Одна британська битва за іншою

7 травня у Британії відбудуться вибори: виборці в Шотландії та Уельсі обиратимуть представників до національних парламентів, тоді як в Англії в цей день голосуватимуть за представників у місцевих радах і мерів. Однією з політичних сил, яка останніми роками помітно набирає популярність у Британії та якій пророкують певний успіх і на цих виборах, є євроскептична правопопулістська партія Reform UK Найджела Фараджа — цілком у дусі електоральних настроїв багатьох країн Європи.

Послухати представників Reform UK можна було під час традиційних дебатів. Або, наприклад, натрапити на них в університетах. А от вище партійне керівництво брало участь в інтенсивному раллі містами й містечками Англії. «Детектор медіа» побував на одному з заходів цього раллі в місті Галл (він же Кінгстон-апон-Галл).

Галл цікавий тим, що рік тому, під час позачергових виборів, його жителі вже обрали мером представника Reform UK — олімпійського чемпіона з боксу Люка Кемпбелла. У місцевій раді жодного представника Reform UK досі немає, зате Brexit, референдум щодо якого свого часу просував Найджел Фарадж, тут підтримали 68% виборців. Так би мовити, благодатна електоральна нива.

Щоби потрапити на будь-який захід Reform UK, потрібно трохи постаратися. Сторінку зв’язків із медіа я в них на сайті не знайшла. Там немає навіть ненависної для всіх журналістів вкладки з пресрелізами. Зате я почерпнула запальний жарт голови Reform UK Річарда Булла під час його виступу в Галлі: «Рейтинг схвалення Кіра Стармера зараз настільки низький, що на цей момент податкова служба, автобуси, що замінюють залізницю, і навіть BBC популярніші, ніж нинішній прем’єр-міністр».

Але в житті все трохи складніше, і в Галлі лідер Reform UK таки давав інтерв’ю ВВС: «У розмові з BBC перед заходом Фарадж сказав, що Кемпбелл був “кинутий у скрутне становище” протягом свого першого року на посаді, й похвалив мера за його “бездоганне терпіння”». До речі, ловіть безвідмовний риторичний лайфхак від Reform UK: якщо вже рік як у місті обрали мера від вашої партії, а містяни не відчувають покращення життя — винні місцеві ради, що виступають проти мера; якщо вже 10 років як країна проголосувала за вихід із ЄС, а громадяни не відчувають позитивного ефекту — винні консерватори, які погано впроваджували Brexit.

Про українців Найджел Фарадж згадав один раз, зате в контексті найболючішої теми для аудиторії в залі — мігрантів: «Ми були щедрими до українців, щедрими до людей із Гонконгу, з якими жахливо поводилися китайці. Ми завжди були щедрими. Але ми не хочемо, щоб нами користувалися. За нашого управління будь-хто, хто прибуває на невеликому човні чи в кузові вантажівки, буде затриманий, йому не дозволять вільно ходити вулицями, і його депортують із цієї країни. Ось так просто.

І щоб зробити це, ми зробимо те, на що не наважився уряд. Ми вийдемо з Європейського суду з прав людини». Аплодисменти.

На вході до зали, де проходило раллі, стояв не дуже численний натовп протестувальників проти Reform UK. Вони обзивали нас фашистами. Я ж у той момент відчувала себе всередині фільму «Одна битва за іншою» і його нескінченного циклу ідеологічних конфліктів. І, здається, головна інтрига цих виборів навіть не в тому, хто переможе, а в тому, чи хтось узагалі спробує вийти з цього сценарію.

Фото: «Детектор медіа»