Фактор Трампа та криза християнства в США – 2: ера технофашизму

Антиєвропейська політика Кремля та одночасне настирливе бажання домовитися з США свідчать про великий комплекс меншовартості російської еліти. Для Кремля дуже важливо, щоб США визнали Росію рівною собі, визнали її глобальним гравцем, який має право на свою сферу впливу, — геополітичним гравцем, з яким рахуються.

Але з точки зору представників американської еліти у Росії зовсім інший функціонал, а саме — бути інструментом для дестабілізації ліберального ЄС, бути опудалом для залякування Європи, що дозволятиме США позиціонувати себе посередником між Росією та європейськими країнами. Бути фронтиром для стримування Китаю, фактично геополітичним інструментом для недопущення появи євразійської континентальної імперії-союзу.

Російсько-українська війна сприймається впливовими американцями як війна варварів, конфлікт між двома ключовими країнами Російської імперії та Радянського Союзу. Після розпаду радянської імперії американська еліта завжди сприймала російську еліту як провінційних варварів, які через бажання мати матеріальні блага зруйнували свою імперію.

Передостанній керівник ЦРУ епохи холодної війни Вільям Вебстер визнавав, що якби не відбувся розпад радянської імперії, то реформований Радянський Союз у середньостроковій перспективі завдав би поразки США, тим самим ставши переможцем холодної війни. Нинішні ж керівники Російської Федерації і де-факто, і де-юре є зрадниками радянської імперії. Володимир Путін, Микола Патрушев, Сергій Чемезов, будучи працівниками КДБ, зрадили присязі на вірність Радянському Союзу, не захистивши його, як того вимагала присяга.

Нинішній проект розвитку Росії є абсолютно антирадянським. Кремль, відмовившись від інтернаціоналізму та обравши натомість непривабливий шовіністичний проект, абсолютно невигідний для створення імперії, обмежив вплив Росії. Відмова від європоцентризму зраджує історичні принципи Російської імперії, яка створювалася як проєвропейський проект, орієнтований на Європу. Створювалася українськими проєвропейськими інтелектуалами, які були головними ідеологами цієї імперії на початку її становлення.

Успіх Росії полягає не в отриманні від США визнання її як глобального гравця, а у створенні європейської континентальної осі Москва — Берлін — Париж — Рим, наслідком чого стане поразка США та вихід Росії із економічної та технологічної залежності від Китаю. Нинішній же проект Росії, як і її ідеологія, як і війна проти України, є абсолютно невигідними — деструктивними для створення імперії.

Петро Великий дозволив українським інтелектуалам стати творцями імперії, орієнтованої на Європу. Катерина Велика видала укази, за якими українська козацька старшина, українська шляхта та полковники зрівнювалися в правах з російським дворянством. «Жалувана грамота дворянству» остаточно оформила перетворення старшини на російське дворянство — тим самим Катерина Велика «купила» лояльність української еліти. Володимир Ленін запропонував українцям українізацію, а що запропонував Володимир Путін?

Російська еліта фактично обміняла можливість створення нової імперії на зміцнення своєї влади, збереження своїх преференцій та привілеїв. Збереження режиму відбувається за рахунок деградації Росії та нав'язування росіянам ідеології суспільства служіння, відмови від матеріалізму та готовності піти на самопожертву заради інтересів держави.

Зі слів відомого американського олігарха Пітера Тіля, для Америки найбільше підходить корпоративна монархія як форма правління, монополії та відсутність конкуренції, яка, з його точки зору, шкодить бізнесу. Пітер Тіль, на жаль, забув про основний закон політики: те, що працює в бізнесі, не працює в політиці.

Американська авантюра в Ірані та російська авантюра в Україні чудово це демонструють. В Америці вже де-факто існує корпоративна монархія, де рішення приймаються одноосібно Дональдом Трампом, який монополізував прийняття рішень, а його команда лише підлаштовується під нього. В Росії вже і де-факто, і де-юре існує корпоративна монархія, але вона не завадила президентові приймати стратегічно невигідні рішення.

Зневага до іншої точки зору, культ особистості, лояльність команд, які кажуть лише те, що хоче почути корпоративний монарх, — усе це призвело до перетворення України та Ірану на пастки для Росії й США.

Кремль фактично вже створив технофашизм у Росії, де технології використовуються для тотального контролю, цензури, масового стеження та обмеження прав людини. Також у Росії створена корпоративна форма правління, коли Росією керує рада акціонерів, а президент є генеральним директором, який врівноважує інтереси акціонерів — елітних груп впливу. Проблема лише в тому, що відсутність конкуренції і монополізм призвели до регресу цієї форми правління. Тож вона не є прикладом для наслідування.

Критична залежність США від китайських рідкоземельних металів, виявлена під час торговельного конфлікту з Китаєм, також показала нежиттєздатність стратегії американських ізоляціоністів щодо перетворення США на «золотий острів», захищений океанами.

Американські техноолігархи часто заявляють, що є християнськими націоналістами, але їхні дії спрямовані проти основ християнської етики. Біблія вказує, що служіння — це жертовна любов, виражена в діях, любов до ближнього через допомогу, пожертву часом, ресурсами та здоров'ям заради інших. Не маніпулювання людьми за допомогою технологій, не тотальний контроль над людьми, не ставлення до людей як до примітивної маси, яка не заслуговує на демократію, права і свободи, участь в управлінні державою.

Фактично технофашизм суперечить основам Біблії — християнства, яке є глибоко антиавторитарним і безжальним щодо християнських націоналістів-імітаторів, яких у святій книзі названо фарисеями: «Не кожен, хто каже до Мене "Господи, Господи!" увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі».