Кремнієва долина вкладає $200 у ЦОД для ШІ, що плаватимуть в океані
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2F09dac0e0e96fd794afe179114ad18ce8.jpg)
Інвестори Кремнієвої долини, серед яких співзасновник Palantir Пітер Тіль, поставили сотні мільйонів доларів на розгортання центрів обробки даних (ЦОД) для ШІ, що живляться від хвиль посеред світових океанів — це збігається зі зростаючими труднощами, з якими технологічні компанії стикаються при будівництві проєктів ЦОД на суші.
“Останній інвестиційний раунд на $140 млн має допомогти компанії Panthalassa завершити пілотний виробничий об’єкт поблизу Портленда, штату Орегон, і прискорити розгортання “вузлів”, що ковзають хвилями і призначені для вироблення електроенергії”, — йдеться у пресрелізі від 4 травня.
Замість того, щоб передавати відновлювану енергію до наземного ЦОД, плаваючі вузли безпосередньо живитимуть розміщені на борту чіпи ШІ і передаватимуть інференс-токени, що представляють виходи моделей ШІ, клієнтам по всьому світу через супутниковий зв’язок.
“Ідея Panthalassa перетворює проблему передачі енергії на проблему передачі даних”, — розповів Ars Бенджамін Лі, архітектор комп’ютерних систем та інженер Університету Пенсільванії. “Виконання обчислень ШІ в океані потребуватиме передачі моделей до морських вузлів, а потім — відповіді на запити”.
Кожен вузол нагадує величезну сталеву кулю, що гойдається на воді, з трубчастою конструкцією, що вертикально спускається під поверхню. Хвильові рухи піднімають воду вгору по трубі в напірний резервуар, звідки її можна спускати для обертання турбогенератора, що виробляє відновлювану енергію для чіпів ШІ на борту.
“Серед інвесторів раунду Series B — Джон Дорр, TIME Ventures Марка Бенйоффа та SciFi Ventures Макса Левчина. “Майбутнє потребує більше обчислювальних потужностей, ніж ми можемо уявити”, — заявив Пітер Тіль. “Позаземні рішення більше не є науковою фантастикою. Panthalassa відкрила океанський кордон”.
Panthalassa стверджує, що чіпи ШІ-вузла також охолоджуватимуться навколишньою водою, що може дати ще одну перевагу перед традиційними ЦОД.
“Морські обчислення можуть запропонувати масштабну перевагу в охолодженні завдяки низькій температурі навколишнього середовища”, — сказав Лі. — “Наземні центри обробки даних витрачають багато електроенергії і прісної води на охолодження”.
Panthalassa вже випробувала кілька більш ранніх прототипів технології перетворення енергії хвиль, зокрема Ocean-1 у 2021 році та Ocean-2, який пройшов тритижневі морські випробування біля берегів штату Вашингтон у лютому 2024 року.
“Найновіший прототип вузла під назвою Ocean-3 заплановано для випробувань у північній частині Тихого океану пізніше у 2026 році. Остання версія сягає близько 85 метрів у довжину і була б майже такою ж високою, як лондонський Біг-Бен або нью-йоркський Флатайрон-білдінг”, — повідомляють Financial Times.
Генеральний директор і співзасновник компанії Ґарт Шелдон-Кулсон у інтерв’ю CBS сказав, що сподівається врешті-решт розгорнути тисячі таких вузлів.
Труднощі попереду
Але перш ніж Panthalassa зможе спробувати перетворити світові океани на обчислювальні ресурси для ШІ, необхідно подолати чимало труднощів. Покладання на супутникові канали зв’язку для передачі даних між вузлами і клієнтами означає роботу з обмеженою пропускною здатністю та затримками сигналу — є причина, чому ЦОД досі використовують оптоволоконні кабелі для швидкої передачі великих обсягів даних, залишаючи супутникові канали як резервні.
Обмеження на супутникову передачу даних можуть також ускладнити ситуацію, якщо кільком вузлам доведеться координуватися для виконання більших робочих навантажень ШІ. Тому малоймовірно, що подібна схема зможе замінити традиційні ЦОД, навіть якщо в деяких випадках вона може виявитися корисною.
“Супутники можуть передавати, мабуть, сотні мегабіт на секунду на термінал, що цілком прийнятно для відповідей на запити в реальному часі”, — розповів Лі. “Але часта комунікація і координація між вузлами можуть бути складними. А передача більших обсягів може потребувати більше часу і фізичного транспортування дисків зі сховища до вузлів ЦОД кораблем, хоча це слід робити лише періодично”.
Питання технічного обслуговування і заміни компонентів можуть також виявитися складними для вузлів, розкиданих по світових океанах, — зазначив Лі.
“Panthalassa прагне забезпечити, щоб вузли були здатні “витримувати більше десяти років у найсуворіших океанських умовах”, функціонуючи без технічного обслуговування або втручання людини”, — йдеться в нещодавніх оголошеннях про вакансії компанії, де описується технологія вузлів.
Вузли також мають бути автономними і самохідними, хоча початкове розгортання, найімовірніше, здійснюватиметься з корабля. Ідея розміщення обчислювальних ресурсів і центрів обробки даних в океані вже з’являлася раніше в інших проєктах. Найвідоміший приклад — Microsoft Project Natick, в рамках якого у 2015 і 2018 роках проводилися експерименти з розміщення серверів ЦОД під водою.
“Такі підводні випробування “показали, що герметичні системи з охолодженням морською водою можуть досягати нижчих показників відмов, ніж наземні системи”, — сказав Лі.
Microsoft врешті-решт вирішила поки не комерціалізувати цей напрям. Однак китайські компанії вже розгорнули підводні ЦОД біля острова Хайнань і біля узбережжя Шанхаю. Були також численні спроби побудувати плаваючі ЦОД, одна з найсвіжіших — початок будівництва компанією Keppel плаваючого центру обробки даних для Сінгапуру.
“Комерційні розгортання заплановані на 2027 рік — після завершення пілотної фази з Ocean-3. За прогнозами компанії, вартість виробництва електроенергії може становити менше ніж $0,02 за кВт·год, що потенційно зробило б океан одним із найдешевших джерел енергії для ШІ-інфраструктури у світі. До команди Panthalassa вже входять вихідці зі SpaceX і Tesla, а сама компанія налічує 120 співробітників і позиціонує себе як публічну корпорацію суспільної користі — з моменту заснування у 2016 році”, — пише видання Business Wire.
План Panthalassa є значно сміливішим за попередні морські проєкти в багатьох відношеннях. Але готовність Кремнієвої долини вкласти загалом $210 млн у таке бачення є менш дивовижною, якщо врахувати, що великі американські технологічні компанії взяли зобов’язання витратити $765 млрд на будівництво ЦОД для ШІ у 2026 році — і при цьому вони стикаються зі зростаючим спротивом місцевих громад, а також із затримками будівництва через дефіцит електроенергії та нестачу робочої сили.
Якими б не були інженерні та бізнесові труднощі, плаваючі обчислювальні вузли для ШІ принаймні виглядають більш здійсненними, ніж інша велика ставка Кремнієвої долини — на орбітальні центри обробки даних.
Джерело: ArsTechnica