть бомбардувальники, що готуються до зльоту.

Військові та експерти вважають засоби захисту від DPS критично важливою частиною будь-якого арсеналу з трьох причин:

• по-перше, це здатність загрожувати стратегічній інфраструктурі та стримувати ворога від початку атаки,
• по-друге, це можливість відповісти на агресивні дії, не вдаючись до широкомасштабного конфлікту чи ядерних ударів,
• по-третє, під час конфлікту, це можливість уражати ключові цілі противника далеко за лінією фронту, такі як авіабази чи ракетні шахти.

В останні десятиліття Європа нехтувала виробництвом засобів протидії діпстрайкам через запевнення США щодо допомоги та страх провокацій. З часів холодної війни саме США забезпечували основний засіб стримування будь-якої російської атаки на Європу, як з американських пускових установок, так і з використанням ракет європейського базування, таких як нині скасоване розгортання Tomahawk.

Крім того, Договір про ліквідацію ракет середньої та середньої дальності між Москвою та Вашингтоном 1987 року стримував інтерес до розробки засобів дальнього стримування, навіть попри те, що обидві сторони звинувачували одна одну в порушенні правил до закінчення терміну його дії у 2019 році.

Водночас навіть якби Трамп не змінював плани, запаси такої зброї обмежені, враховуючи війну в Ірані та ширший поворот США до Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Німеччина та Іспанія мають крилаті ракети Taurus із дальністю польоту близько 500 км. Франція та Велика Британія спільно розробили крилаті ракети Scalp/Storm Shadow з аналогічною дальністю. Але запаси цих ракет невеликі. Усі вони запускаються з повітря, а це означає, що НАТО має здобути перевагу в повітрі над Росією — завдання, яке було б складним, якби США не з'явилися на допомогу.

У європейських арсеналах також є кілька ракет більшої дальності. Велика Британія має ракети Tomahawk, що базуються з підводних човнів, з дальністю близько 1600 км, а Франція має корабельну зброю, виготовлену загальноєвропейським виробником ракет MBDA, під назвою «Missile de Croisière Naval» (MdCN) з дальністю 1400 км.

«Хоча Франція та Велика Британія мають далекобійні ядерні балістичні ракети як частину своїх морських ядерних засобів стримування, вони не мають звичайних еквівалентів — це створює засоби реагування на напад за принципом «все або нічого», — зазначає видання.

Без можливості завдавати ударів по таких цілях, як військово-морські бази поблизу Мурманська чи Новоросійська, або військові об'єкти поблизу Москви, Європа сильно програє.

Росія має низку крилатих та балістичних ракет дальністю понад 2000 км, зокрема «Кинжал» та 9М729, що дозволяє їй уразити Варшаву, Берлін та Мюнхен з материкової частини Росії. Така зброя, розгорнута в Калінінграді, може вразити Лондон, Париж та Рим. У НАТО кажуть, що цей дисбаланс обмежує можливості Європи стримувати Росію і ускладнює планування війни. Ракети, які б могли протидіяти РФ, мають мати дальність польоту понад 1500 км.

За словами представників НАТО, створення власних засобів захисту від наслідків діпстрайків, які можна було б використовувати без схвалення Вашингтона, кардинально змінить європейські методи стримування та наступальних розрахунків.

Це означатиме, що Москва буде змушена враховувати потенційно руйнівні удари з боку Європи у відповідь на будь-який напад, навіть якщо США вирішать не підтримувати союзників по НАТО. Це також дасть Франції та Великій Британії варіанти неядерної ескалації у разі повномасштабного конфлікту.

У 2024 році Німеччина, Франція, Польща та Італія розпочали спільний проект під назвою Elsa з розробки різноманітних ракет далекої дальності європейського виробництва. Програма, до якої пізніше приєдналися Велика Британія та Швеція, має низку проектів, що знаходяться на стадії розробки, включаючи щонайменше два з передбачуваною дальністю понад 2000 км. Але більшість із них все ще перебувають на ранніх стадіях і будуть готові лише у 2030-х роках.

Чиновники та аналітики кажуть, що є деякі можливі тимчасові рішення.

Найшвидшим шляхом до створення європейської ракети наземного базування з дальністю польоту понад 2000 км, ймовірно, була б швидка модернізація існуючих ракет, як от французької MdCN, у повітряну або наземну версію більшої дальності. Це забезпечило б потенційні варіанти, поки триває довгострокова розробка базової платформи.

Наразі Destinus виробляє понад 2000 крилатих ракет на рік для низки європейських країн. Ці ракети також використовувалися в Україні. Нещодавно компанія випробувала елементи системи Ruta Block 2, розробленої як високоточна система глибокого удару з дальністю бою понад 700 км та корисним навантаженням 250 кг.

Генеральний директор Destinus Кокоріх, чия компанія минулого місяця оголосила про спільне виробництво з німецькою Rheinmetall, каже, що Париж, Берлін і Лондон мають однакові погляди щодо цієї стратегічної проблеми, але мають різні промислові бази, культуру закупівель, підходи до контролю експорту та пріоритети суверенітету. І питання полягає в тому, чи зможе Європа перетворити цю конкуренцію на швидкість та сумісне виробництво, а не на бюрократію.

У Німеччині вже заявили, що країна також звернеться до українських ноу-хау, щоб допомогти заповнити прогалини. Київ дедалі більше використовує власні технології далекобійних ударів для ураження цілей глибоко на території Росії.

Це включає крилату ракету «Фламінго» з дальністю польоту понад 3000 км, яка цього тижня вдарила по російському військовому виробництву в Чебоксарах на відстані понад 1500 км від України.

Україна також розробила далекобійні ударні безпілотники, які використовувалися для ударів по російських нафтопереробних заводах та складах боєприпасів. Старший науковий співробітник Норвезького оборонного університету Фабіан Гоффманн вважає, що європейські країни повинні купувати все, що їм вдається швидко отримати, навіть якщо це означає придбання недосконалих рішень.